Від Клеопатри до TikTok. Історія кохля - культової підводки для очей

Жінки прагнули підкреслити свою красу з найдавніших часів. На Близькому Сході очі - не просто дзеркало душі. Коли більша частина обличчя прихована, погляд має бути яскравим і виразним.

Саме тому арабський макіяж так часто асоціюють із очима. Їх підкреслюють іноді гротескно. Головним інструментом стала сурма, або, як її називають на Близькому Сході, кохль.

Для європейця нанесення кохля може здаватися майже містичним ритуалом.

Але чи була його єдина мета - краса?

Давайте згадаємо, звідки він походить і чому його значення виходить далеко за межі моди.

Різні назви - одна традиція

Кохль - не просто косметичний засіб, а символ культурної ідентичності, традицій і самобутності народів Азії, Близького Сходу та Північної Африки.

Хоч у арабському світі його називають кохль, в інших куточках планети він має свої назви: каял у Південній Азії, тиро в Нігерії, або сорме в Ірані.

Традиційно його виготовляли зі сурми, свинцю та мінералів, але сучасні версії містять більш безпечні інгредієнти.

Після появи в Стародавньому Єгипті, традиція підводки очей сурмою поширилася Аравійським півостровом і стала частиною життя як чоловіків, так і жінок Близького Сходу.

Для британсько-ліванської письменниці Захри Ханкір кохль - не просто макіяж. Її сім'я переїхала до Англії з Лівану, рятуючись від громадянської війни 1975 року.

"Я часто спостерігала, як мама наносила макіяж, коли ми жили далеко від дому", — розповідає вона.

"Мені здавалося, що вона з'єднується з чимось дуже глибоким". Цей зв'язок відчуває й сама Ханкір, коли бере до рук олівець для очей.

Кохль як культурна спадщина

Нещодавно ЮНЕСКО внесло арабський кохль до списку нематеріальної культурної спадщини людства, визнавши його не просто ремеслом, а живою соціальною практикою з глибоким історичним корінням.

Як зауважує Захрі Ханкір, це рішення виводить кохль за межі моди та б'юті-індустрії: він перестає бути трендом чи продуктом і постає як культурна традиція, що потребує збереження.

За словами письменниці, такий статус допомагає захистити знання, ритуали й майстерність, пов'язані з виготовленням і використанням кохля, забезпечивши їхню передачу наступним поколінням і вберігши від розчинення в глобалізованій комерційній культурі краси.

Імпульсом для глибшого осмислення теми стала буденна розмова за вечерею з іранською подругою.

Коли на стіл дістали маленьку баночку кохля, Ханкір уперше по-справжньому замислилася над його історією та символічним значенням.

"Я зрозуміла, що кохль — це щось надзвичайно важливе для жінок, особливо для жінок із меншин і тих, хто живе в діаспорі", — згадує вона.

Саме це усвідомлення й підштовхнуло її до написання книги Eyeliner: A Cultural History - культурної історії підводки для очей.

Давнє коріння краси

Історія кохля сягає давніх цивілізацій Єгипту, Месопотамії та Персії.

У Стародавньому Єгипті ним користувалися всі, незалежно від статі чи соціального стану.

"Його носили не лише для краси, - пояснює Ханкір. - Кохль також мав духовне значення та захищав очі від хвороб. Давні єгиптяни клали свої кохльниці в гробниці, щоб взяти їх із собою у потойбічне життя. Це свідчить, наскільки він був важливим".

Першою "інфлюенсеркою" у світі підводки для очей стала, ймовірно, єгипетська цариця Нефертіті.

Знаменитий бюст Нефертіті, виявлений німецькою археологічною експедицією у 1912 році, демонструє характерне використання кохля.

"Її брови вигнуті, ідеально окреслені та заповнені димчасто-чорним кольором, ймовірно, кохлем. Контраст кольору вражає, але образ цариці виглядає гармонійно", - пише Ханкір у своїй книзі.

Жінки в Німеччині намагалися повторити "екзотичний" образ Нефертіті, асоціюючи кохль із красою, владою та самовираженням.

Сьогодні макіяж цариці знову в моді: сотні відео на YouTube, TikTok та Instagram показують, як відтворити її образ із неймовірною точністю.

Підводка очима світу

Дослідження Ханкір охоплюють увесь світ: від Керали до Чаду, від Мексики до Японії. Її спостереження показують, що підводка для очей, попри різноманіття форм і символіки, часто виконувала захисну функцію.

Її використовували для захисту від сонця та "злого ока", у релігійних ритуалах і навіть у медичних цілях.

В Японії Ханкір спілкувалася з гейшами, традиційними артистками, що розважають гостей на різних заходах танцями, співом, музикою та витонченою бесідою. Вони носили червону підводку як символ захисту.

У мексикансько-американській культурі чорна підводка стала символом ідентичності, спротиву та гордості за культуру.

І, як у Стародавньому Єгипті, Ханкір відзначила, що в деяких куточках світу олівцем для очей користуються не лише жінки. У Чаді вона відвідала плем'я Вадабі, відоме щорічним конкурсом краси, де жінки оцінюють чоловіків за зовнішнім виглядом.

"Бедуїни в Петрі (Йорданія) використовують підводку не лише для захисту від сонця чи прояву релігійності, але й тому, що знають: це робить їх привабливими, - сміється Ханкір. - Для чоловіків це ще й ритуал, пов'язаний із досягненням повноліття та знак неодруженого статусу".

Підводку часто наносять дітям - вважається, що вона захищає їх.

В арабських країнах навіть дають імена на кшталт Каял або Кахілайн, що відображає культурне значення підводки.

Ханкір вважає, що визнання ЮНЕСКО "давно назріло" і віддає "данину поваги громадам Глобального Півдня, особливо в арабському світі, які зберігали цю традицію століттями, часто стикаючись із переселенням, колоніалізмом і культурним стиранням".

Для самої письменниці кохль - це зв'язок із власною культурою, який робить нанесення підводки майже священним актом.

"Це майже ритуал. Коли проводиш лінію, ти з'єднуєшся з чимось значно більшим, ніж просто акт макіяжу", — каже вона.