Науковий блог: чому інтернет викликає залежність?

Комп'ютер

Автор фото, PA

    • Author, Євгенія Кузнєцова
    • Role, Для ВВС Україна

Серед факторів, які спричинюють легке звикання до інтернету вчені із лабораторії нейробіології та поведінки Університету Рокфелера, найперше виділяють простий цілодобовий доступ до мережі.

Вихід в інтернет не вимагає жодних зусиль. Наприклад, якщо йдеться про алкоголь, то залежна людина повинна зробити певні активні дії, щоб дістати алкоголь.

Інтернет же доступний в будь-який час, з будь-якого пристрою.

Серед інших факторів, що викликають залежність - безкоштовний, різноманітний і необмежений доступ до соціальних мереж без географічних кордонів та відчуття контролю над презентацією власного "я" через ці мережі. Мережа також дає відчуття приналежності до соціальних груп, що є природною потребою людини. Крім того, інтернет часто слугує місцем, де можна сховатися від емоційних негараздів, проблемних ситуацій та особистих невдач.

Поки що інтернет-залежність ще не включена до офіційного переліку ментальних розладів (є тільки поправка про залежність від онлайн-ігор). Але у професійному середовищі останні роки обговорюють, як саме класифікувати інтернет-залежність.

У той же час вже кілька років існує діагноз компульсивного, тобто нав’язливого, користування інтернетом. І дослідження минулого року стверджує, що 16% людей віком від 18 до 25 років страждають від компульсивного користування мережею. Це означає, що вони проводять онлайн понад 15 годин на день.

Ознаки компульсивного інтернет-користувача

Визначити інтернет-залежність можна не тільки за кількістю годин, проведених онлайн, але й низкою інших ознак. Наприклад, якщо ви проводите в мережі менше 15 годин на добу, але дратуєтесь, коли вас відривають від інтернету, почуваєтесь винними, що багато часу проводите в мережі обираєте інтернет замість живого спілкування, відчуваєте ейфорію, коли підключаєтесь до інтернету, і панікуєте, коли ви офлайн, – є велика ймовірність, що ви - компульсивний користувач.

Кетрін Стейнер-Адер, клінічний психолог, що спеціалізується на сімейних відносинах у цифрову добу, схиляється до думки, що інтернет все ж викликає залежність, тому що те, як її пацієнти розповідають про інтернет, нагадує розповіді про наркотики чи алкоголь: "Це розриває нашу сім’ю, руйнує наш шлюб. Я почуваюсь так, наче мене немає. Я не можу змусити свою дитину зупинитись".

"Моя мама залежна від телефону. Мій тато каже мені, щоб я не переписувалася за кермом, але він сам це робить", - цитує Кетрін своїх пацієнтів.

"Ми можемо сміятись з цієї проблеми, але, розповідаючи про неї, ми говоримо мовою залежності, тому що саме так ми це відчуваємо", - підсумовує психолог.

Проблема визнається на всіх рівнях, але неясно, чи інтернет-залежність існує сама по собі, чи це симптом інших психологічних проблем. Навіть якщо вчена громада ще не визначилася із природою інтернет-залежності, лікувати цей стан потрібно вже зараз. Тому Американська асоціація психологів виступає за створення центрів допомоги інтернет-залежним, і безліч центрів психологічної допомоги уже створили спеціальні програми терапії онлайн-залежності.

Жінка в депресії

Автор фото, SPL

Підпис до фото, Психологи радять тим, хто страждає від інтернет-залежності, звертатися до спеціалістів

Як зарадити проблемі?

Західні експерти пропонують декілька видів лікування. Центр Відновлення від інтернет-залежності пропонує схему когнітивної поведінкової терапії, яка проводиться у три етапи: поступове зменшення користування мережею, робота із запереченням проблеми та визначення проблем, які призвели до компульсивного користування інтернетом.

На жаль, такий метод доступний тільки терапевтам, які пройшли відповідну підготовку.

В Україні, де навіть людині із депресивним розладом часом пропонують "просто взяти себе в руки", таких спеціалістів знайти важко.

Більш доступний метод для нас – це wilderness camps, тобто "дикі" табори, де молоді люди просто не мають доступу до інтернету.

У нас можна навіть не витрачатись на табори з психологами-кураторами. Я, наприклад, мимохіть проходжу цю терапію щоліта, коли приїжджаю до бабусі у Вінницьку область, де, щоб перевірити пошту, треба вилізти на горб біля церкви і довго ловити безнадійно слабкий сигнал.