NASA встановить ядерний реактор на Місяці до 2030 року - американські медіа

Космічне агентство США NASA має намір пришвидшити роботи зі створення ядерного реактора на Місяці, щоб завершити проєкт до 2030 року. Це є частиною амбіцій США створити постійну базу для проживання людей на місячній поверхні.

Як пише видання Politico, виконувач обов'язків голови NASA вказав на схожі амбіції Китаю та Росії, зазначивши, що ці країни "можуть потенційно створити на Місяці заборонену для інших зону".

Водночас експерти сумніваються у реалістичності цих планів та вказаних термінів, враховуючи нещодавнє значне урізання бюджету NASA. Деякі науковці також вважають, що рушійною силою цього проєкту є передусім геополітичні інтереси.

Зараз такі країни, як США, Китай, Росія, Індія та Японія, активно змагаються за освоєння поверхні Місяця, а деякі навіть мають на меті створення там постійних людських поселень.

"Щоб належним чином розвивати цю критично важливу технологію для підтримки майбутньої місячної економіки, виробництва високопотужної енергії на Марсі та зміцнення нашої національної безпеки в космосі, агентство має діяти швидко", — написав у своєму листі до NASA міністр транспорту США Шон Даффі, якого призначив тимчасовим очільником агентства президент Дональд Трамп, як повідомляє The New York Times.

Даффі закликав комерційні компанії подавати пропозиції щодо створення реактора, який міг би генерувати щонайменше 100 кіловат електроенергії.

Це відносно невелика потужність. Типова наземна вітрова турбіна генерує 2–3 мегавати.

Ідея будівництва ядерного реактора як джерела енергії на Місяці не нова.

У 2022 році NASA видало трьом компаніям контракти на $5 мільйонів для розробки проєкту реактора.

А в травні цього року Китай і Росія оголосили, що планують побудувати автоматизовану атомну електростанцію на Місяці до 2035 року.

Багато вчених погоджуються, що це буде найкращий або, можливо, єдиний спосіб забезпечити безперервне енергопостачання на місячній поверхні.

Тривалість одного місячного дня — чотири земні тижні, що включає два тижні постійного сонячного освітлення і два тижні темряви. Через це покладатися лише на сонячну енергію дуже проблематично.

"Будівництво навіть скромного місячного житла для невеликого екіпажу вимагатиме потужності на рівні мегават. Лише сонячні панелі та акумулятори не зможуть надійно задовольнити ці потреби", — стверджує доктор Сонву Лім, старший викладач із космічних застосувань, досліджень та приладобудування в Університеті Суррея.

"Ядерна енергія - це не просто побажання, це необхідність", — додає він.

Професор наук про Землю та планети Ланкастерського університету Лайонел Вілсон вважає, що розмістити реактори на Місяці до 2030 року технічно можливо, "якщо виділити достатньо коштів". Він також зазначає, що проєкти невеликих реакторів уже існують.

"Це лише питання достатньої кількості запусків за програмою Artemis, щоб до того часу збудувати інфраструктуру на Місяці", — додає він, маючи на увазі космічну програму NASA Artemis. Цей проєкт створений для того, щоб відправляти людей та обладнання на Місяць.

Існують також певні питання щодо безпеки.

"Запуск радіоактивних матеріалів крізь атмосферу Землі викликає занепокоєння. Для цього потрібна спеціальна ліцензія, але це не є непереборною перешкодою", — каже доктор Сімеон Барбер, фахівець із планетології у Відкритому університеті.

Директива Даффі стала несподіванкою, оскільки з'явилася після того, як адміністрація Трампа оголосила про 24% скорочення бюджету NASA на 2026 рік, що спричинило значні проблеми в агентстві.

Скорочення торкнуться багатьох наукових програм, зокрема місії Mars Sample Return, завданням якої є доправка зразків із поверхні Марса на Землю.

Науковці також занепокоєні, що це оголошення є політично вмотивованим кроком у новій міжнародній гонитві за Місяцем.

"Схоже, ми повертаємося до старої космічної гонитви та конкуренції, що, з наукового погляду, дещо розчаровує і викликає занепокоєння", — каже доктор Барбер.

"Конкуренція може створювати інновації, але якщо фокус звужується на національних інтересах і встановленні власності, можна втратити з поля зору ширшу картину, якою є дослідження Сонячної системи та того, що лежить за її межами", — додає він.

Коментарі пана Даффі про те, що Китай і Росія можуть "оголосити зону, закриту для доступу" на Місяці, ймовірно, стосуються угоди під назвою "Угода Артеміди".

У 2020 році сім країн підписали цю угоду, щоб встановити принципи співпраці на місячній поверхні.

Документ передбачає створення так званих "зон безпеки" навколо об'єктів та інфраструктури, які країни будують на Місяці.

"Якщо ви будуєте ядерний реактор або будь-яку базу на Місяці, ви можете почати заявляти, що маєте навколо неї зону безпеки, оскільки у вас там є обладнання", — пояснює доктор Барбер.

"Для деяких людей це рівнозначно заяві: Ця частина Місяця наша, ми будемо тут працювати, і ви не можете сюди заходити", — додає він.

Доктор Барбер зазначає, що існують перешкоди, які потрібно подолати, перш ніж розміщувати ядерний реактор на Місяці для використання людьми.

Програма NASA Artemis 3 має на меті відправити людей на місячну поверхню у 2027 році, але вона вже зіткнулася з низкою невдач та невизначеністю з фінансуванням.

"Якщо у вас є ядерна енергія для бази, але немає способу доставити туди людей та обладнання, то в ній небагато сенсу", — додав він.

"Ці плани наразі не здаються цілісними" — підсумовує доктор Барбер.