Змарноване світло і тепло. Чому складно включити когенераційні установки, які стоять роками

У січні 2026 року в Обухові, що на Київщині, вимикали світло по 18-20 годин на добу. Рік тому, у січні 2025-го, американські донори передали місту дві когенераційні установки. Обладнання, яке може виробляти енергію і тепло, весь цей час простояло незібраним.

Під час морозів і проблем зі світлом ці установки могли б зробити відключення не такими жорсткими, але їх не запустили, обурюється у розмові з ВВС News Україна Богдан Яцун, депутат Обухівської міської ради.

Така історія не поодинока. Близько половини з наявних у країні когенераційних установок ще не працюють. Про це говорить і Міненерго, і експерти.

Наприкінці січня новий міністр енергетики Денис Шмигаль заявив, що на Київщині порахували установки і виявили, що працює тільки третина з них.

Міжнародні організації передали Полтаві 9 установок, працює лише одна.

Одеса, яка довго страждала від блекауту, має 13 установок від донорів. Наприкінці 2025 року працювали дві.

У Києві, який купував їх за свої гроші, працюють дві з п'яти, нещодавно привезли ще кілька.

Чому в країні, де є величезна потреба в теплі і світлі, обладнання, яке його виробляє, не працює повною мірою? Чи здатна когенерація врятувати Україну від холоду і темряви?

Обухову це не треба?

"Тільки запустила пральну машинку, а світло виключили, хоча обіцяли дати на три години. Холодильник не працює, викидаю продукти кілограмами. Ловимо світло і вдень, і ночі", - описує свій побут мешканка Обухова Ніна.

У місті, як і багато де на Київщині, після російських обстрілів жорсткі відключення світла.

Рік тому Агенція США з міжнародного розвитку (USAID) передала місту дві когенераційні установки потужністю близько 4 МВт, а ще трансформатори та кабелі для їхнього підключення.

Когенераційна установка – енергетичний комплекс, який може одночасно виробляти електрику та тепло з одного виду палива, переважно газу. Залежно від потужності одна установка може забезпечити теплом та світлом лікарню, школу, дитсадок, а кілька – дати живлення мікрорайону.

На думку Богдана Яцуна з міськради, підключення двох когенераційних установок потужністю 4 МВт в Обухові могли б змінити ситуацію у громаді, яка споживає, за повідомленнями, близько 10 МВт енергії.

Також, за словами депутата, міська рада виділила кошти на підключення установок і надала земельні ділянки - місця, де можна одночасно підключитися до газу і віддавати енергію у мережу.

Чому ж місто не використало це обладнання?

Не було погоджено проєктну документацію, не було всіх експертиз, мережі не готові, відповідає на закиди секретар Обухівської ради Лариса Ільєнко, яка виконує функції міської голови.

Крім того, вона заявила, що до житлових будинків ці установки підключити не могли, бо їхнє призначення – "виключно критична інфраструктура міста".

Врешті, за кілька днів після привернення уваги ЗМІ, Ільєнко заявила, що Обухів віддасть когенераційні установки Славутичу.

"Чомусь цю допомогу тоді прийняли, а тепер ці установки передають? Це дуже схоже на спробу приховати свою бездіяльність", - вважає депутат Яцун.

Він показує протокол від компанії ДТЕК про готовність приєднати установки. Тобто мережі були готові, зауважує депутат.

На питання, чому ж Обухів прийняв таку допомогу від донорів, Лариса Ільєнко у фейсбуці написала, що "у воєнний час жодна громада не має права відмовлятися від ресурсу, який може посилити енергетичну стійкість країни".

Скільки установок в Україні, скільки з них працює?

Останні два роки для підтримки енергетичної стабільності України донори масово завозили когенераційні установки. Обладнання передавали USAID, ПРООН за підтримки урядів Японії, Швеції, Норвегії, Німеччини та багатьох інших.

Що з цієї допомоги запрацювало?

Понад 250 когенераційних установок у країні вже встановили, а ще близько 200 - ні, розповів нещодавно у Верховній Раді міністр енергетики Денис Шмигаль.

Микола Коломийченко, член колегії Держагенції з енергоефективності та енергоощадження, кілька років з відкритих джерел моніторив завезення когенераційних установок в Україну.

У нього дещо інші цифри про працююче обладнання – з 180-200 завезених машин, за його даними, станом на середину січня, працювало 80-85.

Якби вони всі працювали, загальна теплова потужність, за підрахунками, склала б 240-280 МВт.

"Це тепло для 150-180 тисяч квартир або критичної інфраструктури середнього міста", - каже Коломийченко.

Шмигаль обіцяв депутатам, що оперативно когенераційні установки привезуть у ті міста, які їх потребують найбільше – це Київ, Одеса та інші.

Одеса ще у 2024 і 2025 році отримала від партнерів 11 когенераційних установок.

Минулого року міськрада виділила кошти на їхній запуск. Навесні 2025 року очільник Одеси Геннадій Труханов обіцяв підключити максимальну кількість когенераційних установок до старту опалювального сезону. Наприкінці 2025 року працювали дві.

На сьогодні місто має вже 13 установок, розповіли ВВС News Україна в міськраді.

Там відмовились називати кількість працюючих машин, зазначивши, що це чутлива інформація.

У мерії кажуть, що обладнання запускають довго, бо потрібен час для проєктних робіт, отримання технічних умов на газо- та електропостачання, на реконструкцію мереж котелень.

Що збудував Київ?

Київ теж запустив дві когенераційні установки, у процесі запуску ще три, заявив нещодавно мер Віталій Кличко. Хоча раніше лунали обіцянки запустити установки до 2025 року і що їх буде 15.

У мерії просять не порівнювати столицю за кількістю установок з іншими містами, адже їхня потужність значно вища - 60 МВт. До прикладу, одна установка в Одесі має потужність 3,3 МВт.

Щодо різниці в кількості, у столичній владі кажуть, що Київ придбав 15 комплексів газопоршневого обладнання загальною потужністю 60 МВт. І вже на базі цього устаткування збудували 5 когенераційних установок - так званих міні-ТЕЦ.

"Це когенерація потужністю у 60 МВт. Такого в Україні ще не будував ніхто. Так, ми планували їх запустити ще в грудні, але нас постійно обстрілюють. Йдеться про величезне будівництво - системи вентиляції, контролю температур, системи підключень до газопостачання, сховища", - розповіли ВВС News Україна у мерії.

Ці установки розміщені на об'єктах критичної інфраструктури та інтегровані в загальну мережу. Вони "страхують" ключові об'єкти міської інфраструктури.

Наразі завершується тестування. У лютому-березні три когенераційні установки запрацюють як повноцінні елементи київської енергосистеми, кажуть в мерії.

Однак, і цих п'яти установок замало, визнає влада. Насправді Києву потрібно значно більше.

Чому все так повільно?

"Україна отримала когенерацію, але не налагодила систему її введення в роботу", - вважає Микола Коломийченко, голова наглядової ради ГО "Центр стратегії сталого розвитку".

На його думку, проблема з когенерацією не в обладнанні, а у відсутності вчасних управлінських рішень.

Майже половина установок, які могли б виробляти енергію та світло в Україні, або ще не змонтована, або змонтована, але не завершені пусконалагоджувальні роботи, або все зробили, але "кнопку не натисли".

Серед причин є те, що міжнародні організації часто передають установки без необхідного обладнання. Щоб її встановити, потрібно додатково придбати, наприклад, релейний захист, автоматику, теплові пункти, кабель.

Ціна проєктних робіт, будівництва, запуску і обладнання, за оцінками, може подекуди сягати 200-250 тисяч євро, які має знайти громада. А ще є нестача кадрів, коли установки немає кому запускати.

Микола Коломийченко розповідає, що для запуску потрібно підготувати купу документації: щоб приєднати установку у загальну мережу, потрібно мати 94 погоджувальні документи, а щоб підключити локально до лікарні чи дитсадка, - від 13 до 40 комплектів документів.

"Тому багато хто з чиновників не хоче на це йти. Кажуть, що ми краще будемо затягувати, ніж поїдемо потім в прокуратуру", - говорить експерт.

На його думку, вчасні управлінські рішення на рівні держави могли б пришвидшити ці процеси – наприклад, розробка типових проєктів підключення, налагодження роботи монтажних та пусконалагоджувальних команд, прийняття єдиного стандарту інтеграції установок у тепломережі.

Як Черкасам вдалося?

Однак в Україні є приклади міст, де когенераційні установки запускають не роками, а значно швидше — за місяць-півтора.

"Завдяки когенераційним установкам Черкаси не замерзають. У місті майже постійно є гаряча вода і немає проблем з опаленням", — говорить ВВС Україна Павло Карась, директор "Черкаситеплокомуненерго".

Наразі у місті працює 18 когенераційних установок потужністю 20 МВт: п'ять придбала громада, решту – надали донори. Також міжнародні партнери частково допомагали з обладнанням і запуском.

"Ми побудували систему розподіленої генерації, 28 км високовольтних мереж, які об'єднують котельні міста. Це система дає можливість забезпечити критичну інфраструктуру Черкас резервним живленням", — зазначає Карась.

Завдяки установкам черкаські лікарні отримують світло і тепло, а житлові будинки — тепло і гарячу воду.

За словами Карася, система може працювати в режимі "острова", тобто незалежно від єдиної енергосистеми.

Зараз вона працює у режимі "півострова" - 90% електроенергії віддає у загальну мережу. Когенераційні установки лише один з елементів цієї системи.

Відключення електроенергії у Черкасах, правда, досить жорсткі.

Як розповіли ВВС News Україна кілька мешканців міста, світла більше нема, ніж є. Вимикають по 4-5 годин, а вмикають на одну-дві.

Установка когенераційного обладнання коштувала Черкасам приблизно 20 млн грн, по 1-1,5 млн за установку. Частину грошей на запуск виділила громада міста, частину установки заробили самі.

"Я встановлюю когенераційне обладнання з прив'язкою до вже існуючих об'єктів – газових, електричних. Якщо будувати з нуля – це довго і набагато дорожче", — говорить Павло Карась.

Незапущені установки він називає злочином і критикує тих, у кого когенераційне обладнання простоює роками.

"Як можна брати у донора якусь допомогу і її не використовувати, коли вона вкрай потрібна? Це питання пріоритетів міської влади", — каже Карась.

Варто зазначити, що упродовж останніх чотирьох років Черкаси не зазнавали таких значних та регулярних ударів Росії, як Київ чи Одеса.

Чи можуть ці установки врятувати від холоду і темряви?

Чи можуть когенераційні установки врятувати у багато разів більший за Черкаси Київ і повністю замінити пошкоджені гіганти ТЕЦ?

26 січня на засіданні штабу міністр Шмигаль розповідав про те, що в уряді "розробили конкретні кроки, як замістити генерацію пошкоджених ТЕЦ". Зокрема, через встановлення когенераційних установок та блочно-модульних котелень.

Шмигаль вимагав від Києва "терміново прорахувати необхідну кількість когенераційних установок, щоб компенсувати втрати".

Але чи здатні на це малі установки, у яких потужність може бути 1-3 МВт?

Когенераційні установки можуть дати додаткове живлення для комунальних підприємств, наприклад, забезпечити електроенергією водоканал, але повністю замінити ними величезні київські ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6 неможливо, говорить Святослав Павлюк, виконавчий директор Асоціації "Енергоефективні міста України".

Якщо потреби Києва в енергії перевищують 1,5 гігавата, то знадобилося б понад тисячу таких машин, щоб заживити місто. І навіть якби вони були, інтегрувати їх у міську мережу швидко було б складно.

"У світі когенераційні установки, перш за все, використовуються як аварійні джерела тепла, як аварійний резерв. Вони не можуть повністю замінити централізоване опалення. Але вони можуть дати час і підтримати інфраструктуру, поки проводиться ремонт постійного джерела тепла і світла", - каже Микола Коломийченко, голова наглядової ради ГО "Центр стратегії сталого розвитку".

Він зауважує, що це в жодному разі не замінить тепло електростанції. Адже ТЕЦ в Києві - одні з найбільших у Східній Європі. Вони будувалися десятиліттями, і саме від них залежить центральне опалення столиці.