Що в Росії кажуть про відставку Лукашенка - ЗМІ

Поки в Білорусі продовжується загальнонаціональний страйк, світові видання міркують про подальшу долю протестів.

У Москві вважають, що Лукашенкові рано чи пізно варто піти у відставку, пишуть ЗМІ. Водночас видання сумніваються у добровільному підкоренні президента волі народу.

Газети також аналізують помилки в тактиці протестувальників на основі історичного досвіду і кажуть про невдачу так званої "доктрини Брюса Лі".

"Ми чекаємо, доки впаде режим"

У серпні, коли протести тільки розпочалися, багато хто передбачав, що дні Лукашенка як голови держави лічені, згадує New York Times. Однак протести затягнулися.

"Автократичний лідер держави Олександр Лукашенко тримається. Та його доля може вирішитися в Москві", - пише видання.

Депутат Держдуми РФ Костянтин Затулін розповів газеті, що чиновники "у найвищих рангах Російської Федерації" вважають, що Лукашенку треба буде піти у відставку "рано чи пізно".

Деякі білоруські протестувальники налаштовані чинити тиск, доки Путін не вступить у гру, додає NYT.

"Ми чекаємо, чекаємо, доки не впаде режим. Це залежить від лідерів, які сидять у Кремлі", - каже лідер страйку на Мінському тракторному заводі МТЗ, Едуард Свентецький.

Ключова аудиторія протестів сидить у Москві, пише газета. Вони посилають Путіну сигнал, що чим довше він підтримуватиме Лукашенка, тим більше він ризикує втратити симпатії звичайних білорусів, які мають ближчі зв'язки з Росією, аніж будь-який народ у теперішній Європі.

Однак Лукашенко вірить, що може перечекати протести, додає видання: "Так, тисячі білорусів, в тому числі багато працівників колись дуже жвавого технологічного сектору, вже виїхали до України, Литви та Польщі останніми місяцями".

Газета цитує слова 23-річної білоруської журналістки Лізи Мороз, яка переїхала до Києва: "Не знаю, чи хочу я туди повертатися. Те, що там відбувається, триватиме ще довго".

Підтримка Байдена

Кандидат у президенти США Джо Байден підтримав білоруську опозицію, пише The Guardian.

У разі перемоги на виборах колишній віцепрезидент пообіцяв суттєво розширити санкції проти соратників Лукашенка.

"Хоча президент Трамп відмовляється говорити на їхню підтримку, я продовжую виступати за білоруський народ та підтримувати їхнє прагнення до демократії", - сказав Байден у зверненні, що опубліковане на сайті його кампанії.

"Разом зі Світланою Тихановською та білоруським народом я продовжуватиму закликати до мирної передачі влади, звільнення всіх політв'язнів та вільних і чесних виборів", - також сказав кандидат у президенти.

The Guardian зазначає, що "попри великі колони протестувальників на вулицях та відчуття, що протест відновив той імпульс, який він втратив за останні тижні, не було великої кількості робочих на державних підприємствах, які б долучилися до страйку на тривалий час".

"Там, де робочі все ж таки намагалися страйкувати, влада брутально подавила протест. На "Гродно Азот", одному з найбільших хімічних заводів країни, арештували понад 100 страйкарів, згідно з правозахисною організацією "Весна", - додає видання.

"Доктрина Брюса Лі" не працює?

Британська The Times аналізує, чому цьогорічні протести в Білорусі, російському Хабаровську, Гонконгу, Нігерії та Таїланді досі не увінчалися успіхом.

"Ми не бачимо повторення 1989 року, коли гнилі комуністичні режими падали, як доміно", - пише видання.

Частково це можна пояснити тим, що "автократи стають розумнішими" та застосовують новітню технологію - зокрема, камери спостереження та кіберзброю, зазначає газета. Пандемія коронавірусу також зіграла на руку диктаторам, які можуть забороняти вуличні зібрання.

Газета також критикує демонстрантів через умисний брак лідерів. У Гонконгу це називають "доктриною Брюса Лі". Логіка полягає в тому, що поліцейські держави легко знищують очільників опозиції, тож якщо децентралізувати протест, його буде важче подавити.

"Однак через брак лідера чи ланцюга командування у сьогоднішніх протестувальників немає стратегії. І вони вимагають неможливого", - пише The Times.

Видання пише, що демонстрантам варто повчитися в польського антикомуністичного руху "Солідарність". Адже його історія показує, що "сила народу зазнає поразки, коли протестувальники втрачають зв'язок із інститутами, які вони намагаються змінити".

Зокрема, "Солідарність" розумно обирала свої вимоги до влади, в основному оминаючи головне табу - вихід із Варшавського договору та відкритий розрив з Москвою, пише The Times. Солідарність вимагала не лише звільнення профспілок від контролю комуністичної партії, але й реформи медичної системи та скасування партійних привілеїв. Як результат - деякі реформістські комуністи долучилися до "Солідарності" з самого початку.

"Досягання мети може зайняти близько десятиліття. Тож варто починати зі скромних цілей та набирати швидкість. Це потребує організаційної міцності та готовності працювати підпільно, взаємодії між вулицею та столом переговорів, аби нагадати ослабленим диктаторам, що ви ще можете мобілізувати підтримку", - пише газета.

Опозиція не має керуватися лише студентами, однак у неї має бути "інтелектуальний стрижень", додає видання.

"Міцність - це те, що нині потрібно гонконгцям, нігерійцям, венесуельцям та іншим. Уже недостатньо просто бути спритним на ногах", - підсумовує The Times.

Огляд підготувала Маргарита Малюкова, Служба Моніторингу BBC

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!