Як зупинити постійне чухання? Вчені знайшли ліки

Хоча у більшості людей свербіж - тимчасова неприємність, кожен п’ятий колись у житті зіткнеться з кількатижневим свербежем. Але нові методи лікування нарешті дають надію.

Шаянне Буле виповнилося 18 років, коли наприкінці першого курсу коледжу у неї раптово почався сильний свербіж.

"Спочатку я подумала, що це може бути екзема, але мене це значно більше виснажувало", - каже вона.

"Я не могла приймати гарячий душ, не могла зосередитися на домашньому завданні, не могла спати, я лежала в ліжку і розчухувала себе годинами. Мені доводилося вставати, щоб замінити простирадло, тому що на ньому була кров".

Шаянне поставили діагноз пруриго, або свербець, хронічне запальне захворювання шкіри. У медицині хронічним визначають свербіння, яке триває понад шість тижнів.

Хронічний свербіж пов’язаний з дерматологічними захворюваннями, як-от екзема, кропив’янка та псоріаз, а також з хронічною хворобою нирок, печінковою недостатністю чи лімфомою. У деяких випадках хронічний свербіж може тривати роками.

Відчуття можуть буквально зводити з розуму. У пеклі в "Божественній комедії" Данте брехунів засуджували до восьмого кола, де вони страждали від "лютого свербіння, від якого ніщо не могло позбавити".

Cаме такі страждання мають хворі на псоріаз, адже свербіж при цій хворобі порівнюють із нападом вогняних мурах.

Пацієнти із захворюваннями печінки наважувалися на трансплантацію через те, що не могли впоратися з цим відчуттям. А деякі хворі на рак припиняють приймати рятівні ліки через свербіж, який вони спричинюють.

"Дослідження показали, що хронічний свербіж такий же виснажливий, як і хронічний біль, але я б стверджував, що навіть більше", - каже Браян Кім, клініцист і нейроімунолог з медичного центру Маунт-Сінай у Нью-Йорку.

"Під час хронічного болю ви відчуваєте тупий біль на рівні 6 із 10, який просто не зникає, – але при цьому ви можете спати. Хронічний свербіж відрізняється тим, що він не дає вам відпочити, людина весь час протягом ночі дряпає себе. І це може бути значно виснажливішим".

Утім, попри поширеність хронічного свербежу, донедавна вчені не розуміли, що його спричинює. А ось гострий свербіж, навпаки, відносно добре вивчений.

Якщо вас вкусив комар або ви контактували з отруйним плющем, імунні клітини шкіри вивільняють гістамін та інші речовини, повʼязані з крихітними рецепторами на поверхні сенсорних нервів. Вони їх активізують і надсилають сигнал свербіння у спинний та головний мозок.

Попри те, що гострий свербіж дратує, його можна лікувати антигістамінними препаратами або місцевими стероїдами. Але на хронічний свербіж вони не діють.

У результаті за 360 років з моменту, коли свербіж вперше визначили у медицині, успіхів у його лікуванні досягли небагато.

Одна з причин - вчені були переконані, що свербіж - це лише легка форма болю.

Однак у 2007 році вчені під керівництвом Чжоу-Фен Шена з Медичної школи Вашингтонського університету в Сент-Луїсі виявили спеціальний рецептор свербіння у спинному мозку.

Миші без цього рецептора не здатні відчувати свербіж. Скільки їх не лоскотали і не дратували, вони не чухалися. Проте вони нормально відчували біль.

Іншими словами, вчені виявили в спинному мозку групу нейронів, які спеціально передають сигнал про свербіж у мозок.

Відтоді дослідники виявили інші рецептори та нейрони, специфічні для свербіння.

А у 2017 році Браян Кім та його колеги з Центру вивчення свербежу та сенсорних розладів Вашингтонського університету зʼясували, що запалення шкіри може змусити імунні клітини вивільняти хімічні месенджери під назвою IL-4 та IL-13. Ці хімічні речовини, відомі як цитокіни, також зв’язуються з сенсорними нейронами шкіри, викликаючи свербіж.

"Браян Кім виявив також, що молекули не тільки зв’язуються з нейронами, що викликають свербіж, але й знижують поріг для інших молекул у шкірі, що викликає у людей, схильних до алергії, ще більше свербіння", – каже Марліс Фассетт, професорка дерматології Каліфорнійського університету в Сан-Франциско.

У дослідженні 2023 року Фассетт виявила, що IL-31 не тільки викликає свербіж, але й зменшує запалення поблизу, і отже, свербіж згодом зникає.

Її команда видалила ген у мишей, який кодує IL-31, а потім тварин піддали дії кліща домашнього пилу - поширеного сверблячого алергену. Як і очікувалося, пиловий кліщ не викликав свербіння у мишей, у яких був відсутній IL-31. Однак запалення різко зросло.

"Вже 15 років відомо: якщо ввести IL-31 у шкіру або спинномозкову рідину мишей, тварина одразу почне неконтрольовано дряпатися", - каже Фассетт.

"Але тільки тепер вдалося довести, що видалення цитокіну свербіння не знижує, а навпаки збільшує запалення у тканинах. Це доволі несподівано, адже здавалося логічним, що свербіж і запалення взаємоповʼязані".

Схоже, що нейрони у шкірі, які активуються IL-31, також пригнічують імунну відповідь, стримуючи запалення.

Це відкриття є важливим, оскільки означає, що препарати проти свербіння, націлені на IL-31, можуть мати непередбачені наслідки, як-от неконтрольоване запалення.

Лікування

Такі препарати - вже у розробці. Наприклад, немолізумаб, який діє на рецептор IL-31, нещодавно завершив другу та третю фази клінічних випробувань для лікування атопічного дерматиту (AD) - форми екземи, яка спричинює сухість, свербіж і запалення шкіри.

Людям, які страждають від цього виснажливого стану, вже можна призначати дупілумаб, нещодавно ліцензований препарат, який пригнічує рецептори IL-4 та IL-13.

Інші препарати, такі як EP262, аброцитиніб і упадацитиніб, також перебувають на третьому етапі випробувань для лікування атопічного дерматиту.

EP262 блокує пов’язаний з G-білком рецептор X2 (MRGPRX2), тоді як аброцитиніб і апдацитиніб перешкоджають IL-4 та IL-13, уповільнюючи дію рецептора JAK1.

Нові методи лікування також можуть допомогти і при інших станах свербіння.

Наприклад, цього року Гіл Йосипович, професор дерматології та лікар Медичної школи Університету Міллера, завершив третю фазу випробувань препарату дупілумабу, який може допомогти при пруриго - захворюванні, від якого страждає Шаянна.

Через 24 тижні 60% учасників, які отримували дупілумаб, помітили значне зменшення свербежу порівняно з 18,4% учасників, які отримували плацебо. У результаті американський регулятор FDA схвалив дупілумаб для лікування пруриго.

"Це одне з найболючіших захворювань, з якими стикаються дерматологи, і донедавна не було жодного дієвого засобу його лікування, тому пацієнти дуже страждали", - каже Йосипович.

"Захопливі часи для наших пацієнтів. Вони відчувають, що нарешті є надія. У мене було стільки пацієнтів, які були так розчаровані і нещасні, а тепер вони кажуть, "ліки врятували мені життя".

Тим часом нова лабораторія Браяна Кіма у медичному центрі Маунт-Сінай випробовує дифелікефалін для лікування парестетічної ноталгії - нервового розладу, який характеризується постійним свербінням у верхній частині спини.

Дифелікефалін вже схвалив FDA для лікування помірного та сильного свербіння, пов’язаного з хронічною хворобою нирок, у дорослих, які проходять гемодіаліз. Однак у дослідженні другої фази зʼясували, що він є помірно ефективним і при лікуванні парестетичної ноталгії.

Разом ці препарати дають надію, якої до недавнього часу вкрай бракувало.

"Я відчуваю, що я знову стала собою, я можу тепер насолоджуватися життям", - каже Шаянна, яка брала участь у випробуваннях Йосиповича.

"Іноді в мене буває ще свербіж, але він триває не більше 10 хвилин, якість мого життя стала набагато краща", - каже жінка.

Хоча дупілумаб не допоможе усім пацієнтам, на стадії розробки є й інші препарати".

"Я вірю, що протягом наступних п’яти років ми зможемо контролювати стан більшості пацієнтів, це дуже корисний час для таких лікарів, як я, які стільки років мали справу зі стражданнями пацієнтів", - каже Йосипович.

Медичне застереження

Інформація у статті призначена для загального ознайомлення, вона не може замінити консультацію кваліфікованого медичного фахівця. У разі потреби зверніться до лікаря.