Чоловік, який ледь не вбив Гітлера в 1939 році

У Німеччині цього місяця в прокат виходить новий фільм, який розповість про одну з великих загадок історії. Це розповідь про Георга Ельзера, 36-річного теслю з маленького містечка на півдні Німеччини, якому майже вдалося на початку Другої світової війни вбити Адольфа Гітлера.

8 листопада 1939 року Гітлер виступав зі своєю щорічною промовою в пивній залі Мюнхена. Той захід проводився для вшанування учасників нацистського руху 1920-х. Але того разу Гітлер скористався нагодою, щоб поглузувати зі своїх міжнародних ворогів і похвалитися успішним для Німеччини початком війни.

Але ні сам Гітлер, ні верхівка нацистів, ні його віддані слухачі в мюнхенській пивній не усвідомлювали, що в кількох метрах від фюрера ось-ось розірветься бомба.

Цокання її часового механізму було ретельно приглушене корпусом з коркового дерева. Зібрав її і таємно підклав у пивній залі Георг Ельзер, який ще роком раніше почав планувати цей замах, дійшовши висновку, що за правління Гітлера війни не минути.

Гітлер починав свій виступ щороку в один і той самий час, однак того разу фюрер хотів якомога швидше повернутися до Берліна і своїх воєначальників, тому завершив виступ раніше.

Через 13 хвилин після того, як Гітлер поїхав, бомба Елсера вибухнула, призвівши до смерті вісьмох людей і спричинивши величезну шкоду. Якраз над тим місцем, де раніше стояв Гітлер, обвалилася стеля.

Саме ці 13 вирішальних хвилин дали назву новому кінофільмові про Ельзера, знятому режисером Олівером Гіршбіґелем, який відомий своїми фільмами "Бункер" 2004 року і "Діана" 2013 року.

Гітлер тоді вижив - ледве - і очолював Німеччину ще п'ять років війни і геноциду європейських євреїв. Нацистська газета Voelkischer Beobachter тоді назвала той інцидент "дивовижним порятунком фюрера".

Безумовно, нацистський режим продовжив би існувати і без Гітлера чи інших нацистських лідерів, яких Ельзер планував убити, принаймні попервах.

Однак історики переконані, що смерть Гітлера в 1939 році значно скоротила б тривалість війни і, можливо, запобігла б трагедії голокосту.

То як саме Ельзер прийшов до спроби замаху і що його до цього спонукало?

Це намагалося з'ясувати гестапо під час допитів Ельзера, якого заарештували на кордоні із Швейцарією невдовзі після вибуху. У його кишені виявили докази причетності до замаху.

Стенограму його тривалих допитів було виявлено в 1960-х роках.

Він почав експериментувати з вибухівкою, коли працював у зброярській компанії неподалік його рідного міста в Швабії.

Згодом перейшов на роботу в пивному залі Бюргербройкеллер у Мюнхені, де Гітлер щороку в листопаді виголошував свою промову. Саме тут Ельзеру стали в пригоді його вміння теслі і столяра.

Він працював понад 30 ночей: приходив до зали на вечерю, ховався, а тоді, як приміщення ставало порожнім, вибивав отвір у колоні біля сцени, щоби закласти туди вибухівку.

Все це було дуже ретельно сплановано і чудово замасковано.

Ельзер сказав на допиті, що вночі в порожньому залі найменший шум супроводжувався громовим відлунням, тому він робив усе так, щоби найгучніші елементи припадали на автоматичний злив туалетних бачків, який траплявся кожні 10 хвилин.

Ризик бути викритим супроводжував його постійно. "Всі звуки треба було глушити, кожну смітинку забрати і винести", - пише в книзі "Вбити Гітлера" історик Роджер Моргауз.

Гестапо, як і багато інших, припустило, що Ельзер пов'язаний із більшим угрупуванням на зразок підпілля британської розвідки. Ніхто не міг повірити, що чоловік діяв сам.

Багато десятиліть було прийнято вважати, що замах Ельзера був частиною ширшої змови. Однак насправді, як пише біограф Гітлера Іен Кершо, "правда не така складна, але через це ще більш приголомшлива".

Ельзер був "одинаком, простим німцем, представником робітничого класу, який діяв без чийогось відома чи допомоги".

Незважаючи на короткий зв'язок з комуністичним угрупуванням, він не був відкритим прихильником якоїсь політичної сили.

Натомість, як стверджує Моргауз, він мав "глибоке почуття справедливості" і переживав за долю простих робітників у часи правління третього Рейху.

Коли до влади в Німеччині прийшли нацисти, він почав, як змальовано у фільмі, здійснювати дрібні жести непокори, наприклад, відмовлявся шанобливо вислуховувати радіотрансляції промов Гітлера.

До кінця 1930-х, після анексії нацистами Австрії і частини Чехословаччини, Ельзер почав перейматися планами Гітлера розпочати війну.

Він знав, що його бомба здатна вбити і покалічити багатьох людей. "Я прагнув своїм учинком запобігти значно більшому кровопролиттю", - казав на допиті Ельзер.

Він багато десятиліть залишався загадковою і суперечливою постаттю.

Замість відразу його вбити, нацисти кинули його до концтабору, де він пробув майже всю війну і де його стратили в 1945 році.

Це стало приводом до припущень, що він міг бути нацистським прислужником, а його замах нібито був свідомою спробою збільшити популярність Гітлера.

Багато десятиліть у рідному місті Ельзера цілу його сім'ю піддавали остракізму, що частково було німецькою реакцією на ціле питання антинацистського опору часів війни.

"Всі люди, які щось робили проти нацистів, розглядалися як зрадники не лише в нацистській Німеччині, а й у Німеччині повоєнній", - каже Йоганнес Тухель, один з авторів біографії Ельзера і директор Меморіального центру німецького руху опору у Берліні.

"Якщо одна людина здатна вчинити замах на Гітлера, і ця людина - не командувач збройними силами, не представник політичної еліти, то що це говорить німецькому суспільству? - запитує він. - Люди знали, що мають щось зробити проти Гітлера, але не зробили цього".

Одна спроба замаху на Гітлера набула в повоєнні роки великого розголосу. Ідеться про бомбу, яку в 1944 році в штаб-квартирі Гітлера заклав Клаус фон Штауффенберг, представник групи опору військово-політичної еліти Німеччини.

Однак опір на нижчих щаблях німецького суспільства - прихильників комуністів чи профспілок - майже не знаходив визнання.

Минулого року канцлер Німеччини Ангела Меркель нарешті визнала Ельзера героєм антинацистського опору, назвавши його чоловіком, "який боровся наодинці...в спробі запобігти війні".

Йоганнес Тухель сподівається, що новий кінофільм зробить Ельзера і його вчинок краще відомим у світі, однак каже, що не хотів би ліпити з нього "великого національного героя".

"Я хочу змалювати його як людину, яка в темні для Німеччини часи довела, що не всі німці були нацистами", - каже він.

Багато новітніх досліджень нацизму зосереджували увагу на тих "простих німцях", які стали виконавцями одних із найстрашніших злочинів війни.

Незвичайна історія Ельзера нагадує нам, що були і такі "прості німці", які поводилися інакше.

Німецький офіцер, який хотів убити Гітлера

20 липня 1944 року 36-річний офіцер німецького війська полковник Клаус Шенк фон Штауффенберг прибув до укріпленої ставки Гітлера в лісі у Східній Прусії. Його завдання - вбити Адольфа Гітлера.

"Вольфшанце", або Вовче лігво, - назва секретного штабу Гітлера на східному фронті.

Штауффентерг брав участь у щоденній нараді фюрера і вищого військового командування про ситуацію на фронті. Однак у своєму портфелі полковник привіз на нараду бомбу.

<link type="page"><caption> Історія офіцера, який готував замах на Гітлера, в статті BBC Magazine</caption><url href="http://www.bbc.co.uk/news/magazine-28330605" platform="highweb"/></link>

Фільм "13 хвилин" виходить на екрани в Німеччині 9 квітня

<italic>Передплатіть матеріали </italic><link type="page"><caption> BBC News Magazine's Email Newsletter</caption><url href="http://www.bbc.co.uk/news/magazine-26567792" platform="highweb"/></link>,<italic> щоб отримувати статті цього розділу електронною поштою</italic>