You’re viewing a text-only version of this website that uses less data. View the main version of the website including all images and videos.
Заснув при кнопковій Nokia, а прокинувся з iPad. Історія чоловіка, який прокинувся в майбутньому
- Author, Джо Фідген, Едгар Мадікотт
- Role, BBC World Service
- Author, Ендрю Вебб
- Role, BBC World Service
Лікар П'єрданте Піччоні – випадковий мандрівник у часі. 12 років його життя стерлися з пам'яті після травми головного мозку в автокатастрофі 2013 року.
Він опритомнів у лікарні і подумав, що на дворі 2001 рік, - і не впізнав ні дружину, ні вже дорослих синів.
Чоловік опинився у новому світі, де близькі люди стали чужими.
Оговтавшись від шоку і більше не маючи можливості займатись медициною, П'єрданте (для близьких П'єр) спробував знайти себе знову.
Він перечитав тисячі робочих й особистих листів, і зрозумів, що мав темну сторону.
Його досвід був настільки винятковий, що надихнув на створення італійського серіалу про молодого лікаря, який після вогнепальної травми голови втрачає пам'ять.
Отже, 31 травня 2013 року П'єр Піччоніотямився у відділенні невідкладної допомоги, який очолював у лікарні італійського міста Лоді.
"Перше, що я побачив, було біле світло. Я був у комі [близько] шести годин, а коли прокинувся, побачив лише очі колег", - згадує чоловік.
"Коли вони запитали: "Яке сьогодні число?", я подумав [п'ять-шість секунд] і відповів: "25 жовтня 2001".
Потім П'єр побачив, як колега друкує на iPad. Цього пристрою у 2001 році не було. А кнопкові телефони могли лише дзвонити й надсилати текстові повідомлення.
Але найбільші одкровення були попереду.
"Я думав, мені 53 роки, а виявилося – 65", - згадує П'єр.
"Мене запитали: "Хочеш побачити дружину?"
"Звісно", - відповів я.
"У моїй свідомості вона була молодою. А увійшла жінка зі зморшками на обличчі, зовсім не схожа на мою дружину".
П'єру довелося змиритися з тим, що його діти виросли і стали дорослими.
"Я не вірив, що це мої сини. Я спитав їх, хто ви? Де мої діти?"
Далі – більше: дружина розповіла важку новину. Мама, яка в уяві чоловіка була абсолютно здорова, померла три роки тому.
"Все пішло шкереберть", - згадує П'єр.
"Темний принц"
Намагаючись відновити в пам'яті втрачені 12 років, П'єр відкрив для себе неприємні речі.
"Колеги розповіли, що я очолював відділення невідкладної допомоги, і мав близько 230 підлеглих".
За їхніми словами, він був надто суворим з іншими людьми.
"У лікарні мене називали Темним принцом".
Він каже, що не міг у це повірити, бо ніколи не вважав себе поганою людиною.
"Щоб по крихтах відновити "втрачене" життя, я прочитав усе робоче листування - понад 76 000 електронних листів, - ділиться він. - Довелося визнати, що іноді я поводився неналежним чином, був поганим начальником і суворою людиною".
"Мені було дуже, дуже сумно".
І П'єр вирішив змінитись.
"Я почав вести щоденник. Записував усе, що відчував, важливі і звичайні речі".
Але відновити своє місце у світі виявилося складно.
"Я почувався самотнім. Мама померла, діти виросли. Здавалося, мене ніхто не розуміє. Я навіть думав про самогубство".
Зцілення коханням
Врятуватись від поганих думок допомогла любов.
До автокатастрофи П'єр працював по 15–16 годин, і, за словами дружини, майже не бував удома.
"Вона казала, що, можливо, я мав коханку і навіть не одну. І був абсолютний трудоголік".
Отямившись від коми, П'єр зрозумів, що почуття до дружини не згасли.
"Коли вона повернулася, щоб [вийти з палати], я подивився їй у спину і зрозумів, що закоханий. Це було дуже приємно".
За його словами, він пам'ятав її іншою, тому це було нове почуття.
"Я, мабуть, єдиний чоловік, який може сказати, що зрадив дружину зі своєю ж дружиною. Це була інша людина, і я знову закохався в неї".
Сьогодні у П'єра все добре. Його нова реальність яскрава й сповнена надій.
"Я пишаюся не лише своїм досвідом, а й тим, що створюю нові, прекрасні враження, - каже він. - Це моя мантра".