Як правильно вчити мову в подорожі

Розповім про свої основні помилки, яких я припустилася, вивчаючи іспанську в подорожі. Що треба, а чого не треба робити?

Я порпалася в своїй шафці в одному з хостелів в Нікарагуа, коли до мене підійшов хлопчина і щось запитав. Іспанською.

Я нічого не зрозуміла і попросила повторити. І знову нічого не зрозуміла і розгублено видала "no habla español" (ісп. - не говорить іспанською).

Юнак глянув на мене розчаровано, щось муркнув і пішов геть. А я подумки сварила себе: чому я знову нічого не зрозуміла? Ніби щось знаю, але якщо почати розмову - то повний "нуль". Це була середина жовтня, майже рік тому.

У Києві за три місяці до старту моїх мандрів з репетитором я навчилася читати іспанською, вивчила цифри, алфавіт і прості фрази: як сказати добрий день, поселитися в готель і знайти туалет. Із цим я і вирушила в іспаномовний світ.

Але на початках в моєму оточенні були хто завгодно - німці, британці, канадійці, але не іспанці, мексиканці чи аргентинці. Тож я покращувала свою англійську, але моя іспанська залишалась примітивною.

Помилка №1 - я мріяла спілкуватись іспанською, натомість майже увесь час проводила з англомовними мандрівниками.

Усвідомивши це, я почала шукати більше контактів з місцевими - для початку з працівниками хостелів, з іноземцями, які знають обидві мови - англійську й іспанську, потім з місцевими.

Минуло трохи часу, я почала повільно "розбалакуватися", набралася сміливості і спробувала налагодити діалог з хлопчиною, який мене зустрів біля камер схову в хостелі. Виявилось, що тоді він мене запрошував на танці.

Помилка №2 - розраховувати, що мова сама по собі вивчиться. Дива не станеться.

Навіть, живучи в іспаномовній країні, треба працювати. Я зустріла багатьох британців чи канадійців, які живучи роками в Центальній Америці, далі ніж "Hola, amigos" не просунулись.

Тож я взалась студіювати відеоуроки на YouTube, завантажила аплікації для смартфонів аля DuoLingo i Babel, повністю змінила мову налаштувань у своєму телефоні.

Трохи збагативши свій словниковий запас, я почала читати місцеві газети з ручкою і блокнотом. Хоч на опрацювання однієї статті в мене йшло кілька годин, мовний бар'єр почав поступово зникати.

Наступний крок - улюблені фільми і серіали. У дощовий сезон вечорами я дивилася іспаномовні варіанти серіалів "Друзі" і "Секс і місто".

Перша книга, яку я прочитала іспанською, був "Маленький принц" Антуана Сент-Екзюпері. Я придбала примірник у книгарні, а потім мій колега по хостелу канадієць Томас через тиждень зробив те саме. Тож ми вголос читали один одному абзаци і перекладали їх англійською.

Помилка №3 - вчити іспанську граматику лише за допомогою англомовних аудіо і відеоуроків.

Англійська мова зі своїми конструкціями, родами і відмінюваннями значно бідніша за іспанську.

Спосіб, у який для англомовних студентів пояснюють, приміром, "ти","ви" і "Ви", де все звучить як you, мене просто збивав з пантелику.

Для мене стало відкриттям, - деякі граматичні форми вивчати значно ефективніше, шукаючи аналоги в рідній українській.

Помилка №4 - практикувати розмовну мову лише на вулицях. Я спілкувалась з людьми на ринках, у парках, у точках з вуличною їжею. Але вулична іспанська багата граматично неправильними конструкціями.

Плюс - ніхто з моїх співрозмовників не міг мені пояснити, чому треба вживати слово так, а не інакше.

Шукати відповіді я нарешті вирішила у школі. Це був майже десятий місяць моєї подорожі, я жила в Гватемалі, іспанською спілкувалась вже добре.

У школу я пішла, щоб збагатити мовні конструкції і виправити те недолуге й кострубате, чого мене навчила вулиця.

І це була Помилка №5. Я звернулася до викладачів запізно. Деякі конструкції вже настільки "причепилися" до мене, що вилучаю їх з мови досі.

Школи іспанської в Латинській Америці - дуже популярні. Зазвичай, викладачі місцеві й англійську знають мінімально. Найдешевше вчити мову - в Нікарагуа, Гватемалі та Колумбії.

20 годин уроків в тиждень один-на-один з викладачем в несезон коштують близько 80 доларів, в сезон - 100 і вище.

У період навчання студенти можуть жити разом з місцевою родиною. Такий варіант забезпечує постійну мовну практику, плюс - окрема кімната та триразове харчування.

Вартість (з уроками) - від 160/200 доларів (низький/високий сезони).

Школи для іноземців, окрім уроків, організовують і дозвілля. Якось ми разом з вчителями й іншими студентами готувати одну з основних страв майя - пепіан.

Зараз іспанською я спілкують понад 75% часу, решта - англійська і українська. Звісно ж, мову продовжую вивчати.

За рік я навчилась не лише обговорювати політику, літературу, а й вивчила різні акценти іспанської. І швидко вирахую - співрозмовник з Іспанії, Мексики чи Аргентини.

"Не вчіть мене поганої іспанської", - якось жартома я сказала дівчатам, з якими працювала в хостелі на березі озера Атітлан у Гватемалі.

Їх було четверо - двоє аргентинок і двоє уругвайок. Ми розмовляли про подорожі, про країни, культуру.

Мене дівчата розуміли добре, а я до їхньої мови адаптувалась лише через тиждень.

І в Аргентині, і в Уругваї у всіх словах, де є звук Й, прийнято використовувати Ш. Звучання слів змінюється кардинально.

Приміром, майя - на аргентинський манер звучить як "маша". Мексиканці, наприклад, не одразу розуміють, про що йдеться.

Втім, після місяця тісного спілкування з аргентицями, я зрозуміла - до поїздки в найпівденнішу країну континенту я вже готова.