"Брудний роман", який став бестселером після суду над ним

Публікація роману Д. Х. Лоуренса "Коханець леді Чаттерлей" захопила Британію у 1960 році. Розповідаємо про гучний процес із заборони книжки, а потім лихоманку читачів, які поспішали дізнатися, через що був весь цей галас.

До листопада 1960 року читати "Коханця леді Чаттерлей" британцям забороняв закон. За публікацію творів, які вважали непристойними та аморальними можна було сісти в тюрму.

Британське видавництво Penguin Books спробувало оскаржити Закон про непристойні публікації, надрукувавши роман Д. Г. Лоуренса без цензури.

Почався судовий процес, який символізував соціальні зміни після Другої світової й показав прірву між громадськістю і тими, хто вважав себе охоронцями моралі.

Роман надрукували приватно в Італії та Франції наприкінці 1920-х років, але згодом його заборонили у кількох країнах, у тому числі США, Австралії та Японії.

У роки перед судовим процесом британські письменники та видавці почали все більше хвилюватися через те, яку кількість книг переслідують за непристойність.

Намагаючись розвіяти ці побоювання, у 1959 році парламент Великої Британії запровадив новий Закон про непристойні публікації. Він обіцяв "захистити літературу та посилити закон щодо порнографії".

Ця поправка надала захист кожному, кого звинувачували у публікації "брудної книги".

Вона дозволила стверджувати, що твір має бути опублікований, якщо він має літературні переваги, навіть якщо пересічна людина вважає його зміст шокуючим.

Роман "Коханець леді Чаттерлей" вважали суперечливим, адже він описував пристрасні стосунки між аристократкою, леді Констанс Чаттерлей, і чоловіком із робітничого класу Олівером Меллорсом.

Роман містить лайливі слова та відверті описи сексу, а також зображує жіноче сексуальне задоволення. Лоуренс сказав, що він сподівався відновити секс як прийнятну тему в літературі. Він хотів "зробити сексуальні стосунки [у романі] реальними та цінними, а не ганебними".

У 1960 році видавництво Penguin вирішило перевірити Закон про непристойні публікації. Видавці написали директору прокуратури і попередили, що опублікують оригінальну версію книги.

У серпні того ж року Реджинальд Меннінгем-Буллер, головний юридичний радник Корони, прочитав перші чотири розділи роману дорогою до Саутгемптона.

Він написав директору прокуратури, схваливши судовий процес проти Penguin.

"Сподіваюся, вас засудять", - заявив він. Коли розгорталися ці події сер Аллен Лейн, засновник Penguin Books, був в Іспанії. Колеги порадили йому негайно повернутися додому.

Суд над романом Лоуренса був першим за новим законом. Він став сценою, на якій зіткнувся істеблішмент з тими, хто дотримувався ліберальніших поглядів.

Щоб підтримати свою справу на користь публікації роману, Penguin викликав безліч свідків-експертів, серед яких були 35 відомих письменників і політиків.

А ключовим свідком серед них вважали Річарда Гогарта, впливового науковця та письменника. Він стверджував, що роман був по суті моральним і навіть "пуританським" твором, який лише містив окремі слова, що він почув на будівельному майданчику дорогою до суду.

Обвинувачення очолював Мервін Гріффіт-Джонс, який стверджував, що секс у романі описаний невиправдано порнографічно.

"Коли ви побачите книгу, просто спитайте себе, чи хотіли б ви, щоб її прочитали ваші сини та дочки?" - запитав Гріффіт-Джонс у присяжних.

"Ви б залишили її на видному місці у своєму домі? Ви хотіли б, що цю книгу прочитали ваші дружини та слуги?"

Він також перерахував майже 100 випадків використання лайливих слів на сторінках роману.

Містер Джастіс Бірн, суддя, який головував на процесі, зазначив, що низька ціна книги означає, що вона "буде доступна для читання всім і кожному".

Ці заяви часто згадують як ознаку того, яким далеким від життя був британський істеблішмент того часу.

2 листопада 1960 року, після шестиденного судового розгляду, присяжним знадобилося лише три години, щоби ухвалити одностайне рішення. .

Penguin Books виграли суд.

Одразу після цього "Коханець леді Чаттерлей" надійшов у продаж, адже видавництво готувалося одразу випустити роман, якщо суд їх виправдає.

Їм довелося замовити друк в іншій друкарні, адже та, з якою вони завжди співпрацювали, відмовилася друкувати роман.

Але судовий процес підлив олії у вогонь, і книжка розійшлася 200 тисячами примірників у перший же день публікації. За три місяці продали три мільйони копій роману.

Через кілька днів після того, як роман надійшов у продаж, власник одного англійського магазину пан Донаті розповів BBC News про популярність роману.

"Ми замовили 1000 примірників для початку, - сказав він. - Звичайно, у нас були всі надії отримати їх, але в результаті ми отримали лише 500. Ми відкрилися досить рано, за пʼять хвилин до дев'ятої, і ми вже продали 50 або 60 книжок... Думаю, нам доведеться чекати нової партії щонайменше три тижні".

Проте традиційна англійська стриманість не зникла відразу.

Багатьом покупцям було соромно запитувати про скандальний роман, називаючи його повну назву, розповів BBC один продавець книг.

"Деякі з них просто просять "Леді Ч.", а дехто просто простягає три шилінги та шість пенсів".

Як зазначив репортер, "це суттєво відрізняється від продажу звичайної книги".

Але "Коханець леді Чаттерлей" не був звичайною книгою. Коли її зрештою опублікують повністю, вона стане символом свободи думок і ознакою того, що культурний ландшафт Британії змінився.

Поет Філіп Ларкін описав значення роману у своєму вірші Annus Mirabilis:

"Почався статевий акт

У тисяча дев'ятсот шістдесят третьому

(що було для мене досить пізно) –

Десь між зняттям заборони з Чаттерлей

І першою платівкою The Beatles".