"Вмістити життя у валізу". Інсталяція про досвід українців, що мусили переселитися

Що взяти з собою, коли тікаєш від війни? Чого тобі бракуватиме на новому місці, коли зрозумієш, що залишав домівку не на пару тижнів, а назавжди? Як це - починати нове життя лише з однією валізою?

Замислитися над цими питаннями пропонують автори інтерактивної інсталяції "Вмістити життя у валізу", що відкрилася у Музеї історії Києва.

"1 березня (2014 року. - Ред.), коли я побачила по телебаченню, що російська Дума дала дозвіл на введення військ до України, перша думка була така: Донбас буде першим. І друга - у мене немає валізи. І майже вночі я поїхала купувати валізу до магазину, що був відкритий, купила. Але скористалася я нею тільки 29 травня", - розповідає Олеся Цибулько з Донецька, яка нині працює у міністерстві соціальної політики.

"Для кримських татар пакування валіз, коли ти збираєш свої речі і мусиш їхати з дому, - вже не вперше за кілька поколінь. Таку історію пережили мої дідусі і бабусі, коли за 15 хвилин зібрали речі і поїхали. Те саме переживає і моє покоління", - каже Алім Алієв з Криму.

Ще одна кримчанка, Олександра Дворецька згадує:

"Я збирала свою маленьку валізу, тому що думала, що їду на декілька днів. А вийшло, що вже на 5 років".

Нині Олександра Дворецька є виконавчим директором благодійного фонду "Восток-SOS", який допомагає переселенцям. Їх лише за офіційними даними - 1,3 мільйона.

За 5 років, відколи в Україні з'явилися переселенці, ця організація мала півмільйона "клієнтів", кожен зі своєю історією - каже вона і додає:

"Те, що об'єднує цих людей, - вони чітко пам'ятають дату, коли залишили свій дім, і навіть через 5 років вони пам'ятають час доби, погоду, у що вони були вдягнуті".

Зі свого власного досвіду переселенки, а також із досвіду допомоги таким людям, Олександра Дворецька твердить, що здебільшого люди пакували у валізи речі першої необхідності та одяг, і мало хто брав постільну білизну, рушники чи посуд. А життя показало, що саме це - те, що потрібно всім у перші ж дні після виїзду з дому.

Не все спакуєш у валізу

Але навіть якщо й знати, то не все можна вивезти, каже координаторка гарячої лінії "Донбас-SOS" Віолета Артемчук. Вона розповідає, що й досі щоденно на гарячу лінію надходить від 80 до 100 дзвінків.

"Люди і зараз пакують валізи", - каже Віолета Артемчук, і розповідає, що останнім часом до своїх дітей переселяються літні батьки.

"Нещодавно був дзвінок. Жінка питає: "Я збираюся їхати у Вінницьку область, у мене діти купили будинок там, чи можу я вивезти 75 купорок? Я не хочу їх тут залишати". - Я не одразу зрозуміла, що це. А це - 75 банок консервації. Ні, кажу, не можна. - Вона засмутилася. - Знову питає: "А двох котів?" - Двох котів можна", - розповідає Віолета Артемчук.

"Є речі, які не вмістиш у валізи, хоча вони визначають, ким ви були і хто ви є", - додає вона.

"А 30 кущів троянд як вивезти? Це те, що лишало мою маму там", - розповідає художниця Алевтина Кахідзе. Вона називає себе донькою "фейкової переселенки" або ж "пенсійної туристки".

"Я описувала життя моєї мами на непідконтрольній території через її розповіді", - каже Алевтина Кахідзе.

Розмови з мамою і свої малюнки вона майже впродовж п'яти років викладала на сторінці у Facebook, назвавши свою героїню Клубнікою Андріївною.

Мати Алевтини Кахідзе померла в черзі на КПВВ, коли їхала на підконтрольну Україні територію у січні 2019 року.

Спробувати "Вмістити життя у валізу" можна в Києві до 27 травня, у червні виставка переміститься до Львова, а у липні - до Одеси.

Хочете отримувати головні статті в месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.