Марта Шокало Бі-Бі-Сі, Київ

Пан Бектурсунов приїхав з Росії. Він був ініціатором появи в Україні “Коммерсанта” – однієї з найвпливовіших російських газет. Донедавна він був генеральним директором українського видання, але після того, як “Коммерсант” придбав Газпром, залишив цю посаду.

Казбеку Бектурсунову 39 років. Колись він вивчав філософію, перекладав з німецької Хайдегера – це його улюблений філософ. Зараз консультує українських політиків.

Форум "Яка ваша думка з приводу вражень іноземців від України?

Жити і працювати до України Казбек приїхав п’ять років тому, але бував тут багато раніше – у нього в Києві живе мама та сестра.

Бі-Бі-Сі: Казбеку, ви хто – росіянин чи казах?

К. Бектурсунов: Я наполовину казах, наполовину татарин, громадянство російське. Самосвідомість у мене великодержавного, шовіністичного... ні, це я насправді дурницю кажу. Я – людина пушкінської культури. Але при цьому я розумію, що в мені тече татарська кров. У Пушкіна були сині нігті і білі долоні, через його африканське коріння, а я швидше п’янію, бо в мене є татарська кров.

Бі-Бі-Сі: Пам’ятаєте своє найперше враження від України?

К. Бектурсунов: У мене вдома був збірник анекдотів “Добрий день, сусіди”. Я навіть деякі з них пам’ятаю досі. Я дуже допитливий, тому коли раптом побачив книгу українською мовою, замислився: це інша мова, чи діалект?
Ще один спогад: коли мене забрали в армію, мені батьки з України прислали посилку. В ній було сало і каштани. А пізніше мені сестра привезла томик Шевченка, “Енеїду” і літру самогону. І оце моє враження від України! Через годину уся варта включно зі мною лежали замертво. А нас було одинадцять чоловік. Якісний був продукт.

Видавничою справою в Україні Казбек почав займатися, коли зрозумів, що тут немає, як він каже, “людської” газети. Так в Україні з’явився “Комерсант”.

Бі-Бі-Сі: Чому ви не видаєте Комерсант українською?

Що таке комерсантівська мова і стилістика? Це як скульптура, витесана шляхом відтинання всього зайвого. А в українській мові навіть не наросло те зайве, що треба відітнути. Немає різноманітності

К. Бектурсунов: Це неможливо. Що таке комерсантівська мова і стилістика? Це як скульптура, витесана шляхом відтинання всього зайвого. А в українській мові навіть не наросло те зайве, що треба відітнути. Немає різноманітності стилістики.

Бі-Бі-Сі: В цьому, на вашу думку, причина того, що в Україні досі україномовних видань значно менше ніж російськомовних?

К. Бектурсунов: Українська мова непотрібна відповідальній публіці, яка читає і думає. Ба, навіть такої україномовної публіки немає. Тому це не питання до російських видавців.

Бі-Бі-Сі: Існує переконання, що російські журналісти приїжджають в Україну заробляти великі гроші, їм тут нібито платять набагато більше ніж в Росії. Це правда?

К. Бектурсунов: Ілюзія того, що російським журналістам тут платять більше, заснована на двох, притаманних українським журналістам помилках: перша - те, що вони не гірші, і друга - якби росіяни не відбирали їхній хліб, то вони б отримували більше.

(Українські журналісти) менш моральні, вони менш відповідальні у своїх висловлюваннях, вони менш соціально адаптовані. Хто був частіше в Лондоні чи Сан-Пауло – московський чи київський журналіст? Хто грамотніше зробить замовлення у ресторані? Хто частіше бував в опері?

Бі-Бі-Сі: Тобто, ви вважаєте, що українські журналісти менш професійні?

К. Бектурсунов: Разів у 50. Вони менш моральні, вони менш відповідальні у своїх висловлюваннях, вони менш соціально адаптовані. Хто був частіше в Лондоні чи Сан-Пауло – московський чи київський журналіст? Хто грамотніше зробить замовлення у ресторані? Хто частіше бував в опері?
Перше, що треба зробити з українськими журналістами, – редукувати їхні провінційні комплекси. За своїми задатками українські журналісти не гірші, а може, й кращі – хоча б завдяки двом мовам. Крім того, зараз робочий контекст для українських журналістів набагато кращий, ніж у російських, а користуються вони цим в стократ гірше.

В українській журналістиці з’явилося нове поняття “джинса” - замовні матеріали. Казбек стверджує, що це слово запровадив до вжитку саме “Комерсант”, так само як і свого часу поняття “олігарх” чи “нові росіяни”.
“Джинса” – це англійська абревіатура, якою позначалася система грантових організацій, що з’явилася у 70-их роках у Сполучених Штатах.
“Джинса” в журналістиці – це, коли журналіст з якоїсь причини вводить читача в оману. І це не обов’язково можуть бути гроші.

К. Бектурсунов: Якщо я, наприклад, пишу замітку про те, як прийшов на Бі-Бі-Сі, а ви мені сподобалися як дівчина, і я напишу, що: “Бі-Бі-Сі - це таке радіо яке я завжди слухав”. Це теж буде “джинса”. “Джинса” – це необов’язково, якщо ви мені за цю замітку дасте багато грошей.

Бі-Бі-Сі: В Росії “джинса” теж є?

К. Бектурсунов: Так, історія одна. Але в Росії є тотальний контроль з боку держави над інформаційним простором. В Україні ж немає умільців контролювати. Влада не проявила свого знання і вміння контролювати ці процеси. Ні політики, ні олігархи нездатні жорстко і довготерміново керувати, медіа-процесом зокрема.

Бі-Бі-Сі: Ви хоча і маєте відношення до видавничої справи, перш за все вважаєте себе піарщиком і політтехнологом. У 2002 році ви працювали у виборчому штабі Юлії Тимошенко. Що ви думаєте про українських політиків зараз?

В Україні політика полягає у тому, аби один одного “кинути”. В Україні політиків, які мислять не в термінах демагогії, а які справді мають якусь стратегію, близько п’яти. Серед публічних – це Ахметов і Тимошенко

К. Бектурсунов: Вони зародкові. І це добре. Я останнім часом почав захищати Україну, почав любити і вірити в неї. Хтось каже, що їй треба розібратися зі своєю історією, ідентичністю. Неправда це все. Треба щоб народилася еліта, а народиться вони через “консюмеризм” – “споживацтво”. Перевага України в тому, що вона менша за Росію, в неї, дякувати Богу, немає цього поганого газу. Україна просто приречена на вступ до Європи. Її туди засмокче.

Обирати президента – це все одно, що обирати дружину. Неприємне заняття. Одружуватися нікому не хочеться. А якщо обирати з двох? Подумайте про двох людей, які у вас викликають найменше огиди. Одною з них буде Тимошенко

Але поки що в Україні політика полягає у тому, аби один одного “кинути”.
В Україні політиків, які мислять не в термінах демагогії, а які справді мають якусь стратегію, близько п’яти. Серед публічних – це Ахметов і Тимошенко.
Рецепт успіху на Україні – це довготривала перспектива, адже тут всі проекти, задуми, мають коротке дихання. Ось вона вся Тимошенко. Ніяка вона не найрозумніша і найкрасивіша. Вона просто найпослідовніший український політик. Вони там всі пересваряться, і залишиться одна дівчинка, одягнута в Луї Вітон.
Поки що не вона, а всі все роблять для того, щоб вона стала наступним президентом України. Обирати президента – це все одно, що обирати дружину. Неприємне заняття. Одружуватися нікому не хочеться. А якщо обирати з двох? Подумайте про двох людей, які у вас викликають найменше огиди. Одною з них буде Тимошенко.

Бі-Бі-Сі: Що вас найбільше дратує в Україні?

К. Бектурсунов: Повільність, безвідповідальність, неймовірна схильність до брехні, прибіднення. Мені не подобається кухня і манера спілкування.

Бі-Бі-Сі: А яка вона?

Я розумію українську, я розмовляю українською, коли я хочу, щоб мої дівчини хіхікали і много пили. Але ж це все.

Селянська.

Бі-Бі-Сі: А що подобається?

К. Бектурсунов: Процес дорослішання. У вигляді готових форм мені тут не подобається нічого. Мені подобаються доступні дівчата – поганій частині мене це не може не подобатися. Мені подобається, що в Україні є “Комерсант”. Україна без “Комерсанта” і з “Комерсантом” – це дві різні країни.

Бі-Бі-Сі: Чи розмовляєте ви українською?

К. Бектурсунов: Я розумію українську, я розмовляю українською, коли я хочу, щоб мої дівчини хіхікали і много пили. Але ж це все.
(Казбек знову переходить на російську – ред.) У мене була мрія вивчити українську мову краще за всіх українців і перекласти всі дев’яносто томів Хайдегера українською. Я дуже страждаю від того, що не володію українською. Я б дуже хотів!

Я не мислю категорії “українця”. А якщо почати штучно мислити то це слово – “зрадники”

Бі-Бі-Сі: Як би одним словом змалювали українців?

К. Бектурсунов: Я не мислю категорії “українця”. А якщо почати штучно мислити то це слово – “зрадники”.

Бі-Бі-Сі: А Україна?

К. Бектурсунов: Панночка.

Бі-Бі-Сі: Яка найсмачніша страва, що Ви тут скуштували?

К. Бектурсунов: “Найкраща приправа до їжі – це голод”, - казав Сократ. “Навіть до української”, - додам я. Моя улюблена українська страва – це часник.

Бі-Бі-Сі: А що Ви тоді найбільше не любите їсти?

К. Бектурсунов: Не тільки важливо, як їжа смакує, а і як вона лунає. Я ненавиджу борщ. Просто чути не можу це слово, але сам по собі він смачний. Як людина, яка обожнює Гоголя, з ніжністю ставлюся до вареників, але їсти їх не можу.

Бі-Бі-Сі: Ваше улюблене місце в Києві чи в Україні?

К. Бектурсунов: Сидіння мого скутера. Подобається гасати, зводити всіх з розуму, а самому надто холодно, щоб думати. Якщо без жартів, то мені дуже подобається “Бабуїн”.

Бі-Бі-Сі: Чи хотіли б ви залишися тут назавжди?

К. Бектурсунов: У моїх побутових планах прожити тут років п’ять. Це надійно.