Чому Курська операція ЗСУ може стати кінцем Путіна: оцінка британського полковника

На думку полковника британської армії у відставці Геміша де Бреттон-Гордона, операція на Курщині може стати початком кінця для Путіна. А Україна зараз у значно вигіднішій стратегічній позиції, ніж Росія, пише він у своїй колонці для Telegraph.

"Путін заявив, що до Різдва поверне священну землю Росії на Курщині, яку українські війська вражаюче захопили минулого літа. Але це виглядає як ще один психологічний удар по його диктатурі. Курськ цілком може стати початком кінця для Путіна в 2025 році, як це було для Гітлера в 1943-му", – пише Бреттон-Гордон.

Британський полковник висміяв "спеціальну військову операцію" російського лідера, що триває майже три роки, і припустив, що Зеленський залишиться при владі й наступного року, тоді як Путін може опинитися на "віллі в Північній Кореї, або на каменоломнях десь на Уралі".

Історія Росії не залишає "рожевих" перспектив для диктаторів, які зазнали невдачі, додає де Бреттон-Гордон.

Водночас, за словами полковника, ставки у війні зростають з обох сторін.

Путін зазнав приниження в Сирії, коли впав режим Асада. А також у самій Москві, коли одного з його ключових генералів і союзників Ігоря Кирилова вбили просто "на порозі власного будинку".

"Під час щорічної "Прямої лінії" Путін безсоромно брехав, намагаючись виглядати спокійним, хоча це в нього погано виходило", - зазначив де Бреттон-Гордон.

Полковник оптимістично оцінює ситуацію на Курщині, де протягом останніх днів українські війська завдали нового удару по російських силах.

Цьому, за його словами, вже передував практично повний розгром 810 бригади морської піхоти РФ та значні втрати серед північнокорейських союзників Росії.

"Російський фронт на Курщині виглядає дуже хитким, і Україна може не лише втримати позиції, а й досягти нових успіхів, - пише він.

І додає, що Росія не має військової техніки, щоб перешкодити цьому останньому українському просуванню.

За його словами, це дарує велику надію. Полковник вважає, що Путін перебуває "в режимі виживання" після подій у Сирії, ліквідації генерала Кирилова та остаточного припинення транзиту російського газу через територію України.

"Путін усвідомлює, що Трамп навряд чи зробить йому якісь поступки після інавгурації 20 січня. Судячи з "настроїв", які надходять з табору Трампа, Путіну доведеться прийняти угоду, яка, імовірно, буде на користь України, або бути готовим до того, що Трамп повністю стане на бік Зеленського", - додає Бреттон-Гордон.

На його думку, Путін знає, що російські диктатори-невдахи рідко отримують свої "пенсії", і, здається, шукає шлях до відступу.

"Його остання спроба врятувати Курщину ставить його під "шах", якщо не під "мат", - вказує полковник.

Він переконаний, що стратегічна ситуація для України виглядає краще, ніж для Росії.

Але країни НАТО повинні й далі чинити тиск і не давати Путіну жодного шансу на вихід. Якщо Захід збереже цю витримку, перспективи для України стануть обнадійливими, резюмує полковник Бреттон-Гордон.

Критика Курської операції

Різка активізація українських військ на Курщині на початку січня 2025 року відбувається на тлі постійного наступу російської армії на Донбасі та заяв про захоплення нею міста Курахове - колись важливого опорного пункту ЗСУ на південь від Покровська.

Також українські оглядачі вказують, що на донецькому та харківському напрямках гостро не вистачає ресурсів для оборони у той час, як підготовлені підрозділи направляють на Курщину.

Українські та західні експерти ще з літа критикували курську операцію, сумніваючись у її доцільності.

З іншого боку, оглядачі погоджувались, що з геополітичної точки зору операція була дуже важливої для укріплення перемовних позицій Києва.

Президент Володимир Зеленський та головком Олександр Сирський вказували, що без цієї операції у серпні була загроза захоплення Росією Сумської області.

Влітку 2024 року, коли ЗСУ увійшли до Курщини, однією з цілей операції називали відволікання російської армії від наступу на Донеччині. Це завдання вдалося виконати лише частково.

Росія стягнула до Курської області доволі великі з'єднання, за даними відкритих джерел - близько 55 тисяч військовослужбовців, але наступальних дій на головному напрямку на Донбасі не припинила.

Однак і Москві за п'ять місяців не вдалося вирішити проблему Курщини.

Нинішня активізація ЗСУ виглядає як спроба порушити відносну рівновагу, що склалася на цій ділянці фронту, створити серйозні загрози іншим великим населеним пунктам Курщини та змусити російське командування перекинути туди більше резервів.

Якщо задум дійсно полягає в цьому і його вдасться втілити, головною проблемою російської сторони може стати питання - де взяти ці резерви. Значні сили російського угруповання військ "Північ" скуті прикордонними боями на Харківщині, інші потрібно тримати на потенційно небезпечних напрямках у Брянській і Бєлгородській областях.

Але якщо новий наступ ЗСУ на Курщині обернеться невдачею, неприємні питання можуть виникнути й до українського командування, особливо з огляду на те, що йому ніяк не вдається стабілізувати фронт на території Донбасу.