Марта Шокало Бі-Бі-Сі, Київ

	Тімоті Барроу

Одружений, має двох синів та доньку.

Ще наприкінці вісімдесятих Тімоті Барроу працював у британському посольстві в Москві. З липня цього року призначений послом Великобританії в Україні.

Бі-Бі-Сі: Пане Барроу, у Вас був вибір, куди поїхати працювати. Чому Ви обрали саме Україну, чи Вас просто попросили сюди приїхати?

Т. Барроу: Мене ніхто не просив сюди приїхати. Я попросив, щоб мене сюди направили. Гадаю, що це місце має надзвичайно важливе значення для розвитку Європи. Я хотів бути до цього причетним, тому захотів сюди повернутися. Гарно бути послом у тому місці, про яке люди хочуть знати, яким люди цікавляться.

Форум "Яка ваша думка з приводу вражень іноземців від України?"

Бі-Бі-Сі: Це не перший ваш приїзд до Києва. На початку дев’яностих Ви часто тут бували. Чи пригадуєте своє перше враження від України?

Ваша історія дуже ментально складна. За минуле сторіччя скільки часу пішло на те, щоб стерти Україну зі свідомості решти Європи. Гадаю, після того, як ви віднайшли національну ідентичність, вам треба заново пройти увесь цей шлях, який ви мали пройти минулого століття. А це важко. Тімоті Барроу

Т. Барроу: Моя перша найбільша згадка про Україну – це те, що Київ був першим містом у моїй кар’єрі, куди мене направило міністерство закордонних справ. Це було незвично, адже тоді, наприкінці вісімдесятих, тут ще не було нашого представництва. Ми організовували фестиваль “Британські дні у Києві”, і мене попросили допомогти. Це було весною. Моя перша згадка – зелене місто, що потопопає в каштанах. Це було не те, чого я очікував.

Бі-Бі-Сі: В Україні постійно говорять про наміри інтегруватися в Європу. Але з Європи поки що надходять дуже стримані прогнози щодо такого зближення. Чого, на вашу думку, бракує Україні, і якими мусять бути першочергові кроки, аби наблизитися до Європейського Союзу?

Т. Барроу: Я витратив багато часу, підшукуючи формулювання і складаючи документи, але не це зрештою має вплив. Вирішальними є конкретні дії. Я вважаю, що великим поступом є те, що як ми бачимо відбувається між Україною та Європейським союзом. Великим поступом з огляду на взаємини України та ЄС буде рішення України приєднатися до Світової організації торгівлі. Потім Євросоюз почне швидко провадити переговори про зону вільної торгівлі.

Бі-Бі-Сі: Як ви ставитеся до нинішнього протистояння між українським президентом та прем’єр-міністром?

Т. Барроу: Гадаю, що зараз важливо для України – це жваве обговорення різних політичних поглядів задля національної згоди та руху вперед. Зараз є дуже багато важких рішень, які треба приймати не тільки уряду, президенту та парламенту, а й всьому суспільству. Але я непесимістичний щодо розвитку цієї країни.

Бі-Бі-Сі: Що Вас найбільше дратує в Україні?

Т. Барроу: Мене найбільше турбує чи радше розчаровує – це те, що я бачу в Україні і в людях великий потенціал, але часом мені здається, що самі українці не достатньо вірять у свої можливості. Вам треба більше вірити в самих себе і бути впевненими у собі.

Бі-Бі-Сі: Це українці від природи такі, чи просто їх до зневіри за довгі роки привчила влада?

Т. Барроу: Думаю, що це історичний чинник. Ваша історія дуже ментально складна. За минуле сторіччя скільки часу пішло на те, щоб стерти Україну зі свідомості решти Європи. Гадаю, після того, як ви віднайшли національну ідентичність, вам треба заново пройти увесь цей шлях, який ви мали пройти минулого століття. А це важко.

Бі-Бі-Сі: З огляду на таку складну історію, що б ви порадили українським політикам на майбутнє?

Т. Барроу: Річ, за яку всі голосують у демократичному суспільстві – це свій особистий добробут та добробут своєї родини. Тому першочерговими рішеннями українських політиків мусять бути ті, що забезпечать процвітання нації. Я вже згадував про СОТ, бо це також матиме великий вплив. Крім того на мене справили враження слова президента про зусилля у боротьбі з корупцією. Думаю, що це теж дуже важливо. Потрібно також шукати шляхів, аби індивідуальні свободи та права поважилася та захищалися.

Бі-Бі-Сі: Що Вам подобається в Україні?

Т. Барроу: Що нам подобається тут як молодій родині – це те, що тут так багато зелені і простору, цікавих і гарних місць, куди можна піти погуляти з дітьми. Це дуже цивілізоване і гарне місце. А ще мені подобається, що зараз жовтень, а погода досі гарна.

Бі-Бі-Сі: Чи почуваєтеся Ви тут в Європі?

Т. Барроу: Так, абсолютно, ми є в Європі. Я відчуваю, що я в Європі і не маю з цього приводу жодного сумніву.

Бі-Бі-Сі: А Ви українською вже розмовляєте?

Т. Барроу: Я вчу. Я розмовляв російською, коли працював в Москві. А зараз я звичайно вчу українську, я ж в Україні.

Бі-Бі-Сі: Яка ваша улюблена українська страва?

Т. Барроу: О! Звичайно борщ. У вас тут прекрасна кухня.

Бі-Бі-Сі: А чого Ви не любите їсти?

Т. Барроу: Не розумію української пристрасті до сала. Це те, до чого я ще не призвичаївся.

Бі-Бі-Сі: Як би ви одним словом змалювали українців?

Т. Барроу: Це неймовірно важко. Частково роблячи висновки з вашого національного гімну та з моїх знайомств із українцями за багато років, я б сказав, що ви – живучі. У вас важка історія і так багато того, з чим треба боротися. Образ, з яким досі дуже сильно пов’язують українців у свідомості британців та решти західних європейців – це люди, що вийшли на вулиці під час помаранчевої революції. Люди, що спокійно заявили про свою позицію і про свої права без жодного насильства. Це було надзвичайно сильне враження. Я думаю, що самі українці до кінця не усвідомлюють, наскільки винятково ті події сприйняли, оцінили і зрозуміли на Заході. Але це не єдиний образ українця, який ми маємо в Британії. Перехід Шевченка до Челсі викликав великий інтерес. Цікавий випадок трапився зі мною в Одесі. Я зустрів якогось приїжджого вболівальника, а він мені каже: “Я й не уявляляв собі, що Шевченко в Україні такий же популярний, як і в Лондоні. Тут навіть парк у його честь назвали”.

Бі-Бі-Сі: Як би ви одним словом змалювали Україну?

Т. Барроу: Мінлива. Я бачу надзвичайно багато змін за 15 років незалежності. І досі багато чого треба ще міняти.

Бі-Бі-Сі: Чи хотіли би ви залишитися тут назавжди?

Т. Барроу: Залишитися тут назавжди? Нічого не може бути назавжди. Звичайно, я з задоволенням поживу тут кілька років. Доля дипломата така, що ти не можеш лишатися десь надовго.