Синдром Хорошковського...
|2010-06-21, 16:44
Сучасна українська політична еліта не відрізняється високими моральними якостями. Принаймні, коли зустрічаєшся з українськими політиками на рівні витягнутої руки, як досить часто доводилося і доводиться в житті автору цього допису, досить швидко не лише втрачаєш "рожеві окуляри", а й починаєш серйозно замислюватися над тим, як не підхопити "бактерію аморальності". Разом з тим, не можна не визнати, що в цього "захворювання" є багато різних форм: від досить легких до фатальних... Одне з останніх інтерв'ю нинішнього голови СБУ, за сумісництвом власника групи телеканалів "Інтер" та члена Вищої ради юстиції пана Хорошковського, здається, сміливо може бути занесене до ТОП-10 цинізму та нахабства. Чого варті хоча б його слова про те, що ніде в світі бізнес не відокремлений від політики. Очевидно, що такі речі могла б заявляти хіба що людина, яка під "усім світом" має на увазі країни пост-радянського простору, або - африканського континенту, де дійсно, бізнес та політика ідуть завжди поруч. Що ж до тієї ж Європи, до якої нова влада так активно прагне дійти, щоправда, виключно на словах, то тут володіння будь-яким бізнесом може стати суттєвою перешкодою для приходу до влади.
Один з останніх яскравих прикладів - обрання нового складу Європейської комісії, фактично, Кабінету міністрів Європейського Союзу. Згідно з процедурою, кандидатури на посади комісарів представляють уряди країн-членів ЄС. Однак, для остаточного отримання статусу комісара (читай - міністра), кожному з кандидатів доводиться пройти через "сито" Європарламенту. На початку січня цього року кандидат від Болгарії на посаду комісара з питань міжнародної співпраці, гуманітарної допомоги та відповіді на кризу Руміана Желева на своєму власному досвіді зрозуміла, до чого може приводити навіть маленька неправда. В поданих на розгляд депутатів документах болгарська кандидат "забула" згадати про те, що володіла приватизаційною компанією Global Consult. А відповідаючи на запитання своїх колишніх особливо допитливих колег з Комітету з питань розвитку, заявила, що припинила володіння цією компанією в 2007-му році - після приходу до Європарламенту. Разом з тим, ряд депутатів з Болгарії надали інформацію про те, що всупереч болгарському законодавству, пані Желева володіла компанією ще протягом двох років - до квітня 2009-го, про що, власне, і "забула" повідомити як депутатів Європарламенту, так і свого можливого майбутнього шефа - Президента Єврокомісії Жозеф Баррозу. На цьому європейське політичне майбутнє, яке тільки-но зажевріло для Руміани Желєвої, закрилося, і, скоріш за все, назавжди. Це лише один приклад. Звичайно, що час від часу і в розвинутих європейських демократіях виникають скандали пов'язані з тими, чи іншими корупційними діяннями, однак не тому, що, як в Україні, хтось з кимсь "не поділився"...
Цинізму пан Хорошковський навчився досить давно. Один з найяскравіших "подвигів" у його житті пов'язаний з колишнім директором "Українських новин" Михайлом Коломійцем. У жовтні 2002-го року Коломійця знайшли повішеним в лісі під Молодечно - в 70-ти кілометрах від Мінську. Тоді все списали на самогубство. За словами матері загиблого журналіста, коли вона звернулася до пана Хорошковського, який тоді був компаньйоном її сина, з проханням надати додатково грошей для пошуку зниклого Михайла, сподіваючись, що це можна було б зробити за рахунок частки акцій, що належали родині, у відповідь почула, що родині належать тільки борги... Щоправда, тепер це не заважає Хорошковському робити вигляд набожної людини. "І хочу вас запевнити, що всі дії Президента (Віктора Януковича - авт.) і зустрічі, що відбувалися на горі Афон, були дуже корисними і дуже необхідними державі Україна. І сказати, що це була прогулянка - це не просто богохульство, а в прямому смислі неправда", - це вже цитата з останнього інтерв'ю голови СБУ. Як ще не запропонував запровадити в Україні інквізицію - незрозуміло.
В цілому ж, аналізувати окремі висловлювання пана Хорошковського в одному інтерв'ю справа невдячна, тим більше, що там ледве не кожен вислів - своєрідний шедевр. Будь-який європейський політик, скажи він лише десяту частину того, що наговорив наш голова СБУ, вже б сильно поплатився за свої слова. Однак, в Україні дозволено все. В Україні політики можуть вважати себе "білими людьми", називаючи виборців "бидлом", в Україні політики можуть "приватизовувати" державні дачі; отримувати офіційні копійки - і витрачати мільйони на запонки; грабувати малий бізнес, оберігаючи "акул" і цей перелік можна продовжувати нескінченно. І, очевидно, що жоден "гарний цар" нічого не змінить, поки всі ми, українці, дозволятимемо їм залишатися безкарними.
