Світлана Пиркало Бі-Бі-Сі, Лондон

Серед номінантів - поетична збірка Василя Слапчука "Мовчання, адресоване мені".

"Василь Слапчук "Мовчання, адресоване мені". Талановито..." - написала Леся Гаврилюк, Луцьк.

Автор, який перейшов на прозу, сказав Бі-Бі-Сі, що приємно здивований тим, що хтось назвав його поетичну збірку, котрій уже багато років.

В. Слапчук: Я Василь Слапчук, народився я в селі Новий Зборичів на Волині і років мені... зараз я згадаю, мабуть, 44 буде, дасть Бог. З шістдесят першого року я.

Бі-Бі-Сі: Пане Василю, де ви живете зараз?

В. Слапчук: В Луцьку. В місті Луцьку.

Бі-Бі-Сі: А чим заробляєте на хліб?

В. Слапчук: Чим заробляю? Я інвалід першої групи, так що мені, виходить, не доводиться заробляти. Я воював в Авганістані, дістав поранення і після цього не можу ходити, сиджу у візку.

Бі-Бі-Сі: Пане Василю, скільки книжок ви написали і як вони називаються?

В. Слапчук: Багато, більше двадцяти, але всі різні. Там і для дітей, і прозові, і поетичні. Більше поетичних.

Бі-Бі-Сі: Але зараз ви перейшли на прозу, так?

В. Слапчук: Так. Я після сорока років займаюся, я так вирішив раціонально, що буду займатися прозою.

Бі-Бі-Сі: То ви себе вважаєте внутрішньо поетом чи прозаїком?

В. Слапчук: Я не знаю, Окуджава казав, що найкращий прозаїк - це навчений життям поет. Тому мені б хотілося перейти в прозаїки.

Бі-Бі-Сі: Як ви думаєте, чи ваші твори легко купити в українських книгарнях?

В. Слапчук: Думаю, що нелегко. Я думаю, будь-які твори будь-якого українського автора складно купити. Це причина швидше видавнича.

Бі-Бі-Сі: Ваші книжки, наприклад, є в київських книгарнях. А в луцьких вони є?

В. Слапчук: Ну, також є, тому що я в Луцьку є. Але я не впевнений, що в якихось інших обласних центрах є до них доступ.

Бі-Бі-Сі: На яку мову ви б хотіли, щоб переклали ваші твори?

В. Слапчук: Не знаю. Я б хотів, щоб це якось активніше відбувалося. Я не мрійник і тому я про те не думаю.

Бі-Бі-Сі: А ким ви хотіли бути в дитинстві перед тим, як стали письменником?

В. Слапчук: Гончаровим. Гончаров це в нас був голова колгоспу.

Бі-Бі-Сі: Який ваш ідеал в літературі - світовій чи українській?

В. Слапчук: В мене немає ідеалів. Я не є богоборником, але я і кумирів не будую собі.

Бі-Бі-Сі: Де б ви хотіли побачити свою книжку в найбільш фантазійному місці на світі? Де б вам це уявлялося?

В. Слапчук: Ну, не знаю. Хай би мене китайці читали, їх багато.

Бі-Бі-Сі: Давайте ще пару хвилин поговоримо. Як вам здається, бути українським письменником - це гарно чи важко? Як це відрізняється від буття якимось ісламським письменником?

В. Слапчук: Я думаю бути українським письменником - то трохи принизливо, мені так здається. Але я думаю, що ми не поодинокі. Скажімо, якусь пору Латинська Америка так була, поки не відбувся якийсь прорив. Скажімо, Орхан Памок недавно приїжджав в Україну й інтерв'ю давав...

Бі-Бі-Сі: Турецький письменник?

В. Слапчук: Так, турецький. Він згадав Павича і сказав, що проблема його (Памока) і Павича приблизно однакова: шо вони живуть в країнах, які знаходяться на периферії культур. Ну і відповідно, в Туреччині що б письменник не зробив, навіть якби він ротом стрілу піймав, приказкою він такою сказав, то би нікого це не здивувало. І в Україні все те ж саме. Що би ми не робили, нікого це не дивує і нікому це не цікаво.

Бі-Бі-Сі: Яка перспектива є цьому всьому?

В. Слапчук: Змінити вебе і змінити відповідно оточення.

Бі-Бі-Сі: Пане Василю, наші читачі назвали вашу книжку "Мовчання, адресоване мені"

В. Слапчук: Мені дивно, що це її хтось відшукав, вона 9 років тому вийшла.

Бі-Бі-Сі: Це поетична збірка.

В. Слапчук: Так, поетична.

Бі-Бі-Сі: Які останні кілька романів ваші видані?

В. Слапчук: Я сподіваюся, що в грудні, принаймні видавець мені так обіцяє, що видасть роман, який називається "Осінь за щокою". Це третій роман мій.

Бі-Бі-Сі: Але у вас іще минулого року вийшов роман?

В. Слапчук: "Дикі квіти" вийшов роман.

Бі-Бі-Сі: У вас іще в цій серії був роман?

В. Слапчук: Так, перед цим був "Сліпий дощ".

Бі-Бі-Сі: Пане Василю, чи не могли б ви прочитати уривок з якого-небудь свого твору?

В. Слапчук: Можна й не уривок. Я вам цілий твір прочитаю, але він маленький.

Збудую собі Рим
обов'язково з Ватиканом.
Прийду до папи з шахівницею.
Коли програю сьомий раз підряд,
святійший папа дорікне:
"Ти знову думаєш про неї".

Бі-Бі-Сі: Дуже вам дякую.

В. Слапчук: Дякую вам, пані Світлано.