Ольга Хоменко для Бі-Бі-Сі, Київ

Пані Шобер має слов’янське коріння, народилася у родині переселенців із Вроцлава.

Багато років пропрацювала для “Люфтганзи”, Швейцарських та Австрійських авіаліній.

Однак, зараз вона – один із керівників сайту “Go to Kiev”, котрий надає інформацію про Україну англійською мовою та рекламує подорожі до українських міст.

Бі-Бі-Сі: Коли ви приїхали до України і яке було ваше перше враження?

Б.Шобер: Коли мені запропонували роботу в Дніпропетровську, я навіть не знала, де він знаходиться. Я приїхала до України у серпні 1996 року, це була темна і холодна серпнева ніч. Це був перший шок. Я не спала всю ніч, все думала та прораховувала – може, мені варто припинити працювати і поїхати назад, бо усе навкруги виглядало, як картинка із фільму жахів. Потім я полетіла до Дніпропетровська. І там був інший шок, тому що у готелі не було води і нам довелось переселятись. Але потім я подумала: Дніпропетровськ – не красень, але люди там гарні і я маю там пару гарних колег. І я вирішила спробувати. Так я прожила в Дніпропетровську п’ять років. Наприкінці 2003-ого моя компанія хотіла відправити мене назад до Німеччини, але я відмовилась і вирішила залишитись тут.

Бі-Бі-Сі: Чому ви вирішили жити саме в Україні? Що вплинуло на ваш вибір?

Б.Шобер: Тому що до того я жила 14 років за кордоном, і у мене не було зв’язків у Німеччині. Я сама з Мюнхена, і мені не хотілося працювати у Франкфурті, куди мене хотіла послати моя компанія. І до того ж, я так хотіла почати щось нове, тому я вирішила, що повертатися до повсякденного життя у Німеччині буде нецікаво. Мені тоді було 54 роки, і мені багато хто сказав, що якщо я не маю достатніх зв’язків у Німеччині то мені буде важко знайти нову роботу. Навіть після 40 – то складно. У нас зараз більше 4-х мільйонів людей - безробітні.

Форум "Яка ваша думка з приводу вражень іноземців від України?"

Бі-Бі-Сі: Чи одразу ви зрозуміли, чим хочете займатися в Україні? Яким був ваш шлях до нинішнього проекту?

Б.Шобер: Я вирішила залишитися тут і я хотіла займатись чимось новим, але не знала чим. І спочатку я займалася промоушеном моїх друзів із Дніпропетровська. Вони шиють одяг. Зараз вони дуже успішні, у них є власна модна колекція та своє ательє. Я дуже пишаюся тим, що я змогла їх підштовхнути. Потім я допомогла своїй подрузі художниці – Ганні Криволап. Потім я допомагала знайомим із страхового бізнесу. Але я зрозуміла, що страхування – то складна справа і то не моє, бо в мене немає достатньої гнучкості аби щось міняти. І після того я прочитала у “Київ-пост” про жінку на імя Ганна Рамбушкова. У неї був веб –сайт, і ми вирішили продовжувати разом. І так вийшло, що ми заснували компанію.

Бі-Бі-Сі: Яка мета вашого інтернет-проекту, чого ви прагнете?

Б.Шобер: Метою є дати об’єктивну інформацію про Україну і про Київ особливо. Нам, звичайно, потрібно трохи заробляти, тому ми маємо рекламу на нашому сайті. Це не хоббі, це бізнес! І я думаю, що інтернет – то метод спілкування майбутнього. Два дні тому я чула у німецьких новинах, що навіть інтернет-шопінг у Німеччині останнім часом зріс на 17 відсотків. Молоде покоління “повернуте” на інтернеті. Я не “повернута”, але для мене інтернет - значить комунікація.

Бі-Бі-Сі: Що ви думаєте про ринок інтернет-послуг в Україні, чи вважаєте ви його достатньо розвинутим?

Б.Шобер: Я думаю, що інтернет-ринок в Україні іще дуже недорозвинений. І коли я пропоную якійсь компанії розмістити їхню рекламу на нашому сайті, вони відмовляються. Тільки компанії, котрі мають відносини і з Заходом, готові до подібних кроків. Місцеві ж не розуміють, навіщо воно їм потрібне. І навіть не бачать необхідності робити те англійською мовою.

Бі-Бі-Сі: У чому найбільша різниця між Україною і Німеччиною?

Б.Шобер: Найбільша різниця у тому, що тут іще все так неорганізовано. Все можна знайти, але зробити це непросто. Особливо, якщо це стосується бюрократії. Треба так багато підписуватися скрізь! І місцеві закони - зовсім незрозумілі. Наприклад, якщо ви реєструєте компанію у Німеччині, - ви просто йдете до відповідної установи, підписуєте один папірець, - і вас зареєстровано. І через тиждень вам надходить лист із податкової з вашим номером. Однак тут так багато всього треба підписувати та реєструвати навіть для утворення маленького бізнесу!

Бі-Бі-Сі: Що вам не подобається, чи, можливо, дратує в Україні?

Б.Шобер: Мене найбільше дратує погана поведінка людей на дорогах. Я тут керую автомобілем. І можу сказати, що в Україні зовсім не існує автомобільної культури. До того ж, тебе може інколи зупинити міліція і ти не будеш знати, з якої причини це сталося. Якось недавно вони хотіли мені продати якійсь парірець щодо збереження екології, котрий я мала прикріпити на лобовому склі. Я запитала, навіщо, але вони нічого не відповіли, лише сказали, що треба котролювати екологію. Але західні авто всі мають каталізатори, котрі за цим стежать. І я думаю, що купівля шматка паперу за 40 гривень на 3 місяці не впливає ні на що.

Також велика частина ваших людей чекає, що хтось щось для низ зробить. Вони, звичайно, можуть чекати до самої смерті, але ніхто не прийде і не допоможе. У інших країнах це по-іншому. Але дехто уже прокинувся і розуміє, що так не можна.

Бі-Бі-Сі: Що вам подобається в Україні?

Б.Шобер: В Україні, окрім погоди, мені подобаються дуже гостинні люди. Натомість, ви маєте таку складну бюрократичну систему! Але, наприклад, якщо ви хочете запросити когось у гості, то можна просто послати кілька ес-ем-есів, мейлів чи телефонних дзвінків, і до вас прийдуть. На заході, якщо ви хочете запросити когось, вам треба усе спланувати, повідомити цю людину наперед. Люди там занадто усе планують. Ми на заході неначе живемо у такій собі безпечній кулі, де ми не бачимо нічого іншого, окрім свого власного прибутку і приватного життя.

Бі-Бі-Сі: Ви живете в Україні вже досить тривалий час, 10 років, чи ви почуваєте, що тут Європа?

Б.Шобер: Я скажу, що так. Тому, що Європа – це суміш. Сьогодні я підраховувала учасників кваліфікаційного раунду чемпіонату Європи з футболу у 2008 році. Ми маємо 50 країн в Європі. Які з цих 50 країн – справді Європа? Чи це Німеччина, чи це Франція, чи це Італія? Чи, може, Словаччина. Усі країни різні. Тому Україна для мене - це Європа.

Бі-Бі-Сі: Чи ви цікавитесь українською політикою і як вона відрізняється від політики у Німеччині?

Б.Шобер: Я не дуже цікавлюсь політикою, але мені дуже сподобалась революція. Не тому, що там були задіяні особистості, а тому, що для мене то був знак, що люди можуть піднятись. Але після того люди знову неначе поснули. Тому що чотирьох тижнів революції – недостатньо. Коли я була дівчиною, ми мали багато студенських революцій в Європі, навіть випадки тероризму. Ми багато боролися, і не протягом 4-х тижнів, а протягом багатьох років. Мені здається, що Україна в політичному сенсі іще не демократична. Для того, аби стати справді демократичною, треба пройти довгий шлях. Ви не можете просто вдягти шати демократії, а залишатися такими, як ви є.

Бі-Бі-Сі: Щоб ви хотіли порадити українським політикам?

Б.Шобер: Вони мусять зменшити бюрократичні перепони у країні. Але тут складно радити, бо бюрократія процвітає у всьому світі. В Україні часто існує суміш бізнесу і влади. В справжній демократії ви припиняєте займатися бізнесом, коли ви, приміром, депутат. І якщо преса дізнається, що цього не сталося, - ви втратите свою посаду. В Україні має бути більш зрозуміла межа між бізнесом і політикою. Це важко, тому що, можливо, Україна також вчиться на подібних поганих західних зразках.

Бі-Бі-Сі: Якими є, на ваш погляд, українці? Можете визначити одним словом?

Б.Шобер: М’які.

Бі-Бі-Сі: Де ваше найулюбленіше місце в Україні?

Б.Шобер: Це моя квартира у Києві. Я її купила і сама переобладнала. І ще я дуже люблю Канів. Особливо краєвид із Шевченкової могили – він вражаючий! Я подорожую автомобілем, побувала у багатьох гарних місцях і, можливо, знаю Україну краще за більшість українців. Мені здається, що в мені є щось слов’янське. Мої батьки походять із Вроцлава, де пейзажі так схожі на Україну. Можливо, то щось генетичне, але я відчуваю себе тут, як вдома.