Анастасія Зануда Бі-Бі-Сі, Київ

-“Власть денег” пише про те, чого варто очікувати українському бізнесу від завершення чергових виборів.
-“Корреспондент” аналізує діяльність трьох колишніх українських прем’єрів, які, очевидно, знову претендуватимуть на цю посаду, а також їх шанси вдруге очолити уряд.
-“Експерт” пише про “відкладену революцію у Білорусі, порівнюючи її із подіями 2001 року в Україні.
-Так само до теми президентських виборів у Білорусі звертається і британський Economist, автори якого вважають, що на Олександра Лукашенка чекає доля динозаврів.

“Власть денег” у редакційній статті “А весна просто чекала на завершення виборів” пише про життя після 26 березня: “Тривала виборча гарячка, що почалася два роки тому, дорого коштувала економіці. За масовані соціальні виплати та загальний бюджетний популізм було сплачено з кишені українських бізнесменів.
А от обіцяного зменшення податків вони так і не дочекалися...
Надихає, що половина нового складу парламенту є бізнесменами. Лякає, що майже всі їх капітали знаходяться в офшорах, і на вітчизняну податкову систему, їм, за великим рахунком, наплювати.
Надихає, що всі політичні партії, які претендують на входження до урядової коаліції, обіцяли народу зниження податків. Лякає, що одночасно вони обіцяли виплатити зниклі заощадження в Ощадбанку і різко підвищити пенсії. Але, не зважаючи на всю цю невизначеність, жодної особливої стурбованості серед бізнесменів не відчувається. У повітрі вітає передчуття того, що все, врешті-решт, буде добре.
Ціни на газ зроблять промисловість нерентабельною? Так ми вже змінюємо пріоритети. Від’ємне торгівельне сальдо зростає? Так його цілком компенсує притік іноземних інвестицій. ВВП зростає дуже повільно? Так “падають” тільки сировинні галузі, а високотехнологічні – зростають. Залишилося навчитися приборкувати періодичні кризи, і життя в країні почне налагоджуватися...
Цьому ж сприяє і погода, яка, здається, нарешті зглянулася на Україну. Реальна весна просто чекала на завершення виборчих перегонів. Пора переключатися! Менше політики, більше бізнесу та романтики. Саме час,” – закликає “Власть денег”, і у додатку до звичайного номеру подає гру “Монополія на владу”, у яку можна пограти після голосування на дільниці.

“Корреспондент” у статті “Друге пришестя” аналізує діяльність трьох колишніх українських прем’єрів, які, очевидно, знову претендуватимуть на цю посаду після парламентських виборів. Стаття розділена на три частини: “Донецьке економічне чудо”, “Народжена революцією” та “Спринт на коротку дистанцію”, які, відповідно, присвячені Віктору Януковичу, Юлії Тимошенко та Юрію Єханурову.

У кожній з цих частин часопис також подає однакові середні економічні показники діяльності трьох урядів – зростання ВВП, темп інфляції та зростання доходів бюджету. Згідно із цими підрахунками, найбільше зростання економіки відбулося за керівництва урядом Віктора Януковича, а найбільше зростання доходів бюджету – за прем'єства Юлії Тимошенко.

Утім, як робить висновок “Корреспондент”, “схоже, що жоден із цих лідерів вже не зможе знову сісти у крісло прем’єра. Адже жодна із політичних сил не має намірів забезпечувати своїм супротивникам такої стратегічної переваги, як сильний прем’єр.”

“Експерт” пише про завершення президентських виборів у Білорусі в статті “Відкладена революція”. “Справжній виклик Олександрові Лукашенку буде кинутий у найближчі 3-4 роки. Необхідність лібералізації економічного режиму зростає, а від цього виникає потреба і у проведенні політичних реформ... Проте аби режим вже не міг грати за правилами, які сам же і встановив, він має вичерпати себе.

Режим Кучми підійшов до листопада 2004 року зовсім не таким, як режим Лукашенка до березня 2006... Потрібно було, аби сам президент Леонід Кучма зіграв у свою гру – не наважився на силове придушення опозиції в надії, що два кандидати звернуть один одному шиї у боротьбі, а його запросять залишитися на третій термін...

Але процес вже пішов. Оточення білоруського президента ще до виборів неодноразово натякало, що після кампанії 2006 Лукашенко просто зобов’язаний дещо лібералізувати режим – країну треба потихеньку відкривати світові. Коли у Білорусі почнуться приватизаційні процеси, і поступово буде вивільнена приватна ініціатива, відбудеться соціальне розшарування. Той, хто відповість на новий соціальний запит, стане новим білоруським президентом,” – пише український “Експерт”.

Приблизно такі самі думки лунають і від британського Economist. У статті “Диктат диктатора – ще одна марна перемога Лукашенка” часопис пише: “Не має жодного сенсу проповідувати основи демократії такому пострадянському динозавру, як пан Лукашенко.
Але, як і зі всіма іншими динозаврами, час режиму Лукашенка минає – і події цього тижня можуть навіть пришвидшити це вмирання. Набагато більше білорусів симпатизують учасникам протестів, ніж готові витримати холод та поліцейські кийки на центральній площі.
“Протести не мають сенсу,” – каже Катерина, студентка-прихильниця Мілінкевича на виході з виборчої дільниці. Проте наступного разу протести можуть видатися і не такими вже й безглуздими.
“У Києві все починалося так само,” – каже Дмитро, українець, який розмахує своїм національним прапором, - “За два роки все скінчиться.” Кінець пана Лукашенки прийде, навіть якщо це відбудеться без феєрверку, як на це сподівалися хоробрі мешканці наметів цього тижня,” – дає оптимістичний прогноз британський Economist.