"Сербський Кеннеді". З дня вбивства Зорана Джинджича минуло 20 років

12 березня 2003 року прем'єр-міністра Сербії застрелили серед білого дня просто навпроти будівлі уряду.

Джинджича, який був давнім лідером опозиції, обрали на посаду прем'єр-міністра після того, як він трьома роками раніше допоміг скинути автократію Слободана Мілошевича.

Мілошевич керував країною протягом 1990-х років, проводячи націоналістичну політику. Після розпаду Югославії він втягнув країну у війни з Хорватією, Боснією, Словенією та Косово.

"Кажуть, в Америці кожен пам'ятає, де він був, коли вбили Джона Кеннеді. Гадаю, в Сербії з Джинджичем - те саме", - каже колишня міністерка в уряді Джинджича Гордана Маткович.

Джинджич, у якого двічі вистрілив снайпер, потрапивши в живіт та спину, помер у місцевій лікарні.

Щоб попрощатись з убитим прем'єром, на вулиці Белграда вийшли десятки тисяч людей.

"Найважливіше, що показав нам Джинджич, - це те, що зміни можливі", - каже Маткович.

Чим був важливий Джинджич?

"Зоран Джинджич був уособленням модернізації Сербії й розриву з режимом Слободана Мілошевича", - каже історик з Інституту філософії та соціальної теорії у Белграді Петар Жаркович.

За три роки до вбивства Джинджич перебував в авангарді опозиції, яка проводила демонстрації проти Слободана Мілошевича. Сотні тисяч людей виходили на акції протесту після того, як політика Мілошевича призвела до бомбардування Сербії авіацією НАТО у 1999 році.

Ставши прем'єр-міністром, він розпочав реформи, наказав заарештувати Мілошевича та відправити його на міжнародний трибунал до Гааги.

У країні, зруйнованій війнами 90-х, Джинджич зіткнувся зі складною економічною ситуацією. Він підтримував ринкові реформи і намагався домогтися більшої інтеграції із Заходом.

"Він вважав, що суперечка щодо Косова має бути вирішена якнайшвидше", - каже дослідник з Белградського центру політики безпеки Вук Вуксанович.

За двадцять років після смерті Джинджича відносини між Сербією і Косово, які в односторонньому порядку проголосили свою незалежність у 2008 році, все ще напружені.

І хоча Сербія подала заявку на вступ до Євросоюзу у 2009 році, вона досі залишається лише кандидатом у члени ЄС.

Тим часом Захід стурбований зростанням за останні роки впливом Росії в країні.

Сербія засудила напад Росії на Україну, але поки що не запровадила санкції проти Росії, яку вважає "традиційним союзником".

Подвійна трагедія

"Джинджич був рідкісним для Балкан політиком. Він вірив у модернізацію", - каже Вуксанович.

Саме через бажання Джинджича проводити реформи його порівнювали із Кеннеді, вважає історик.

"Тому й проводять цю аналогію з фігурами реформаторів, такими як президент Кеннеді, хоча історичні аналогії та паралелі іноді бувають роздутими", - каже він.

Схожими були й смерті Джинджича і Кеннеді - 35-го президента США теж застрелив снайпер в автомобілі, коли він їхав Далласом у листопаді 1963 року.

"Обидва політики були молоді, обидва принесли новий імпульс і обидва хотіли реформ. Кеннеді хотів реформувати республіканську адміністрацію, а Джинджич - спадщину Мілошевича", - вважає історик Жаркович.

Є, на його думку, схожість і у вбивствах двох президентів.

"Обидва вбивства можна вважати епілогом до внутрішніх політичних та культурних конфліктів, що призвели до ескалації насильства", - каже він.

Крім того, Джинджич і Кеннеді залишили по собі схожу пам'ять.

Жаркович каже, що навколо постатей обох політиків після загибелі з'явилась якась "містична аура" - і в Сербії, і в США багато хто міркує над тим, що було б, якби вбивства президента-реформатора не сталося.

"Можливо, загострився б конфлікт у В'єтнамі, а у ситуації з Джинджичем, можливо, реформи в Сербії йшли б швидше - але все це спекуляції", - каже він.

Хто вбив Джинджича?

У 2007 році винними у причетності до вбивства Зорана Джинджича визнали 12 осіб, суд над ними тривав три з половиною роки.

Деякі з них - колишні члени розформованого воєнізованого підрозділу поліції, так званих "червоних беретів".

"Це означає, що якісь старі структури, особливо структури безпеки, пережили зміну режиму 2000 року", - каже Вусканович.

На думку слідства, метою групи було відновити уряд, схожий на режим Мілошевича. Вони вважали, що вбивство Джинджича цьому допоможе.

Але хто замовив вбивство - досі невідомо.