Авдіївка. У чому задум великого російського наступу на передмістя Донецька

Російська армія розгорнула безпрецедентний за масштабом наступ на Авдіївку - невелике місто за кілька кілометрів на північ від Донецька. Напруження і характер боїв такі, що ситуацію там порівнюють із "бахмутською м'ясорубкою". Український генштаб заявляє, що російські війська зазнають величезних втрат, це підтверджують і учасники з обох сторін.

Але російський наступ лише посилюється, до бою залучають нові підрозділи, часто без вогневої підтримки. Чому цей населений пункт такий важливий?

Що таке Авдіївський укріпрайон?

Це територія, що залишилася під контролем України під час боїв з російськими проксі-військами в 2014 році. Вона вклинюється в російські оборонні порядки, служить плацдармом, відтягує на себе великі сили і загрожує логістичним маршрутам у районі Донецька.

ЗСУ вибудували навколо і в самій Авдіївці потужні бетонні укріплення та укриття, прорили десятки кілометрів траншей і тримають там велике угруповання. Відкрита місцевість навколо замінована і добре прострілюється.

Усі попередні спроби росіян ліквідувати цей виступ, які робили ще до повномасштабного російського вторгнення в Україну в лютому 2022 року, закінчувалися невдачею.

"Такої артпідготовки я за всю війну не бачив"

У будь-якого укріпрайону є вразливі місця. У випадку з Авдіївкою це розтягнуті і менш укріплені в порівнянні з фронтальним виступом фланги з півдня і півночі. Саме на них і націлилося російське командування при підготовці нинішньої наступальної операції. Його плани очевидні - ударами з півночі та півдня спробувати взяти в кільце українські війська і під загрозою оточення змусити їх відступити.

Російські війська почали наступ на Авдіївку широким фронтом 10 жовтня. Атаки на місто пішли одночасно з декількох напрямків з масованим застосуванням авіації, артилерії та бронетехніки.

"Такої артпідготовки я за всю війну не бачив. Летіло все: авіація, гради, смерчі, сонцепьоки... Про ствольну я мовчу, ПТУРи і міномети не розглядаю, На нулі почалося пекло. Навіть мене оглушило, - писав у телеграмі російський військовий "Вожак Z". - Ми тиснемо, на всіх напрямках, дуже сильно тиснемо. За уривчастими свідченнями, результат є на деяких ділянках".

Наступні кілька днів "Вожак Z" писав про важкі бої, успіхи й невелике просування. На сьомий день інтонації змінилися.

"Ну, все, ми вперлися. Рухатися далі не можемо, відразу криють із усього. Зайняті позиції закидають касетами, мінами, б'ють дронами".

"Проблеми з контрбатарейною боротьбою. Хлопці на передку сидять по щілинах, там голови не підняти в прямому сенсі. Урагани, сонцепьоки… Де ви?"

"Поки що тримаємося на зайнятих, але дуже важко, дуже. Якщо не буде такої ж потужної артпідготовки, як у перший день, ми зав'язнемо там. Я знаю, всі чекають переможних реляцій, але картина трошки, блін, інша. Без важкої арти не вивозимо", - написав російський очевидець.

Спочатку здавалося, що плани російського командування на Авдіївському напрямі обмежені. Зрозуміло, що Москві, чиї війська з літа цього року здебільшого ведуть в Україні оборонні бої, хотілося б перехопити ініціативу. Зрозуміло й те, що активізація на інших ділянках могла б дозволити російській армії знизити тиск на південному фронті, де ситуація для неї залишається тривожною.

Але зараз уже ясно, що задум російського генштабу цим не обмежується. Він перекидає під Авдіївку величезні резерви, знімаючи їх з інших перспективних напрямів, насамперед з-під Лимана та Кремінної. Причому робити це він розпочав не заздалегідь, а вже після початку операції, не привертаючи увагу української розвідки.

За даними з відкритих джерел, на цей момент в район Авдіївки стягнули сили вже трьох російських армій, не враховуючи інших, дрібніших підрозділів. Концентрація наступальних військ там вища, ніж була під Бахмутом, зазначає український військовий експерт Олександр Коваленко.

Він нагадує, що протяжність лінії фронту біля Бахмута була в межах 50 км, в той час як біля Авдіївки - трохи більше 20 км. При цьому чисельність російських військ у Бахмута в різні періоди наступу становила від 20 до 50 тисяч особового складу.

"Концентрація сил біля Авдіївки станом на сьогодні - понад 40 тисяч. Тобто, грубо кажучи, 2 тисячі на кілометр фронту, - пише Коваленко. - У процесі наступу на Бахмут були залучені понад 300 танків. За три тижні наступу на Авдіївку знищили понад 100 російських танків".

Проблеми з постачанням

Про великі втрати російських військ, що наступають під Авдіївкою, повідомляє як командування ЗСУ, так і учасники боїв з російської сторони.

"Штурмові загони Шторм-Z на Авдіївському напрямку та південному фланзі Бахмута (про інші напрямки не в курсі) буквально за кілька днів активних дій сточуються практично під нуль. У середньому, рівень безповоротних втрат варіюється в межах 40-70%, а санітарні втрати, відповідно, становлять близько 60-30% особового складу", - пише автор російського телеграм-каналу "Филолог в серой зоне".

Причинами високих втрат він називає низький рівень підготовки особового складу, відсутність артилерійської підтримки, через що атаки перетворюються на "м'ясні штурми", позбавлення командирів ініціативи в плані вибору варіантів виконання бойового завдання, введення штурмових загонів до бою в авральному режимі та труднощі з евакуацією поранених.

Однак попри втрати, російські частини під Авдіївкою продовжують наступальні дії, нехай повільно, але їм вдається просуватися. Їм вдалося зайняти терикон біля коксохімічного заводу. Ситуація для оборонців стає дедалі складнішою.

На відміну від Бахмута, який ЗСУ обороняли до кінця (в результаті російським військам навіть не вдалося його повністю захопити), у підрозділів в Авдіївці гірша ситуація з логістикою – ділянка, якою йде постачання, поступово зменшується, а маршрути можуть опинитися під вогневим контролем.

У період осінньо-зимового бездоріжжя цей фактор може ще більше ускладнити становище сторони, яка обороняється.

Що буде, якщо російські війська візьмуть Авдіївку?

Для України можлива втрата Авдіївки означатиме насамперед іміджевий удар. Нехай її територія і незначна в порівнянні з тим же Бахмутом, але Авдіївка всі ці роки мала символічне значення, несла безпосередню загрозу росіянам у Донецьку і відтягувала на себе великі сили.

У разі виходу з Авдіївки ЗСУ доведеться зводити нові укріплення на ділянці фронту між Торецьком і Мар'їнкою. І повертати її буде теж непросто.

Росія ж, по-перше, зможе заявити про символічну перемогу, по-друге, довести дієздатність військового керівництва, яке раніше зазнавало жорсткої критики з багатьох боків.

Можливо, що в разі успіху Росії справді вдасться перехопити загальну ініціативу на фронтах, хоча великим мінусом для неї стане сточування в боях за Авдіївку її боєздатних частин, відновити які буде непросто.

Навряд чи взяття Авдіївки призведе до стратегічного прориву, у всякому разі, найближчим часом. Там важко розвинути успіх - скоріше, можна буде говорити лише про відсування лінії фронту та зняття прямої загрози Донецьку.