Вибори у Білорусі: битва телебачення проти інтернету

Після років політичної апатії білоруси проявляють безпрецедентний інтерес до президентських виборів 9 серпня. Не є виключенням і ЗМІ, які досить поляризовано висвітлюють передвиборчу кампанію.

Телебачення, яке залишається найпопулярнішою інформаційною платформою серед білорусів, перебуває під абсолютним контролем держави. Тому опонентам Олександра Лукашенка доводиться покладатися на інтернет, щоб донести свої ідеї до потенційних виборців.

Судячи з вуличних акцій по всій країні, організованих за допомогою незалежних сайтів і соцмереж, опозиціонерам це досить добре вдається.

За оцінками експертів, ці мітинги стали наймасштабнішими з часів протестів проти фальсифікації результатів президентських виборів у грудні 2010 року, які закінчилися жорстоким розгоном демонстрантів.

Така активність конкурентів, очевидно, занепокоїла Лукашенка, який вже попередив, що може залучити військових для боротьби з акціями непокори, а також запропонував позбавити акредитації західні ЗМІ за те, що ті "закликають до масових заворушень" під час трансляцій з опозиційних мітингів.

Жорсткий контроль

Білоруські ЗМІ вже багато років змушені працювати за жорсткими правилами і відповідно до суворого законодавства, що регулює діяльність медіа.

Особливо уважно Міністерство інформації слідкує за приватними ЗМІ, зокрема тими, які підтримують опозицію.

У рейтингу свободи преси за 2020 рік, який складає організація "Репортери без кордонів", Білорусь посіла 153 місце з 180-ти країн.

"Журналісти та блогери, які критикують владу в Білорусі, стикаються з погрозами та арештами. Провідні сайти новин блокують, доступ до інформації обмежують, а в ЗМІ не існує різноманітності", - пояснює організація.

"Держава повністю контролює всі телеканали. Є декілька незалежних ЗМІ, але вони здебільшого змушені працювати з-за кордону, а влада продовжує їх переслідувати. Зокрема це стосується каналу Белсат, який базується в Польщі, хоча зараз цього стає менше, ніж в минулому," - додають "Репортери без кордонів".

"Єдиною дійсно плюралістичною медіа-платформою в Білорусі залишається інтернет", - пише організація IREX в Індексі стійкості медіа за 2018 рік, й це підтверджується активною інтернет-діяльністю опозиційних кандидатів.

Провідну роль інтернету визнає і влада. За останні шість років в Білорусі тричі вносили зміни до законодавства про медіа, щоб жорсткіше контролювати діяльність веб-ресурсів.

ТБ як головний рупор держави

Особливу увагу білоруська влада приділяє телебаченню. Всі дев'ять безкоштовних цифрових телеканалів перебувають під контролем держави.

Єдині їхні конкуренти - це російські канали, які, щоправда, досі не надто активно висвітлювали передвиборчу кампанію в Білорусі.

Серед альтернатив державним телекомпаніям можна виділити "Белсат" - телеканал, який працює з Польщі та фінансується західними країнами. Його в Білорусі можна дивитися через супутник, доступ до якого є приблизно у чверті населення, а також в інтернеті. В кабельних мережах каналу немає.

Три головні державні телеканали - "Білорусь 1" (і його міжнародна супутникова версія "Білорусь 24"), ОНТ і СТВ - практично однаково висвітлюють білоруські події. Вони досить стримано розповідають про передвиборчу кампанію, присвячують величезну кількість ефірного часу заявам Лукашенка та вкрай негативно висловлюються про його суперників.

Згідно з дослідженням, проведеним компанією Sense Analytics у партнерстві з проєктом IQ прес-клубу Білорусь, частка сюжетів з "яскраво вираженим ідеологічним наративом" в окремі дні липня складала до 71%. Йдеться про репортажі, які з захопленням розповідали про внесок Лукашенка в стабільність, незалежність та добробут країни.

Щодо суперників діючого президента, то на початку кампанії білоруські державні канали їх просто ігнорували. Але згодом телекомпанії змінили підхід і почали активно тиражувати образи президента на їхню адресу та детально висвітлювати їхнє переслідування правоохоронцями.

Зокрема, "Білорусь 1" та ОНТ показували власні "розслідування" про Віктора Бабарику - одного з головних суперників Лукашенка, якого заарештували в червні за звинуваченням у фінансових злочинах та не допустили до виборів.

Антигероями критичних сюжетів ставали також блогер-опозиціонер Сергій Тихановський, який теж перебуває під арештом, і Валерій Цепкало, ще один опонент президента, якого не зареєстрували кандидатом.

Про опозиційні мітинги на державних каналах майже не згадують, хіба що для того, щоб применшити їхні масштаби.

Єдиний спосіб для опозиційних політиків достукатися до аудиторії державних ЗМІ - це два 30-хвилинних виступи на державному телебаченні та ще два на радіо, які за законом надаються зареєстрованим кандидатам.

Друковані видання не відіграють серйозної ролі в нинішній кампанії, однак держава почала дедалі частіше використовувати їх для очорнення супротивників Лукашенка.

Наприклад, колумніст Андрій Муковозчик у липні написав сексистську статтю в головній державній газеті про "бабій бунт" головної опозиційної кандидатки Світлани Тихановської - та її союзників.

"Революція соцмереж"

Головною платформою для альтернативних кандидатів став інтернет, який не тільки допомагає просувати опозиційні ідеї, але також розвінчує міф про нібито одностайну підтримку Олександра Лукашенка в Білорусі.

Керівниця Центральної виборчої комісії (ЦВК) Лідія Єрмошина навіть заявила про "революцію соцмереж" і припустила, що деякі "маніпулятивні" прийоми опозиціонерів є роботою іноземних політтехнологів.

Завдяки сайтам і соцмережам опозиційним кандидатам вдалося вивести тисячі людей на площі білоруських міст, тим самим поклавши край імовірним сподіванням влади на спокійні вибори.

Особливу роль в нинішній кампанії набули відео-стріми з мітингів, через які журналістів та блогерів почали дедалі частіше арештовувати.

Сергій Тихановський, наприклад, здобув популярність завдяки політичному YouTube-блогу "Країна для життя", в якого наразі 261 000 підписників.

Низка інших блогерів, зокрема Олександр Кабанов, Ігор Лосік, Володимир Тихонович і Володимир Неронський, також опинилися під арештом.

Ледь не найголовнішим джерелом інформації для опозиційно налаштованих білорусів став Telegram, де можна знайти найсвіжіші дані про протести та арешти.

Найпопулярніший канал NEXTA (понад 300 000 підписників), веде молодий блогер Степан Светлов, відомий також завдяки критичному фільму про Лукашенка, який має більше 2,7 мільйонів переглядів на YouTube.

Серед інших популярних Telegram-каналів "Баста!", "Реальная Беларусь" и "Мая краіна Беларусь".

Інтернетом також активно користуються автори мемів, віршів, відео та пісень про Лукашенка, які зокрема ширять через групи на кшталт "Хватит бояться" у Facebook. На Facebook також збирають гроші, щоб допомогти активістам виплатити високі штрафи за участь у несанкціонованих протестах. Одна така ініціатива зібрала понад 160 000 доларів.

Огляд підготувала Служба моніторингу BBC.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!