Марина Денисенко Бі-Бі-Сі

	Багато білорусів задоволені своїм життям за Лукашенка

Вибори білоруського президента цієї неділі певно знову продемонтрують, що білоруси "від добра добра не шукатимуть". Деякі економісти на пост-радянських теренах навіть говорять про білоруське економічне диво, а деякі українські політики "відпочивають душею" у Білорусі, споглядаючи як "зростають врожаї " і "працюють всі підприємства" (Наталя Вітренко в інтерв"ю Бі-Бі-Сі). Чи справді поглинуті політичною інтригою українці не помітили, як за її північним кордоном виріс слов"янський тигр, на кшталт азійських?

Білоруська статистика дає всі підстави говорити про білоруське економічне диво: зростання ВВП за перші 6 місяців минулого року становило 9%, а наприкінці 90-х, коли Білорусь входила в митний союз з Росією взагалі сягало двозначних показників. (Для порівняння, українське ВВП минулого року зросло на 2,4%, а російське - на 6,8%.) Що можна закинути державі, що 14% свого ВВП - цілком на західноєвропейському рівні! - витрачає на соціальні виплати, і запезпечує роботою 70% робочої сили?

	Дві третини білорусів зайняті в державному секторі

Паперовий тигр?

Білоруське "диво" полягає у субсидіях з боку Росії, каже Райнер Лінднер з Stiftung Wissenschaft und Politik з Берліна. У першу чергу - це ціни на енергоносії. Білорусь платить за російський газ усього 47 доларів за тисячу кубів, що навіть дешевше, аніж у деяких регіонах всередині Росії. Так само дешевою є для білорусів російська нафта - 27 доларів за барель при світовому рівні в 60 доларів. Транзит російського газу здійснюється білоруською територією за ціною 0,75 доларів за 1000куб.м/100км на противагу цьогорічному тарифові для українців в 1,60 доларів. Окрім того, податок, яким обкладаються білоруські товари в Росії, у першу чергу - м"ясо та автомобілебудівна продукція, - є дуже низьким у порівнянні з іншими пострадянськими державами.

"Білорусь не просто має дешевий газ, білоруська держава купує дешевий газ і продає його дорого білоруським підприємствам, за рахунок чого наповнюється бюджет. Плюс, доходи від митниці, яка дає 30% національного доходу. Просто митні збори за транспортування товарів з Росії в Європу" - пояснила мені білоруська дослідниця, яка щойно захистила докторську дисертацію з особливостей білоруської моделі при Лондонській Школі Економіці. Вона попросила не називати її імені: нещодавно в Білорусі запроваджено кримінальну відповідальність за наклеп на білоруську державу в іноземних засобах інформації, яка передачає позбавлення волі до 2 років.

Мовою західної політології, білоруська модель є класичним зразком нереформованої пост-радянської економіки з величезним державним сектором і неконкурентноспроможними підприємствами: дані 2004 року засвідчують, що 50% усіх білоруських підприємств були збитковими. Окрім того, зауважують західні економісти, білоруський ВВП рахується "по-радянському": за кількістю виробленої, а не реалізованої продукції, тоді як чимало білоруських товарів збирають порох на складах. Це одне з пояснень, що стоїть за статистикою, часто цитованою Наталею Вітренко, про 127% білоруського ВВП щодо рівня 1990 року на тлі українських 68%.

Зате всі рівні

Унікальність білоруської моделі, каже доктор Лондонської школи економіки, полягає в її "егалітарності": як і за "совка", більшість білорусів отримує приблизно однакову зарплатню і вважає себе середнім класом, хоча насправді вони є радше бідними, каже вона. В цій країні немає олігархів подібних до російських чи українських, хоча не вулицях немає і жебраків. Справді, складно бути олігархом у країні, де приватний сектор складає усього 20%, природніх багатств обмаль, а державний сектор жорстко контрольований.

	Екс-ректора Мінського університету Аляксандра Казуліна іноді називають білоруським олігархом

"В Білорусі немає дуже дорогих автомобілів, люди не носять дуже дорогий одяг", каже вона. Хизуватися багатством може бути небезпечним, адже в Білорусі за звинуваченням в корупції за гратами опинилося чимало директорів підприємств, переважно державних. "Є лише один олігарх - це сам президент, пояснює Райнер Лінднер. - Це може звучати смішно, але він має тіньовий приватний бюджет, який можливо складає кілька мільярдів доларів."

Взаємини білоруського працедавця в особі держави та робочої сили є чудернацьким поєнанням радянських та західних елементів. На великих державних підприємства і далі проводяться політінформації, де працівникам пояснюється "лінія партія". Водночас, працівники підписують з підприємством контракт, як обновлюється щороку на підставі благонадійності та лояльності працюючого. Й білоруси дорожать своїм робочим місцем, адже знайти роботу поза державним сектором, де задіяно 70% усієї білоруської робочої сили, складно.

Виконаємо і перевиконаємо

Іще одним феноменом, що вражає уяву українців, є той факт, що в Білорусі збереглася колгоспна система. Але їх успішність, розповідає мені білоруська дослідниця, - не більше аніж міф. Так, білоруські колгоспники отримують зарплатню, проте за рахунок особливого прийому: два роки тому приватні підприємства Білорусі були зобов"язані взати на баланс колгоспи, й або звітувати перед державою про виплачені колгоспникам зарплати, або виплатити штраф. При цьому право управлінських рішень лишається за колгоспами.

Чи знаєте ви, що цей рік і Білорусі - не лише рік президентських виборів, але в рік закінчення чергової п"ятирічки, які отримали нове життя 2001 року?
Про її виконання колгоспами та заводами регулярно повідомляє місцеве телебачення. А передовики отримують в нагороду від президента холодильники. Звісно ж, білоруського виробництва. Бо білоруське - найкраще, - каже Аляксандр Лукашенка.