|
Аудиторія УС Бі-Бі-Сі вибирає книгу | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Голосування щодо названих книжок допоможе визначити фіналістів, а потім спеціальне журі визначить переможця року 2005! Сподіваємося перетворити сам процес відбору книг в обмін цікавими думками про українську літературу та книгодрукування. Я вперше "зачитуюсь" українськими книжками. Це -Лариса Денисенко із своїми "Забавки з крові та плоті" та "Кавовий присмак кориці". Особливо сподобалась нова її книга "Корпорація ідиітів". Такі несподівані сюжети із зрозумілим текстом щодо непростих людських стосунків, таке поєднання реальності з фантазією тримають увагу протягом читання. Без перебільшення можна сказати, що з`явилася дуже талантлива авторка. Під час "Дня Свободи" купила в "Українському домі" нову книжку Оксани Забужко "Let my people go: 15 текстів про українську революцію". Прочитала на одному диханні за вечір. Я взагалі люблю цю письменницю, а тут зібрано і її статті, й інтерв"ю західним виданням, які вона давала під час Помаранчевої революції, і сторінки з щоденника. Раджу всім! Дуже цікава книжка "Поїзд, що зник". Написана з витончиним гумором і в чомусь ностальгічна. Раджу всім прочитати, отримаєте задоволення і пригадаєти старий Київ. "Солодка Даруся", Марія Матіос. Вважаю цю книгу найкращою прозовою книгою сучасної української літератури за останні кілька років. Чудове поєднання локальнього виміру на глобальному рівні. Загалнолюдська драма на тлі самобутнього українського колориту. Якщо навіть всі писменники будуть писати хороші книги, вони все одно не напишуть кращої книги за Біблію. Для мене книгою 2005 року є повість київської авторки Марії Матіоси "Солодка Даруся". Найбільше сподобався роман Юрія Винничука "Весняні ігри в осінніх садах". Цу Буковський по українськи. Наталка Сняданко, "Колекція пристрастей, або Пригоди молодої українки". Цікаво написано, на актуальну тему, легко читається. Якраз збираюся перечитати. Приємно читати про те, що земляк, О.Ірванець "Рівне/ Ровно"- приймає участь в конкурсі 2005 року по відбору книги.Хай щастить! Ірена Карпа, 50 хвилин трави та Фройд би плакав. По-моєму, це саме те, що нам всім треба. Оксана Забужко "Друга спроба"!!!! В пані Оксани просто надзвичайні вірші. Вони вражають! Світлана Пиркало "Не думай про червоне". Отримала велике задоволення. В книзі є все: філософія,гумор,психологізм,дитяча наївність,відвертість.Образ героїні близький мені по духу і допоміг краще сприймати життя, підіймав настрій. Так тримати. Спостерігаю за ефірами Світлани Пиркало у bbc. Валерій, Наталія Лапікури, прочитав ці детективи. Прийшов до висновку що нашим батькам було досить важко вижити в таких умовах але вижили слава Богу Олексій Волков "День відбуття" - це детектив, який тримає в напрузі до останньої сторінки. Я вивчаю українську мову, вона мені дуже подобається. Намагюся читати побільше українських книг. Цікаво знати і про мову і про культуру. Особливо мене вразила книга Анни Середи "Homo Viator". Я просто закохалася у цю книгу. Зараз читаю Валерія Шевчука - також непогано. Дякую за гарну, якісну літературу. Нарешті знайшов "Корпорацію ідіотів" Денисенко і не даремно! Отримав таку масу задоволення! Коли читав то впав від реготу з дивану!!! Правда! Хто хоч день працював в Корпорації мене зрозуміє! Сподобався "Сходовий майданчик" Яни Дубинянської. Навіть більше, ніж попередня книжка, "Козли", яка, до речі, отримала нагороду на міжнародному фестивалі фантастики. "Сходовий майданчик" - роман, який міг би і не бути фантастичним, стільки там людських історій, дуже різних і захоплюючих. А фантастичний елемент поєднує усе це разом. Обов'язково читатиму її наступні книжки. Іван Андрусяк. "Вургун". По-перше, розкішна мова! По-друге, дуже колоритні персонажі, особливо Явида! По-третє, дуже "міцний" сюжет, актуальний і болючий. І взагалі, такі книжки треба читати вголос, дуже соковито написано! Книга Павла Вольвача "Кляса". Це справді несподівано. І справді класно. Може, найкраще за останні роки. Юрій Андрухович "Центрально-східна ревізія".Читаєш і повертаєшся у місто свого дитинства, з його запахами, старими провулками, уривками старовинних мурів та фортецій, ратуші і австро-угорських будиночків. Разом з тим, жадібно ловиш кожне слово нашої історії - справжньої історії, неперекрученої нічиєю цензурою, викладеної такою рідною мовою, що аж плакати хочеться. Я вдячна долі, що на світі є така людина - Юрій Андрухович. Сергій Жадан "Депеш Мод", "Anarchy in the Ukr", "цитатник". Не треба зайвих слів, насолоду гарантовано! Класно, потужно, стильно. Кожен знайде щось своє у цих творах. Анатолій Дністровий, "Пацики". Роман про моє рідне місто Тернопіль. А чому немає книжки серйозної - про нашу зовнішню політику? Йдеться про "Зовнішню політику і безпеку України" Л.Чекаленко. До речі і "День " про неї писав ... По ній зараз вчаться і в нац. універі Шевченка, і Могилянці та в інших ін-тах. Все-все є, про купу проблем які нам залишили у спадок колишні політики...Цікаво про все це дізнатись. Студентам раджу. Одразу порозумнішаєте. "Антологія українського самвидаву" - надзвичайно цікавий проект зі створення сучасного продукту інтерактивної літератури. Серед безумовно цікавих авторів і переліку їх непересічних творів не забудьмо згадати Анну Середу. Ця автор не розрекламована і її книжка "Людина мандруюча" - невелика за форматом. Для всіх, хто цікавиться історією України та не цурається містики дуже раджу книжку Дмитра Білого "Басаврюк ХХ". Лариса Денисенко з своіми талановитими "Забавки з крові та плоті" та "Кавовий присмак кориці" енергійно і сонцесяйно ввірвалась в напів-сонне нарів-захиріле королівсво української сучасної літератури. Вона розбудила нас своїм своерідним гумором, добро-цинічно-щиро-єхидно-об'єктивним баченням глубин світу, людських почуттів, шалом емоцій, розкрила це багатство під незвичним кутом, зачарувала і захопила читача світлом і теплом своїх фантазій, зазирнула в загадковиі закаулки душі. Це все про нас, кожен впізнає свою історію тут. Все це з любов"ю та оптимізмом. Також показавши і зворотню сторону медалі, але вірячи, що сила духа і цілістність натури може перемогти будь які катастрофи та трагедії. Ії книги переповнені шаленою любов'ю до людини, інколи з єхидно-жорстким-показушно-шокуючим стебом, з кривенькими словечками. Читаєш запоєм, уже по декілька разів, що і вам раджу. Переконана, що Лариса гідно зайняла чільне місце в напів-порожній ніші сучаної укр літератури. Книга "Перекотиболе" Олесі Мамчич, по-перше, унікально видана в поліграфічному сенсі, по-друге, це перша поетична книжка угрупування двотисячників, видана не за результатами конкурсів. У ній - вся унікальна поетика молодого покоління, про яке ще мало хто чув, але яке сильно відрізняється від попередніх. Лариса Денисенко захопила своїми "Забавки з крові та плоті" та "Кавовий присмак кориці". Вільна та сучасна мова, хоч зовсім не рідна Ларисі, таке несподівано критично-добре, цинічно-шалене, фантастично-єхидне, тепло-людяне розуміння нашого непростого світу, людських стосунків, таке грайливе поєднання реальності з фантазією, така несподівана гра слів. А головне це простота і талант, читаючи прокидаєшся від напів-сонного пивно-телевізійного існування на дивані, починаєш думати, сміятись і плакати. Дуже цікаво було читати "Колекції пристрастей, або Пригод молодої українки" Н. Сняданко. Поглянути на навколишній світ очима сучасної дівчини - було дуже цікаво і повчально. Книга "Туга Віктора Цимбала", яку написав Богдан Горинь. Прочитала її з великим захопленням і рекомендую з нею запізнатися. Україні повернено імя людини, яка виросла на київській землі. Брала участь в подіях 1917 року і змушена була емігрувати закордон. Це надзвичайна книжка, яку варто прочитати і коли б в українській аладв були патріоти, то і прах Віктора Цмибала був би повернутий з далекої Америки в Україну. СОЛОДЬКО "Четверта революція"-дуже кльова книга молодого автора. Раджу всім. Я прочитала чудову і захоплюючу книжку Богдана Гориня "Туга Віктора Цимбала". Цією книгою для нас повернуто ім'я видачтного діяча часів Цкетральної Ради, одночасно графіка, живописці. Одна тілька робота "Голод-1933", що може знасити для нашого народу. На жаль, він помер на чужиці, але є про нього унікальна книжка. Василь Слапчук "Мовчання, адресоване мені". Талановито... Дві книжки назву: Анархія в Україні Жадана та Друга спроба Забужко. Є ще багато чого дуже талановитого, але тут усе ще й із певним соціальним резонансом поєдналось. О.Ірванець "Рівне/Ровно". Дякую за гарні книжки. І слава Богу, що я маю змогу їх читати, хоча мало. Юрій Іздрик, "АМTM". Епохальний роман, як і кожен роман Іздрика. Непрості Прохаська і Солодка Даруся від Марії Матіос. Більше нічого рівнозначно доброго не з'явилося. Дві книжки, без яких не можна прожити. І вибрати з поміж них, що краще, також важко. Найліпша книга, що мені досі прийшлось читати з нових українських видань: Семена Скляренка із циклу "Україна крізь віки"- "Святослав" і "Володимир". Книги пробуджують патрітичне почуття українця, знайомлять з історичними подіями і відкрито наштовхують Дух і Душу людини до відповіді на питання : ХТО МИ Є і ЧОГО ПРАГНЕМО НАДАЛІ. Друге місце я б надала книзі Станіслава Губерначука "Як гул століть,як шум віків-рідна мова". Яка відмила нашу мову у глиб віків аж до 17ст. до н. ери на конкретних історичних фактах та документах. Вселяє гордість за мову, націю і нашу приланежність до сих вічних скарбів етнічних українців. Велике Спасибі авторам за добру працю для всіх нас. Дуже шкода, шо книги вийшли накладом лише 5000 примірників. Для України се лише крапля в морі, але надіюсь найдуться спонсори і книги підуть у друге видання. Сей форум українських книг вважаю зовсім обмеженим, а значить неповністю відповідаючим дійсності, бо книги на Україні друкуються дуже малою кількістю, а се значить попадають для читання одиницям. Шановна редакціє, до списку книжок внесено помилково збірку "Приватна колекція" за ред. М.Габера, де у Прохаська тільки кілька оповідань - одне з яких "Бо таке". Варто також серед цікавих новинок цього року назвати книжку Павла Вольвача "Кляса" Прочитавши "Anarchy in the Ukr" вперше, я подумав, що Жадан, по-перше, не знається на англійській мові, необумовлено вживаючи у назві "the", а по-друге, що я щойно проковтнув якісну пігулку-депресант. Прочитавши цю книжку вдруге, я відчув у ній дзенський присмак спокійного і позбавленого будь-яких соплей (чи то пак шмарклів) співчуття до її героїв, її негероїв, героїв не її, всього людства, себе самого, рівно як і до світопобудови, котра, натомість, ніякого співчуття до нас з вами не виказує і, можливо, правильно робить. А можливо - неправильно. Це не пігулка-депресант, це антиістеричний препарат, котрий сприяє взаємності у спокійному ставленні до "побуття" (буття + побут) епохи змін, котре намагається нас спокійно розчавити. Це висококонцентрована текстова суміш, котра ненав'язливо радить бути готовим у потрібний момент у потрібному місці і у потрібному напрямку показати, подібно до харківського монументального "Шеви", "суворий пролетарський фак". Чи не пролетарський, а який там вже у кого є. І тому я дозволяю собі як читачеві тексту і, водночас, конструктору власних алюзій, а рівно власних ілюзій та власних реалій, завершальну тезу про "жити швидко, померти молодим" відредагувати, залишивши тільки: "жити швидко". А там ми ще подивимося. І, сподіваюся, на цьому шляху ми позбудемося недоречного "the" перед "Ukraine", котре лічить території, а не країні. Амінь. Відразу 2 книги В. та Н. Лапікур серії "Інспектор і кава" "Вилов бандюг по-науковому" та "Поїзд, що зник". Класичні детективи де для мене бальзамом на душу був іронічний опис Києва 70-х. Роман Андрія Кокотюхи "Повзе змія" не можна назвати 100% детективом. Це чудовий твір з карколомним сюжетом і непередбачуваним до останньої сторінки фіналом про відповідальність журналіста за "бруд", що він виливає на споживача. Щойно прочитала книгу Ірен Роздобудько "Він. Ранковий прибиральник. Вона. Шості двері". Це два романи, перший, пригодницький, написаний від імені чоловіка, другий - про сучасну українську жінку, доля якої подібна долі багатьох з нас. Пробирає аж до сліз. Хочеться бігти в книгарні і шукати інші книжки цієї авторки. Ірен Роздобудько "Він: Ранковий прибиральник. Вона: Шості двері". Перший з двох романів книги читав до третьої ночі, поки не закінчив. Дуже динамічно і оптимістично! Другий - фактично філософська розвідка. Це класна СУЧАСНА українська література. На мій погляд, одна з кращих книжок "Довкола столу" - збірка п'єс Володимира Діброви. Він справжній майстер слова, що вміє будувати сюжет, діалог, писати просто, глибоко осмислюючи речі. І взагалі він мій улюблений сучасний український письменник. Автор - Тарас Прохасько. Перше, що прочитала і що вразило до сліз, його оповідання "Бо таке" в збірці "Приватна колекція". Відтоді перечитала все, що друкувалося і вважаю на сьогодні Прохаська просто своїм найкращим і найближчим співрозмовником. Є в нас таке слово щем, от таке відчуття після прочитання Прохаська. Він дуже інтимний письменник. Усі гарні, бо наші. Але мало. Треба сперечатися й вибирати з-проміж сотні, гадаю. Але де ж вона та сотня? Як на мене - "НепрОсті" Прохаська. "Все вже написано, письменники займаються лише переписуванням відомого". Після прочитання НепрОстих зробив протилежний висновок. P.S. "Cолодка Даруся" була опублікована в 2004. "Козли" Яни Дубинянської. Дуже-дуже класна книжка, в якій усе є: і кохання, і зрада, і море, і містика... а може, містики якраз і нема. Як нема епатажу, бруду і політики. Світла і сумна книжка. Справжня. Молодий український письменник Володимир Аренев нарештi почав друкуватися в Українi. Бiльше десятка його книжок вже надруковано в Росii, а тепер його твори можна прочитати i українською. В 2005 роцi видана збiрка оповiдань "Дикi володарi", а також незабаром вийде дитяча книжка "Книгоїд" (сумiсно з Нiкiтiнським). Дуже тiшить той факт, що молодим популярним українським письменникам не треба бiльше друкуватися за кордоном. Україна готова їх не тiльки читати, але й друкувати! Аренев пише iнтелектуальну фантастику та фентезi, а "Книгоїд" - так це просто цукерка в майже неiснуючім свiтi оригiнальноi дитячої книги! Моя пропозиція: "День і вічність Джеймса Мейса" - Київ: Українська прес-група, 2005. Найсильніші есе про Голодомор. Цікаво писав на всі теми українського життя. Американець зі штату Оклахома, з індіанським корінням. Якби більшості українців доля України та її майбутнє боліли так, як йому, ми жили б зовсім по-іншому. І - не лише БОЛІЛА. А ще: якби ми усі працювали з такою ж затятістю та енергією! Найкраща книга, яка вийшла 2005 року в Україні це книжка "Солодка Даруся" Марії Матіос. Якщо є такі автори то українська література на добрій дорозі. Приєднуюся до думки п. Олекси з Луганська, що книга Дмитра Стуса "Василь Стус: Життя як творчість" заслуговує на найбільшу повагу. Це дуже талановито й зворушливо відтворена біографія й творчість великого поета й незламного борця за людські права й свободу українського народу проти совєтської жорстокої й людоненависницької комуністичної системи. Тарас Прохасько "З цього можна зробити кілька оповідань". Я не впевнена, що це -- найсильніша книжка автора, але вона безумовно дуже щира, проста, по-дитячому одверта. Читається швидко і вселяє віру в те, що все неодмінно буде дуже добре. "Четверта революція" Павло Солодько. Вроді й про політику, а насправді про молодь нашого покоління (покоління двотисячних), яка захищає себе і свою країну. Президент Києвської Русі, которого топлять у пиві на "Оболоні", дуже схожий на Ющенко - це КРУТО! Книга Дмитра Стуса "Василь Стус: життя як творчівсть" заслуговує на найбільшу повагу з багатьох точок зору. Здійснено величезну дослідницьку роботу, яка торкається не лише особистості Поета й в*язня сумління, але й тої епохи, в яку він жив. Розповідь переплітається з чуттєвими спогадами з дитинства, дуже болючими спогадами сина про втраченого й одного дня "поверненого" батька... Вишукана мова, оригінальний стиль, що поєднує художність і кращі взірці біографістики. Це - не читво, це книга для справжніх цінувальників. Тарас Прохасько "НепрОсті". Неперевершена мова, небанальність сюжету, синтез міфу, реальності та світосприйняття автора, блукання сюреалістичними завулками свідомості. Захоплююче і непересічно. Любко Дереш "Культ" "Антологія українського самвидаву" - сучасно, несхоже, корисно. С.Жадан "Анархія в Україні". Несподіваний погляд на революцію, мікс поколінь і вражень, молодіжний роман з достойним філософським осмисленням цікавої доби. Купа насолоди від читання, сміх уголос. О.Ірванець "Рівне/Ровно". Цю книгу я прочитав минулого року, але відтоді часто мав нагоду переконатися, що проблеми, заторкнуті там автором, для України є вічноболючими. Проблема розколу на схід і захід, проблема мови, проблема тотожності і лукавих сусідів. І все це вплетено в життя героя - маленького українця Ецірвана. Чудове чтиво. Любко Дереш "Культ" Павло Солодько "Четверта революція" | Також на цю тему Юрій Винничук: з часу 'Весняних ігор' я змінився02 грудня 2005 | КУЛЬТУРА I CУСПІЛЬСТВО Голосуйте за книжку року Бі-Бі-Сі!01 грудня 2005 | ФОРУМ Василь Слапчук: Мовчання, адресоване мені01 грудня 2005 | КУЛЬТУРА I CУСПІЛЬСТВО Е.Вілсон: погляд на помаранчеву революцію21 листопада 2005 | ДОКЛАДНО Перший переклад українських новел у Японії03 листопада 2005 | КУЛЬТУРА I CУСПІЛЬСТВО Джон Бенвіль - лауреат Букерівської премії11 жовтня 2005 | КУЛЬТУРА I CУСПІЛЬСТВО Оригінал Аліси в Країні Чудес - онлайн у 3D22 вересня 2005 | КУЛЬТУРА I CУСПІЛЬСТВО Спитайте Івана Малковича20 липня 2005 | ФОРУМ | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||