Науковий блог: чи потрібні піратські бухти для вчених

Піратськими бухтами науки називають сайти, які попри порушення авторських прав, нелегально надають безкоштовний доступ до наукових статей.

Такими сайтами є, наприклад, Library Genesis Project (Libgen) та Sci-Hub. Засновницею останнього є аспірантка Олександра Елбакян, яка кілька місяців тому стала відповідачем в суді Нью-Йорка за позовом від відомого наукового видавця Elsevier.

Відмовившись виконувати постанову американського суду закрити вебсайт через порушення прав видавця, Олександра в черговий раз посилила дискусію в науковому світі про те, наскільки етично і правильно брати гроші за доступ до результатів наукових досліджень.

Пані Елбакян вважає, що кожен повинен мати доступ до знань, незалежно від рівня доходу та приналежності до дослідницьких установ.

Медіа називають Олександру Робін Гудом через її прагнення відібрати права у видавців та роздати статті бідним.

Але справді для того, щоб провести дослідження, науковцю потрібно ознайомитись із десятками опублікованих у наукових журналах статей – інакше робота ризикує лишитись поза течією, ігноруючи вже знайдені відповіді. Власне, це одна із перепон для розвитку науки в країнах, які розвиваються (в тому числі і в Україні), – університети не можуть собі дозволити купити доступ до провідних наукових журналів.

У середньому наукова стаття коштує 30 доларів, але для дослідження часто треба проглянути десятки статей. Якщо університет не купив доступ до баз видавців або ж науковець працює незалежно, зробити дослідження коштуватиме до тисячі доларів. Така ціна відрізає від якісної роботи сотні тисяч науковців.

Причому йдеться не тільки про країни, які розвиваються. Доступ до статей опублікованих, наприклад, в Elsevier (той самий видавець, що подав до суду на Олександру Елбакян) останнім часом настільки подорожчав, що провідні університети світу, такі як Гарвард та Корнел, вирішили відмовитись від передплати, пояснюючи своє рішення тим, що не можуть собі дозволити купити доступ за такою ціною.

Крім того, 15 646 науковців з усього світу підписали петицію, в якій вони відмовляються від будь-якої співпраці з Elsevier. Науковці наводять такі аргументи: видавець задорого продає передплату, а бібліотеки змушені купувати доступ до пакету видань, навіть якщо вони не зацікавлені у всіх журналах.

Наукові журнали роблять величезну роботу, редагуючи статті, але тепер науковці вже сумніваються, наскільки в епоху інтернету критично публікуватись в наукових журналах? Вже зараз у форматі вільного доступу працюють багато неприбуткових видань, то чому б не зробити всі журнали безкоштовними в онлайн?

Ментальність, яку в США влучно назвали publish or perish, – "публікуйся або щезни", - дуже важко побороти. І тепер з’явилися тисячі журналів, які публікують статті, беручи з авторів гроші, і при цьому не вкладаючи жодних зусиль в редагування та перевірку опублікованих матеріалів.

За деякими оцінками, Олександру Елбакян можуть оштрафувати на суму від 750 доларів до 150 тисяч доларів за кожну нелегально надану статтю (яких на сайті приблизно 48 млн), але поки аспірантка лишається в Росії, навряд чи їй щось загрожує.

Тим часом науковій спільноті лишається задуматись про універсальну формулу доступу до наукових публікацій і про адекватну ціну знань.