Останній бастіон енергосистеми України. Як працюють українські атомні електростанції

Група техніків уважно спостерігає за екранами та приладами в диспетчерській Хмельницької АЕС - об'єкта, від якого зараз безпосередньо залежать енергосистема України та її оборонні можливості.

Україна переживає гостру енергетичну кризу після місяців безперервних російських атак на інфраструктуру. Щонайменше 60% всієї електроенергії в країні виробляється в гігантських турбінних залах Хмельницької АЕС і ще двох атомних електростанцій.

Екскурсію для мене проводить Павло Ковтонюк, голова "Енергоатома" - Національної атомної енергогенеруючої компанії України. Всі ці об'єкти, каже він, перебувають під цілком реальною загрозою російських атак.

"Наразі Росія намагається атакувати підстанції, які з'єднують атомні електростанції з енергомережею, щоб відключити ядерну генерацію", — каже він мені.

"Це ядерний тероризм, тому що саме зв'язок між енергосистемами та атомною електростанцією забезпечує безпечну та надійну роботу об'єктів", - впевнений Ковтонюк.

Атомні електростанції — це охоронювані та особливо чутливі об'єкти, доступ до яких для людей, які не беруть безпосередньої участі в їх експлуатації, суворо обмежений. ВВС отримала рідкісний доступ на станцію, щоб побачити, як Україна справляється з інтенсивними російськими атаками.

Хмельницька АЕС під ударом Росії. Наскільки це небезпечно і чи буде стратегією Москви на зиму

Піддаючись нічним атакам сотень ракет і безпілотників, Україна звинувачує Росію в цілеспрямованих ударах по своїй критично важливій енергетичній інфраструктурі. Президент Володимир Зеленський заявляє, що Москва свідомо використовує люті зимові холоди, залишаючи десятки тисяч людей по всій Україні без електрики, опалення та водопостачання.

Більшість неядерних електростанцій країни були зруйновані або пошкоджені в результаті російських авіаударів, тому атомні електростанції, такі як Хмельницька, тепер забезпечують основну частину енергетичних потреб України.

Однак найбільша українська електростанція, Запорізька АЕС, розташована на березі Каховського водосховища неподалік від Запоріжжя, з самого початку війни перебуває під контролем Росії.

Це не тільки найбільша атомна електростанція України, але й найбільша АЕС в Європі, здатна виробляти достатньо електроенергії, щоб забезпечити країну розміром з Португалію. Зараз Запорізька АЕС перебуває в "сплячому" режимі: вона не виробляє електроенергію, а контролюють її російські техніки та війська.

Саме тому майбутнє Запорізької АЕС є одним з ключових і найбільш чутливих питань будь-яких можливих майбутніх мирних домовленостей між Україною і Росією.

Нещодавні повідомлення свідчать про те, що Україна хотіла б управляти станцією на умовах 50/50 спільно з США: половина виробленої енергії надходила б Україні, а другу половину США розподіляли б на свій розсуд — можливо, навіть постачаючи її Росії.

Під час нашої екскурсії по Хмельницькому енергетичному комплексу ми зустріли кількох співробітників, які тепер працюють тут, але раніше працювали на Запорізькій АЕС в момент, коли Росія атакувала об'єкт в ніч на 3 березня 2022 року. Серед них були Дар'я Журба, технік станції, і її чоловік — інженер Ігор.

"Це було страшно. Це було по-справжньому жахливо, коли вони зайняли станцію. Тієї ночі ми були вдома", - розповіла Дар'я.

"Ми чули вибухи, стрілянину, тому сховалися в коридорі, поки це все тривало, - згадує її чоловік. - Вранці ми зрозуміли, що нас окупували".

Пара продовжувала працювати на станції ще кілька тижнів, поки ситуація не стала "нестерпною", у міру того як росіяни все більше брали управління в свої руки.

Зрештою їм вдалося виїхати - через окуповані території України, Росію, Білорусь і Польщу. По дорозі все їхнє майно, включаючи телефони та особисті речі, піддавалося ретельній перевірці з боку російських військових.

"Вони перевіряли все в наших телефонах, підключали їх до спеціальних пристроїв, переглядали контакти, всі соцмережі, навіть те, що ми "лайкали", — розповідає Дар'я, яка тепер живе в невеликому модульному будинку, наданому шведським урядом, поруч з новим місцем роботи.

"Нас навіть допитували про родичів - хто служив в українській армії, а хто ні", — згадує вона.

Їм вдалося втекти із Запоріжжя. Іншим пощастило менше.

"Ми знаємо випадки, коли людей забирали "на підвал", де їх допитували і робили інші речі", - каже Ігор.

Слово "підвал" часто використовується як позначення місць, де людей на окупованих територіях піддавали тортурам.

"Були й випадки, коли людей забирали, а потім вони просто зникали, — сказав Ігор. — Я знав деяких із них — вони не були близькими друзями, але ми працювали на одній станції".

Ми також зв'язалися з українськими співробітниками, які досі працюють на Запорізькій АЕС під російським керівництвом і контролем.

У комунікації через зашифровані месенджери вони описують хаотичну ситуацію, в якій "обслуговування обладнання практично не проводиться". За словами наших джерел, на території Запорізької АЕС постійно присутні російські військові, а також розміщується військова техніка.

Найбільшу тривогу у працівників станції, керівництва "Енергоатому" і, зрештою, у всього світу викликає питання про те, що станеться, якщо, як наполягає Москва, Запорізька атомна електростанція залишиться під російським контролем у разі укладення угоди про припинення вогню.

Хоча станція зараз не працює, її ядерні реактори все одно вимагають постійного обслуговування і охолодження, щоб запобігти перегріву і зростанню рівня радіації.

Однак електричні підстанції, які забезпечують подачу енергії на станцію і необхідні для систем охолодження, були пошкоджені під час війни. Крім того, як стверджують представники "Енергоатому", ставки, що служать джерелом води для охолодження, іноді вичерпувалися російською стороною до небезпечно низького рівня.

Більш того, чотири енергоблоки Запорізької АЕС використовують паливні системи американського виробництва — перехід на них Україна почала ще в попередні роки. При цьому, за словами українських чиновників, російські фахівці не навчені і не зможуть працювати з цими системами в разі відновлення роботи станції.

Глава російської державної корпорації "Росатом" Олексій Ліхачов наполягає на тому, що Росія належним чином обслуговує станцію, і підкреслює, що за російським законодавством жоден інший оператор не має права нею керувати.

"Наразі забезпечується безпечна експлуатація станції в найскладніших бойових умовах", - заявив він.

Важливо зазначити, що представники Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) час від часу перетинають лінію фронту і відвідують Запорізьку АЕС, яка перебуває під російською окупацією, для проведення інспекцій. У моменти тимчасових режимів припинення вогню МАГАТЕ, за його власними даними, також контролює ремонт пошкоджених ліній електропередачі та обслуговування критично важливих систем охолодження.

У заяві, опублікованій минулого тижня, МАГАТЕ повідомило, що направило на об'єкт групу фахівців з Відня для перевірки останніх ремонтних робіт.

"Погіршення стану енергосистеми України в результаті триваючих бойових дій безпосередньо впливає на ядерну безпеку її атомних об'єктів", — заявив генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гросс.

"МАГАТЕ буде в пріоритетному порядку продовжувати оцінку працездатності цих критично важливих підстанцій", — сказав він.

Українські чиновники, однак, стверджують, що Росія нехтує станом об'єкта, доводячи його до небезпечного рівня, і попереджають, що ризик повторення ядерної катастрофи масштабу Чорнобиля цілком реальний.

26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС на півночі України стався вибух реактора після невдалого експерименту. Катастрофа призвела до поширення радіоактивних речовин по всій Європі, і згодом над зруйнованим реактором був зведений гігантський захисний саркофаг, покликаний стримувати радіацію.

"На мій погляд, це може бути набагато гірше, ніж Чорнобиль, тому що в Чорнобилі вибухнув один реакторний блок з паливом", — каже глава "Енергоатому" Павло Ковтонюк.

Він підбирає слова з обережністю, усвідомлюючи всю страшну серйозність перспективи, і додає: "Якщо Росія доведе ситуацію до розплавлення активної зони і розплавлення палива в басейнах витримки відпрацьованого палива, забруднення може бути ще більш масштабним [ніж у Чорнобилі]".

"Це не буде вибух як такий, процес може розтягнутися в часі, але рівень забруднення може виявитися вищим", — попереджає Ковтонюк.

На цій завершується наш візит на Хмельницьку АЕС, і стає очевидним, чому питання негайного та довгострокового майбутнього Запорізького ядерного комплексу є таким гострим і спірним.

Існують докази того, що Росія вже розпочала прокладання ліній електропередачі від Запорізької АЕС у напрямку окупованих територій і самої Росії — на випадок, якщо станцію знову запустять для вироблення електроенергії під контролем Москви.

Цього, за словами українських лідерів та фахівців у ядерній сфері, допустити не можна.

Йдеться не лише про те, що енергетичний баланс та потреби самої України значною мірою залежать від Запорізької АЕС, а й про те, що ядерна аварія масштабу, про який попереджають деякі експерти, матиме наслідки далеко за межами українських кордонів.

Над матеріалом також працювали Фірле Девіс та Анастасія Левченко.