Культогляд: Чи може "Оскар" лишитися без ведучого?

Цього тижня в культогляді розповідаємо про таке:

Чи буде в цьогорічного "Оскара" ведучий?

Після того, як комік Кевін Гарт заявив, що не може бути ведучим цьогорічної церемонії вручення премії "Оскар", організатори заходу опинились перед нелегким вибором.

Як пише New York Times, що ближчою є дата 24 лютого, коли має відбутися церемонія, то більше шансів, що жодна зі знаменитостей не виступить у ролі ведучого. Є чутки, що продюсери взагалі відмовляться від ведучого цього року, хоча останнього разу церемонія у такому форматі відбулася ще у 1989 році.

Газета зауважує, що без монологу ведучого зазвичай розтягнуте шоу може наблизитися до запланованого хронометражу у три години. "Але чи стане воно від цього краще?", - запитує видання.

Автори зауважують, що ведучий "Оскара" є одночасно найбільш переоціненим і недооціненим елементом церемонії. Його значення перебільшують через те, що насправді після першої рекламної паузи він з'являється на екрані значно рідше, ніж може здатися глядачу. Ведучий поступається місцем переможцям, яким вручають статуетки.

З іншого боку, саме ведучі є драйверами рейтингів. Коли вони вдало вписуються у матеріал, про який ідеться, глядачі часто вмикають телевізор просто для того, щоб подивитися, що він чи вона скаже.

New York Times зауважує, що якщо цьогорічна церемонія буде без ведучого, це може негативно відобразитися на і без того все гірших рейтингах шоу. І хоча організатори хочуть компенсувати його відсутність наявністю великих імен на сцені, це навряд чи допоможе, адже нині телешоу у США й так рясніють кінозірками.

Якщо ж знайти ведучого все-таки вдасться, газета радить обрати когось, хто добре розумітиме, що "Оскар" означає для кіноіндустрії і аудиторії.

"Коли ведучий сприймає шоу як обов'язок і занадто багато жартує про те, наскільки довгою і нудною буде церемонія, глядачі одразу стають незадоволеними", - пише New York Times.

Навіщо реперу купол?

Примхи зірок шоу-бізнесу іноді сягають в буквальному сенсі гігантських масштабів.

Як пише Figaro, за чотири місяці до музичного фестивалю в долині Коачелла в Каліфорнії американський репер Каньє Вест став вимагати від його організаторів окрему сцену у вигляді гігантського куполу. На основній сцені він виступати відмовився.

Коли ж компанія Goldenvoice спробувала пояснити артисту, що, по-перше, за декілька місяців таку будівлю не вдасться звести, а по-друге, це б змусило організаторів повністю переоблаштовувати територію фестивалю і пересувати частину мобільних туалетів, Вест роздратовано відповів, що він є музикантом із креативним баченням і не має займатися питаннями на кшталт вбиралень.

Організатори зрештою вирішили замінити хедлайнера фестивалю і запросити замість Веста співачку Аріану Гранде.

"Чи не є сцена Коачелли занадто малою для виступу Каньє Веста? Чи може вона завузька для його его?", не без іронії запитує Figaro.

Змінювати лайнап фестивалю в останню мить довелося і через Джастіна Тімберлейка, який пошкодив голосові зв'язки.

Втім, пише газета, репутація Коачелли навряд чи суттєво постраждала від перестановок. Квитки на фестиваль, який триватиме два вікенди у квітні, були розкуплені за шість годин.

Непроста дискусія про геїв у кіно

Independent присвячує статтю питанню про те, чи можуть гетеросексуальні актори уособлювати на екрані гомосексуальних людей.

Як пише автор статті, від початку нинішнього століття не менше 25 акторів були номіновані на Оскар за ролі, в яких вони грали членів ЛГБТ-спільноти. Серед них - Джейк Джилленгол і Хіт Леджер за стрічку "Горбата гора", Шарліз Терон за роль у фільмі "Монстр", Шон Пенн у стрічці "Харві Мілк" тощо. І жоден із цих 25 акторів не є відкритим геєм чи лесбійкою, зауважує Independent.

Дискусія про те, чи сексуальність акторів має мати якесь значення під час кастингу на роль, останнім часом лише набирає обертів, пише видання.

Актор Даррен Крісс, який зіграв у кіно вбивцю модельєра Джанні Версаче Ендрю Кьюненена, який був геєм, нещодавно пообіцяв відмовлятися від ролей, щоб не бути "черговим хлопцем, який приміряє на себе роль гея" на екрані.

Натомість британський актор Бен Вішоу, який є геєм, з цим не згоден. "Я справді вважаю, що актори можуть вживатися в будь-яку роль. Нас не мають судити лише за тим, хто ми є", - цитує актора Independent.

Видання зауважує, що бути членом сексуальних меншин - не те саме, що бути алкоголіком. "Це не досвід, який хтось має або якого не мав, а радше істотна частина ідентичності", - аргументує автор статті.

Видання також наголошує, що ЛГБТ-актори не завжди мають ті самі можливості, які є у гетеросексуалів. Їх іноді вважають нездатними майстерно виконати роль гетеросексуала на екрані.

"Що точно зрозуміло, то це те, що квір-голоси мають бути почутими. І не лише тоді, коли їхніми голосами говорять гетеросексуали", - робить висновок Independent.

Бенксі у вас вдома

Як би змінилось ваше життя, якби на вашому будинку з'явилось графіті авторства відомого на весь світ Бенксі?

Газета Guardian має приблизну відповідь на це запитання. Її журналісти поспілкувались із тими, хто опинився в цій ролі, і у своєму заголовку коротко переповіла їхні враження: "Натовп, вандали, хаос".

Коли у 2003 році на стіні будинку в Брістолі з'явилось зображення, виконане в дусі графіті в нью-йоркському метро, власник будинку не підозрював, що воно має аж надто велике значення.

Він розповів журналістам, що якось один зі студентів, які винаймали у них приміщення, запитав у нього, чи може його друг розмалювати бокову стіну. Власник не був проти. Лише за декілька років він дізнався, що робота належить Бенксі.

"Неймовірним є те, що в той час ми саме намагалися продати будинок, але не могли цього зробити через графіті. Люди казали, що будинок їм подобається, але не купуватимуть його з усім тим, що намальовано на боковій стіні", - цитує власника газета.

Він розповів, що тоді йому спало на думку продати роботу Бенксі із будинком на додачу.

"Я хотів бути впевненим, що покупець збереже графіті, але все пішло шкереберть. Телефон не замовкав вдень і вночі. Якийсь австралієць пропонував 400 тисяч фунтів. Ще хтось із Лос-Анджелеса хотів вивезти всю стіну до Каліфорнії. В цьому разі будинок би завалився.А коли міськрада вирішила прислати когось, щоб він змив зображення зі стіни, місцеві так обурились, що ще довго наздоганяли працівників у кінці вулиці. Ми всі дуже хотіли захистити Бенксі", - розповів власник.

Зрештою про графіті дізнались чимало людей. Його облили червоною фарбою, потім замалювали, і лише частина оригінального зображення залишилась видимою. Коли все вщухло, будинок продали за 160 тисяч фунтів.

Так само нелегкою виявилась доля графіті про мародерів авторства Бенксі. Воно з'явилось на стіні складу в Новому Орлеані у 2008 році. Його власник Шон Каммінгс розповів, що намагався захистити зображення з допомогою органічного скла, але ідея провалилася. Люди його розмальовували, ліпили плакати і навіть майже спалили вщент.

Одного разу вночі, коли на графіті вже було 11 шарів фарби, паперу і клею, власник вирізав частину стіни з зображенням і вивіз у секретне місце для реставрації.

"Бенксі намалював 17 графіті в Новому Орлеані, і це зображення є одним із трьох, які збереглися", - цитує Guardian власника.

Огляд підготував Юрій Мартиненко, Служба моніторингу BBC

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.