Ми на порозі відкриття інопланетного життя? Що це означає для людства

- Author, Паллаб Гош
- Role, Науковий кореспондент BBC
Деякі наукові відкриття не просто розвивають знання людства, вони змінюють нашу психіку, показуючи нам масштаби Всесвіту та наше місце в ньому.
Один із таких моментів стався, коли люди вперше побачили зображення Землі з космосу.
Іншим може стати відкриття життя за межами Землі. Його наблизила нещодавня новина про те, що на далекій планеті K2-18b виявили газ, який на Землі виробляють прості морські організми.
За словами вченого, який очолив групу дослідників, що зробила це відкриття, перспектива дізнатися, що ми не самотні у Всесвіті - вже не за горами.
"Ми можемо бути на порозі відповіді на це фундаментальне питання", - каже професор Нікку Мадхусудхан з Інституту астрономії Кембриджського університету.
Але все це викликає ще більше запитань. Наприклад, якщо вчені таки знайдуть життя в іншому світі, як це змінить нас як вид?
Летючі тарілки та науково-фантастичні прибульці
Наші предки здавна вигадували історії про істот, що могли жити на небі.
На початку XX століття астрономам здавалося, що вони бачать прямі лінії на поверхні Марса. Через це вони припускали, що одна з наших найближчих планет може мати розвинену цивілізацію.
Ця ідея породила багату науково-фантастичну культуру про летючі тарілки та маленьких зелених прибульців.
Це було в епоху, коли західні уряди відчували страх перед поширенням комунізму, тому відвідувачів із космосу частіше зображували як загрозу, а не надію.
Але через десятиліття "найпереконливіший доказ", як вважають вчені, існування життя в іншому світі, прийшов не з Марса чи Венери, а з планети за сотні трильйонів кілометрів, яка обертається навколо далекої зорі.

Автор фото, Reuters
Одна з проблем у пошуку інопланетного життя полягає в тому, щоб знати, де шукати.
До недавнього часу NASA шукала життя переважно на Марсі. Але ситуація почала змінюватися в 1992 році з відкриттям першої планети, що обертається навколо іншої зірки за межами нашої Сонячної системи.
Хоча астрономи підозрювали, що навколо далеких зірок існують інші світи, до того моменту доказів цього не було. Відтоді вчені відкрили майже 6 000 планет за межами нашої Сонячної системи.
Багато з них є так званими газовими гігантами, як наші Юпітер і Сатурн. Інші або занадто гарячі, або занадто холодні, щоб мати воду у рідкому стані, яка вважається необхідною для життя.
Але багато з них розташовані у так званій "Зоні Золотоволоски", де відстань саме така як треба, щоб підтримувати життя. Професор Мадхусудхан вважає, що в нашій галактиці таких планет може бути тисячі.
Вражаюче амбітна технологія
З відкриттям цих так званих екзопланет вчені почали розробляти прилади для аналізу хімічного складу їхніх атмосфер. Їхні амбіції захоплювали дух, дехто сказав би, що вони були зухвалими.
Ідея полягала в тому, щоб зафіксувати крихітну кількість зоряного світла, що пробивається крізь атмосфери цих далеких світів, і вивчити їх на предмет хімічних відбитків молекул, які на Землі можуть виробляти лише живі організми, так званих біосигнатур.
І їм вдалося розробити такі інструменти для наземних і космічних телескопів.
Космічний телескоп NASA імені Джеймса Вебба (JWST), який нещодавно виявив газ на планеті під назвою K2-18b, є найпотужнішим коли-небудь створеним космічним телескопом. Його запуск у 2021 році збентежив - нарешті пошуки життя у космосі стали доступними людству.

Автор фото, NASA
Але JWST має обмеження: він не може виявити такі малі далекі планети, як наша, або розташовані так близько до їхніх зірок через відблиски.
Отже, NASA до 2030-х років планує створити обсерваторію "Населені світи" (HWO), яка зможе виявити та взяти зразки атмосфери планет, схожих на нашу.
Це можливо за допомогою технології, яка нагадує високотехнологічний сонцезахисний екран, який мінімізує світло від зірки, навколо якої обертається планета.
Пізніше цього десятиліття вчені запустять Надзвичайно великий телескоп (ELT) Європейської південної обсерваторії (ESO), який буде з Землі у чилійській пустелі спостерігати за небом.
Він має найбільше дзеркало з усіх створених інструментів, діаметром 39 метрів, і тому може бачити набагато більше деталей в атмосферах планет, ніж його попередники.
Більше відкриттів, більше питань
Однак професор Мадхусудхан сподівається протягом двох років отримати достатньо доказів, що він дійсно виявив біосигнатури навколо K2-18b. Але навіть якщо він досягне своєї мети, святкувати відкриття інопланетного життя буде зарано.
Натомість це стане початком ще однієї серйозної наукової дискусії про те, чи може створити біосигнатуру нежива природа.

Автор фото, Reuters
Зрештою, що більше даних вдасться зібрати з більшої кількості атмосфер, то більше вчених повірять в імовірність життя в інших світах, каже професорка Кетрін Хейманс з Единбурзького університету.
Всесвітня павутина виникла в результаті низки поступових технологічних проривів, які на той час не обов'язково мали величезні наслідки.
Так само люди можуть в якийсь момент зрозуміти, що відбулася, можливо, найбільша наукова, культурна та соціальна трансформація за всю історію людства. Але момент, коли терези похиляться у бік існування інопланетного життя, не буде таким точним.

Автор фото, Getty Images
Стежте за BBC News Україна у Viber!
Підписуйтеся на канал тут!
Кінець Viber
Найбільш певним було б відкриття життя в нашій власній Сонячній системі за допомогою роботизованого космічного корабля з портативними лабораторіями.
Будь-який доказ можна було б проаналізувати, можливо, навіть привезти на Землю, що зменшило б скепсис науковців.
Останніми роками кілька місій активно шукають життя, яке існує або могло існувати раніше в нашій Сонячній системі.
Марсохід Європейського космічного агентства (ESA) ExoMars, який планують запустити у 2028 році, буритиме поверхню Марса, щоб знайти під нею ознаки минулого та, можливо, нинішнього життя. З огляду на екстремальні умови на Марсі, виявлення скам'янілого минулого життя є більш імовірним результатом.
Китайська місія Tianwen-3 також запланована на 2028 рік. Вона має зібрати зразки та повернути їх на Землю до 2031 року.
NASA та ESA запустили космічні кораблі до крижаних супутників Юпітера. Вони хочуть зʼясувати, чи може під їхньою крижаною поверхнею бути вода чи, можливо, величезні океани.

Автор фото, NASA/ Reuters
Але космічний корабель не призначений для пошуку самого життя. Натомість ці місії готують основу для майбутнього, пояснює професорка Мікеле Догерті з Імперського коледжу Лондона.
"Це довгий і повільний процес, - каже вона. - Наступним рішенням буде створити посадковий модуль та вирішити, на який супутник він летить і де має приземлитися".
У 2034 році NASA також відправляє космічний корабель Dragonfly на один із супутників Сатурна, Титан. Це екзотичний світ, наповнений, як вважають, озерами та хмарами з багатих вуглецем хімічних речовин. Вони надають планеті моторошного помаранчевого серпанку, що нагадує пісню The Beatles Lucy in the Sky with Diamonds. Це світ із "мармеладним небом".
Разом з водою ці хімікати є необхідними інгредієнтами для життя.
Професорка Догерті є однією з провідних світових спеціалісток з планетології. Чи вважає вона, що на одному з крижаних супутників Юпітера чи Сатурна є життя?
"Я дуже здивуюсь, якщо його там не буде", - каже вона, сяючи від захвату.
"Потрібні три речі: джерело тепла, рідка вода та органічні (на основі вуглецю) хімічні речовини. Якщо у нас є ці три інгредієнти, шанси на те, що життя зможе утворитися, дуже різко зростають".
Люди більше не унікальні?
Якщо вчені виявлять, що прості форми життя існують, це ще не гарантує, що є й складніші істоти.
Професор Мадхусудхан вважає, що, якщо це підтвердиться, просте життя повинно бути "досить поширеним" у галактиці.
"Але перехід від простої форми життя до складної - це великий крок, і це відкрите питання. Як цей крок відбувається? Що цим керує? Ми цього не знаємо. А перехід до розумного життя - це ще один величезний крок".

Автор фото, NASA
Доктор Роберт Массі, заступник виконавчого директора Королівського астрономічного товариства, погоджується, що поява розумного життя в іншому світі набагато менш імовірна, ніж звичайне життя.
"Ми бачимо, якою складною була поява життя на Землі. Знадобилося так багато часу, щоб багатоклітинне життя виникло, а потім розвинулося в різноманітні форми життя".
"Велике питання полягає в тому, чи було щось на Землі, що зробило таку еволюцію можливою. Чи потрібні нам точно такі ж умови, наш розмір, наші океани та суходіл, щоб це сталося в інших світах, чи це станеться незалежно від цього?"
Він вважає, що відкриття навіть простого інопланетного життя стане останнім розділом у величі людства в космосі.

Автор фото, NASA
За словами доктора Массі, багато століть тому ми вірили, що перебуваємо в центрі Всесвіту. Але з кожним відкриттям в астрономії ми віддаляємося від цієї точки.
"Я думаю, що відкриття життя ще більше зменшить нашу унікальність", - каже він.
З іншого боку, професор Догерті вважає, що таке відкриття в нашій сонячній системі було б корисним як для науки, так і для душі.
"Відкриття навіть простого життя дозволить нам краще зрозуміти, як ми могли еволюціонувати ті мільйони років тому. І тому, я вважаю, що таке відкриття радше допоможе нам знайти своє місце у Всесвіті".
"Якщо ми знаємо, що є життя в інших місцях нашої Сонячної системи, і, можливо, за її межами, це якось мене втішить. Це означає, що ми є тканиною чогось більшого й це зробить нас більшими".

Автор фото, NASA
Ніколи раніше вчені так старанно не шукали життя в інших світах, і ніколи раніше вони не мали таких неймовірних інструментів для цього.
Багато хто з тих, хто працює в цій галузі, вважають, що виявлення життя - це питання лише часу. І замість того, щоб лякати, воно має принести надію, каже професор Мадхусудхан.
"Коли ми дивимось на небо, ми бачимо не просто фізичні об'єкти, зірки та планети, ми бачимо живе небо. Це має величезні суспільні наслідки. Це буде величезна трансформаційна зміна в тому, як ми сприймаємо себе у космосі".
"Це докорінно змінить людську психіку в тому, як ми бачимо себе та один одного, і будь-які бар'єри, мовні, політичні, географічні, зникнуть, коли ми усвідомимо, що всі ми єдині. І це зблизить нас", – продовжує він.
"Це буде ще один крок у нашій еволюції", - підсумовує дослідник.









