"Мій мозок працює, як комп’ютер із вимкненим монітором". Лікар, який живе без уяви і снів

"Мрії нічого не коштують".

На перший погляд, цей банальний вислів здається незаперечною істиною. Хто не переносився миттєво, немов за помахом чарівної палички, у пляжний рай, задрімавши в автобусі чи на дивані?

Хто не бачив кошмарів, коли за вами женеться дика тварина чи вбивця, чи будь-який інший химерний сценарій, який підкидає нам розум у снах?

Утім, є відсоток людей, для яких світ сновидінь чи мрій – територія, де розум створює історії з образами, звуками і навіть запахами - геть не відомий. Причина? Дивний психофізичний стан - афантазія.

Сліпий розум

"Афантазія - це нездатність візуалізувати образи, уявити їх подумки".

Так британський невролог Адам Земан визначив цей стан, про який почали говорити лише в останні два десятиліття, багато в чому завдяки його дослідженням ментальних образів.

"Якщо більшості з нас сказати: кухонний стіл або яблуня, ми зможемо відтворити в своєму мозку образ обох речей. Однак люди з афантазією не можуть цього зробити", – пояснює професор британського Ексетерського університету.

Серед таких людей венесуельський лікар Гільєрмо Антоніо Асеведо. BBC поговорила з ним, щоб дізнатися, як це - жити з афантазією.

"Мій мозок схожий на комп’ютер, у якого вимкнений монітор, або який може зберігати лише текстові файли, а не картинки", - каже він.

Лікар випадково дізнався, що він належить до 4% населення планети, які, на думку експертів, не можуть уявляти образи.

"Я працював у психіатричній лікарні, і я почав більше дізнаватися про неврологію та психічні захворювання, і якось натрапив на статтю Земана 2005 року, в якій йшлося про сліпий розум", - розповідає він у телефонній розмові з іспанського міста Сан-Себастьян, де живе і працює шість років.

"Стаття описує, як думають люди з афантазією, і пояснює, що ці люди не можуть уявляти речі: вони не можуть бачити образи подумки. І я тоді спитав себе, невже люди можуть це [візуалізувати зображення] робити?"

"Мене шокувало те, що люди можуть бачити щось у своїй голові. Я пам’ятаю, що подумав: галюцинації дійсно існують, це не метафора", - додає він.

Асеведо прожив 31 рік - зараз йому 35 - переконаний, що коли люди розповідали йому, що бачили сон, вони насправді не бачили цього у прямому сенсі.

"Поки я не виявив, що у мене афантазія, я думав, що у мультфільмах на персонажів накладають хмаринки з мріями, щоб ми зрозуміли історію", - пояснює він.

Ні добре, ні погано

Лікар розповідає, що ніколи не бачив снів і що він не може візуалізувати об’єкти подумки, як інші люди.

"Якщо хтось скаже вам: уявіть собі яблуко, ви закриєте очі й зможете візуалізувати яблуко, тому що нейрони у вашому мозку, які зберігають образ яблука, активуються, навіть якщо яблуко не лежить перед вами. Я не можу цього зробити".

"Я знаю, що таке яблуко, яка може бути у нього форма та колір, але я не можу побачити його зображення, коли не маю перед собою", - пояснює чоловік.

"Тепер я розумію, чому коли я був дитиною і в школі мене просили намалювати свою сім’ю, все було дуже схематично - якісь фігурки, без жодних деталей".

Чи можуть снитися кошмари тим, хто не бачить снів?

"Ну, я сприймаю поганий сон як кошмар. Тобто ніч, коли ти не відпочиваєш і тобі здається, що ти погано спав, але я не пам’ятаю, щоб бачив образи, які мене лякали", - каже він.

"Я думав, що просто не пам'ятаю, що мені снилося, але тепер я знаю, що у мене немає снів", - підсумовує він.

Ні сексуальних фантазій, ні внутрішнього голосу

То чи може людина, яка не бачить снів і кошмарів, мати сексуальні фантазії? Асеведо каже - ні.

"У мене є свої фетиші, але я відкривав їх через те, що я бачив або пережив. Якщо хтось каже мені щось, що він або вона зробили чи хотіли б зробити, я не можу уявити це у своїй голові", - каже чоловік.

Ось чому Асеведо каже, що у нього ніколи не було так званих "мокрих снів", які знаменують початок чоловічого статевого дозрівання.

"Зі мною ніколи в житті такого не траплялося. Про це говорили у школі та в університеті, і я завжди думав, що це міф, але, звичайно, я ніколи нічого не казав - я не хотів виглядати диваком", - додає він.

Але якби цього було недостатньо, Асеведо також ніколи не чув свого внутрішнього голосу. Тобто він не може підтримувати нечутну розмову сам із собою.

"У мене викликає занепокоєння думка про те, що хтось може бачити і чути щось у своїй голові", - зізнається він.

Переваги

Асеведо не вірить, що афантазія робить його незвичайним. Однак він визнає, що після того, як дізнався про свій стан, він краще розуміє свою поведінку.

"З самого початку я зрозумів, що мої смаки у моді були такими дивними, тому що я просто не можу уявити, як на мені виглядатиме певна сорочка з певними брюками, чи взуття того чи іншого кольору", – сказав він.

"Якщо ви дасте мені вибір, я оберу речі, які мені подобаються окремо, але я не можу уявити весь образ, і тому я досить незвично комбіную різні кольори і фактури, смужку з кліткою, приміром, так я й одягаюсь", – каже він.

Він не зміг би стати консультантом зі стилю чи дизайнером інтер’єрів.

Професор Земан, однак, каже, що дослідження показали, що афантазія не впливає на рівень IQ людей.

Випадок Асеведо є доказом цього. Він не лише здобув диплом з однієї з найскладніших спеціальностей в університеті (медицина), але він також - справжня ходяча енциклопедія. З ним можна поговорити практично на будь-яку тему: історію, політику, економіку, науку, музику чи кіно.

"Люди з афантазією, як правило, працюють у сфері науки та техніки, тому ми можемо припустити, що вони мають перевагу в абстрактних галузях", - каже британський невролог.

Асеведо вважає, що його стан допоміг йому в кар'єрі.

"Через те, що я не можу уявити в картинках те, що мені кажуть мої пацієнти, я ставлю багато запитань про те, що вони відчувають".

"Наприклад, прийшов пацієнт, у якого трапляються запаморочення. Люди називають запамороченням багато речей, які насправді не є запамороченням. І тому я запитую: чи відчуваєте ви, що у вас в голові щось тисне? Чи відчуваєте ви ошелешення? Чи здається вам, що предмети навколо рухаються? Я допитую майже як у поліції, я дуже допитливий", – додає лікар.

Недоліки

Земан припускає, що одним із негативних аспектів афантазії є те, що люди, які страждають на неї, як правило, гірше пам’ятають своє минуле чи впізнають обличчя. Вчені навіть виявляють деякий зв’язок з аутизмом.

Тим часом Асеведо каже, що коли він планує відпустку чи вечерю, він почувається приголомшеним через свою нездатність уявляти чи візуалізувати. Однак він навчився виходити з деяких ситуацій.

"Якщо мене хтось запитує, що я люблю їсти, я одразу відповідаю: "Макдональдз". Оскільки я живу в Іспанії, де їжа дуже важлива, мені завжди скажуть: "Ти божевільний!" і запропонують ресторан, ось так проблема і вирішується".

"І це не тому, що я не люблю їжу, але я просто не пам’ятаю запахів і смаків, тому мені важко визначитися, що мені подобається", - пояснює чоловік.

Він також каже про ще один момент, який спочатку здається перевагою, але який він вважає "палицею з двома кінцями". Йому легко жити далі після смерті чи розриву.

"Я насправді не страждаю від горя. Коли я перестаю бачити людину в реальному житті, біль зникає, і я згадую про це, лише коли бачу фотографію. Я не прив’язаний до спогадів – я живу зараз", - каже він.

Але що ж поганого у тому, щоб жити теперішнім, а не минулим?

"Мені важко підтримувати стосунки з людьми, з якими я фізично не зустрічаюсь. Я створюю дуже близьке коло друзів там, де я перебуваю, але якщо я переїжджаю або змінюю роботу, стосунки, які я мав, одразу втрачаються", - пояснює він.

Дісней помилився

"Якщо ти можеш мріяти про це, ти можеш це зробити". Це була одна з максим бізнесмена Волта Діснея, засновника однієї з найбільших імперій розваг у світі. Однак він помилявся, адже на світі є люди, які досягають своїх цілей і не вміють мріяти.

Хоча це може здатися суперечливим, але нездатність уявляти не обов’язково впливає на творчі здібності людини.

"Афантазія – не перешкода для успіху. Вона також не обмежує наш потенціал", - кажуть у Aphantasia Network, міжнародній організації, яка прагне підвищити обізнаність про цей стан і яка має багато прикладів на підтвердження своєї позиції.

"Афантазію мали Ед Кетмелл, співзасновник Pixar і колишній президент Walt Disney Animation Studios; Крейг Вентер, біолог, який першим секвенував геном людини; Блейк Росс, творець Mozilla Firefox чи Глен Кін, аніматор Disney і творець "Русалоньки".

Що ми знаємо про походження?

Але що спричинює афантазію? Це хвороба? Її можна лікувати?

"Це не хвороба, а стан - тобто нейтральний термін, але я б не хотів, щоб люди вважали, що це медичний розлад. Я б називав це цікавою варіацією людського досвіду", - відповідає Земан.

Невролог пояснює, що дослідження показали, що люди з афантанзією народжуються, хоча також були випадки, коли вона розвивалася після серцевого нападу чи травм головного мозку.

"Поки що найкращим поясненням є те, що люди з афантазією мають слабші зв’язки у мозку в тих ділянках, які пов’язані з відчуттями", - каже науковець.

Земан додає, що також є генетичний компонент. "Людина, яка народилася в сім’ї, де хтось має афантазію, має в десять разів більше шансів теж її мати".

Щоб перевірити, чи є у людини афантазія, використовують спеціальну анкету, яка перевіряє інтенсивність уявних образів (Vividness Of Visual Imagery Questionnaire - англійською мовою). Асеведо теж проходив цей тест.

Однак також використовують сканування мозку та інші методи, як-от тест зіниць.

"Якщо ви маєте здатність уявляти і вас просять подумати про яскраве сонце, то ваші зіниці звузяться, вони реагують так, наче дійсно побачили яскраве світло. Але з людьми, які мають афантазію, цього не відбувається", - пояснює Земан.

На питання, чи можна цей стан вилікувати, невролог каже: "Дуже важко розвинути здатність до візуалізації, якщо її ніколи не було. Деякі люди приймали психоделіки, і хоча їм вдалося щось побачити, ці образи не тривали довго".