Анастасія Зануда Бі-Бі-Сі, Київ

Теми огляду

• “Експерт” пише про тих, кому вдалося заробити на Чорнобильській катастрофі та ліквідації її наслідків.
• “Корреспондент” аналізує причини того, що існують дуже різні оцінки наслідків аварії на ЧАЕС.
• Economist пише про “за” та “проти” розвитку атомної енергетики у Британії.
• “Власть денег” звертає увагу на “тиху ядерну революцію” у світі, і розмірковує над тим, хто, за таких умов може гарантувати безпеку Україні.

Фактично, всі економічні часописи цього тижня у той чи інший спосіб порушують тему ядерних технологій.

“Експерт” у статті “Кому зона, а кому годувальниця” пише, що за 20 років після аварії Чорнобильська АЕС та вся зона відчуження перетворилися на джерело доходів іноземних корпорацій та величезних бюджетних витрат.

“Жоден із ключових міжнародних проектів на ЧАЕС не завершено. Відставання від контрактних строків від 3 років за проектом будівництва сховища для твердих відходів до 5 років – для рідких. Шість років складає відставання від попередніх термінів спорудження об’єкту “Укриття”. А суми, визначені у первинних контрактах, зростають пропорційно до тривалості їх виконання,” – пише “Експерт”.

Автори часопису також розповідають і про професійних екскурсоводів по ЧАЕС, і про саму станцію, яку працівники між собою називають “колгосп “Тихе життя”.

Як пишуть автори “Експерту”, після остаточної зупинки станції у 2000 році, очікувалося, що до 2007 на станції залишиться не більше тисячі працівників. Проте зараз там працюють майже 4 тисячі, при тому, що під час експлуатації станції її обслуговували 6200 спеціалістів.

“Експерт” також наводить суму витрат на іноземних консультантів, яка з 1998 року склала більше 90 мільйонів євро, при тому, що, як пише часопис, були випадки, коли одним із чорнобильських проектів керував орнітолог.

“Корреспондент” присвячує кілька статей до 20-ї річниці Чорнобильської катастрофи. В одній з них автори часопису спробували розібратися, чому існують різні наукові оцінки наслідків цієї катастрофи.

“Спробою відновити втрачену після Чорнобиля репутацію атомної енергетики стала торішня доповідь ООН. У ній стверджувалося, що після аварії на ЧАЕС загинуло менше людей, ніж щороку гине у ДТП у будь-якому великому місті, а головним наслідком катастрофи є психологічні травми евакуйованих мешканців...
Всі 600 сторінок доповіді прошиті червоною ниткою сентенції про те, що “Чорнобиль треба скоріше забути”. І на тлі нафтових та газових криз світове товариство “на ура” сприйняло цей заклик.

Через кілька місяців після публікації доповіді, генеральний директор МАГАТЕ Мохаммед Ель-Барадей отримав Нобелівську премію миру...
У невтаємниченої людини величезні розходження в оцінках наслідків аварії Чорнобильським фондом ООН та незалежними вченими викликають подив. Проте для самих вчених жодної загадки у цьому немає.

Всі знають, що ще у 1959 році Всесвітня організація охорони здоров’я та Міжнародна організація з атомної енергетики підписали договір, згідно із яким медики завжди мають узгоджувати свою позицію з атомниками у кожному випадку, який стосується атомних технологій. Чорнобиль – найяскравіший приклад такого узгодження,” – пише “Корреспондент” та подає інформацію про стан забруднених аварією на ЧАЕС територій у Білорусі, а також розповідає про нові атомні блоки в Україні.

Британський Economist також пише про майбутнє ядерної енергетики – у Британії.

“Після 25 років політичної пустки ядерна енергетика знову викликає інтерес у Британії. Поступове вичерпання запасів енергетичних ресурсів у Північному морі, зростання викидів парникових газів до атмосфери та високі ціни на нафту минулого року змусили Тоні Блера розпочати перегляд урядового рішення, яке було ухвалене лише у 2003 році.

Більшість оглядачів вважають, що цей перегляд має лише офіційно затвердити вже ухвалене одноосібне рішення британського прем’єра про те, що використання ядерної енергетики треба відновлювати. Проте підтримку такого рішення зовсім не можна назвати загальною,” – пише Economist, і посилається на останні дослідження двох впливових незалежних інституцій – Комісії із сталого розвитку та Комітету з екологічного нагляду.

Серед аргументів проти розвитку атомної енергетики в Британії ці інституції наводять і той факт, що термін використання старих атомних блоків добігає завершення, а будівництво нових блоків згідно із новими вимогами до безпеки може бути досить тривалим процесом: перші із них запрацюють не раніше 2019 року, а отже, не зможуть покрити дефіцит енергоресурсів, який проявляється вже зараз.

Крім того, експерти побоюються, що підтримка розвитку атомної енергетики переключить на себе увагу та гроші від інших цікавих технологій з використанням меншої кількості вуглеводнів та енергозбереження.

Ще одним аргументом “проти” є і висока вартість зняття старих блоків з експлуатації та утилізація відпрацьованого ядерного пального: зараз урядові експерти оцінюють “закриття” всіх британських цивільних ядерних об’єктів у 70 мільярдів фунтів стерлінгів, хоча ще нещодавно вони казали про те, що це коштуватиме платникам податків 59 мільярдів.

Проте, як пише Economist, на боці пана Блера можуть опинитися не тільки приватні енергетичні компанії, але й громадська думка: якщо у 2005 році будівництво нових атомних блоків підтримували 35% британців, то останні дослідження показують, що тепер розвиток ядерної енергетики підтримують 41% населення Британії.

“Власть денег” також звертається до ядерної тематики, але дещо під іншим кутом. Часопис пише про “тиху ядерну революцію” країн третього світу, які, фактично, порушили світовий порядок з часів винайдення ядерної зброї.

“Рада Безпеки ООН остаточно втратила контроль над поширенням ядерних технологій. Минулого тижня після візиту до Тегерану це визнав і голова МАГАТЕ, Мохаммед Ель-Барадей... Демонстраційне збагачення урану Іраном стало вироком для світового порядку, який вигадали представники “золотого мільярда” у 80х- роках.
На заміну йому приходить епоха загальної ядерної демократії. Подальше розповсюдження ядерної зброї у країнах третього світу – лише справа часу. Альтернативного варіанта затвердження свого суверенітету за нинішніх умов у них немає, а країн, які готові відмовитися від політичної незалежності в обмін на певні фінансові поступки стає все менше.
Клуб ядерних держав проспав власні похорони,” – пише “Власть денег”, і аналізує, що робити в такий ситуації Україні, яка в обмін на власну незалежність поступилася третім у світі арсеналом ядерної зброї.

Автори часопису звертають увагу на те, що все частіше під час чергових кризових ситуацій, особливо, у стосунках із Росією, українські політики ностальгічно згадують часи, коли Київ мав у своїх руках “маленьку ядерну валізу”, і що непогано було б хоча б відновити замкнений ядерний цикл на території України.