14-ий день без Facebook: образи та правила

Колись одна моя товаришка написала несправедливий пост про мене. Фактично брехливий. Без тегу. Пост потрапив мені на очі випадково. Через кілька днів після оприлюднення.

Я чемно промовчала на той раз, але всіх, хто лайкнув її пост і хто при цьому був у мене в друзях, я прискіпливо видалила.

А потім ще досить довгий час відповідала на здивування в приватному листуванні, пояснюючи, що мені важливо, як до мене ставляться мої друзі, навіть віртуальні.

І якщо ви допускаєте, що я можу виявитися саме такою, описаною там, то навіщо вам зі мною знатися і обтяжувати себе читанням моїх текстів?

Люди насправді егоїсти. І в той час, коли ми думаємо, що саме вони думають про вас, вони про вас взагалі не думають. Бо думають винятково про себе:)

Саме через призму власного досвіду, власних відчуттів, травм і проблем ми сприймаємо довколишній світ. І транслюємо все це далі.

Я старалася і стараюсь не лайкати негативні речі, які пишуть про моїх друзів. Просто проходжу повз. Інколи потрапляла в халепу виключно через те, що лайкала, не читаючи. Є така ступінь довіри до тих, кого ти знаєш, або знаєш, що все написане тією людиною майже стовідсотково збігається із твоїми відчуттями. Ключові слова – майже стовідсотково. А ота мікронна доля може зіграти злий жарт.

Сьогодні я була в Facebook хвилин 20. Але тричі. Тричі по 20.

В око впадає величезна кількість розборок із приводу й без: хтось не так почув; не так зрозумів; не з тією інтонацією прочитав; не знає контексту, а вже робить висновки; думає, що все знає; хто ти такий; владобот/політикобот і так далі.

І я подумала про те, що багатьох негативних речей можна було б уникнути, якщо дотримуватися стандартів Facebook-гігієни.

Стандарт "Обережний" - слова мають значення. Слова можуть справді поранити, образити. Не варто бездумно ними жонглювати. Важлива дискусія заради дискусії, потреба донести свою точку зору за будь-яку ціну, бажання вислухати іншу точку зору? Мені здається, що багато хто з нас прагне не почути, а сказати. І хоче мати при цьому право на істину в останній інстанції.

Стандарт "Обмежений" – кількість друзів не може бути п'ять тисяч. Ми забули про число Данбара. Так називають обмеження на кількість постійних соціальних зв'язків, які людина може підтримувати. Підтримання таких зв'язків передбачає знання відмінних рис індивіда, його характеру, а також соціального стану. А все це разом вимагає значних інтелектуальних здібностей. Соціальні зв’язки людини обмежені діапазоном від 100 до 230. Але вважається, що найчастіше - це 150 людей.

Стандарт "Поблажливий" - треба бути великодушним. Багато хто з нас може помилятися. Або мати іншу, відмінну від нашої точку зору. Це як помідори в Америці. Вони не гірші на смак, не кращі – вони просто інші. Люди думають і пишуть не "правильно" чи "неправильно", а просто інакше. І це нормально. Марширувати в ногу – вже було. Ні до чого доброго не призвело.

Стандарт "Оптимістичний" - люди хороші, просто інколи обставини впливають на нас не найкращим чином. І пости та коментарі частенько пишуться саме в стані впливу обставин. Треба на це зважати.

Ото б ще я сама дотримувалась цих правил!

Сьогодні я написала два пости. І забанила лише двох коментаторів. Повірте, вони були того варті – з порожніми профілями. Чомусь всі боти у мене мають київську прописку і спеціалізуються на захисті влади. Хоча владу в постах я не чіпала:)