Архіви 2011-02

Вітаю вас, шановні радіослухачі, і постараюся відповісти на ваші запитання.
Запитують: як записувати українськими літерами м'які шиплячі іншомовних слів?
Почнемо з того, що в українській мові немає м'яких шиплячих, є тільки пом'якшені. Пом'якшені вони бувають у позиції перед "і", а також подовжені шиплячі перед "я", "ю". Наприклад: "Запоріжжя", "підніжжя", "піддашшя", "ніччю", "річчю".
Або інші приклади. У слові "читач" тверді обидва "ч", у слові "читачі" другий пом'якшений. Так само "вірш - вірші". "Бджола" - твердий "дж", "бджілка" - пом'якшений. Тож написання на кшталт "Меджі", "Фуджісан" - закономірні. А ось написання "Джьошин" неприпустиме, потрібно - "Джошин" без м'якого знака.
Радіослухач Роман пише, що в реченнях "Орися крутнулася та побігла по ріллі" і "Василь не лінувався, хазяйнував, та Ганна не любила празникувати в будень" сполучник "та" звучить дико.
А я й не пропонував тут писати "та". У прикладах, наведених із творів Григорія Тютюнника та Івана Нечуя-Левицького в цих реченнях стоїть сполучник "і". У сполучника "і" є фонетичний варіант "й". Спільна функція цих сполучників - єднальна, приєднувальна. Тут вони цілком рівноправні. Наприклад: "Тут біля хати уся моя сім'я: бабуся, мама й тато, два братики та я" (Наталя Забіла).
Тому думка, яку почув радіослухач Сахник, нібито "та" означає другорядність у переліку, не відповідає дійсності. Сполучник "та" широко вживаний в офіційних назвах: "Театр опери та балету", "Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології", банк "Фінанси та кредит". Але "та" не може бути повторюваним у зіставлюваних конструкціях. Наприклад: "І день іде, і ніч іде, і голову схопивши в руки, дивуюся, чому не йде апостол правди і науки" (Тарас Шевченко).
Тут не можна було написати: "та день іде, та ніч іде" і так далі. Крім єднальної, сполучник "та" виконує ще й протиставну функцію: "Хоч ізійшлися і раненько, та пан Еней наш опізнивсь" (Іван Котляревський).
Прізвище "Сахник", хоч воно, може, й польського походження, як думає його носій, потрібно писати з "и" після "н". Так, як пишемо "Коперник", "Ботвинник" тощо

• Закладка
• links.i.ua |
• Facebook |
• Livejournal |
• Twitter
• - Що це таке?

Радіослухач Володимир просить порадити, в яких книжках можна знайти добре пояснення синонімів. Не можу сказати, що найкраще, але найповніше з цього погляду видання - "Словник синонімів української мови" у двох томах (Київ, "Наукова думка", 2000).
Можна знайти синоніми також у перекладних словниках. Наприклад, у Російсько-українському словнику: "вертикальный" - "вертикальний", "прямовисний", "горизонтальный" - "горизонтальний", "поземний", "горизонт" - "горизонт", "обрій", "крайнебо", "небокрай", "небосхил", "видноколо", "виднокруг", "круговид", "кругогляд", "овид" тощо.
Львів'янин Роман Пришляк запитує, як відмінювати прізвище "Чернець".
Це той рідкісний випадок, коли прізвища й апелятиви відмінюємо по-різному.
Якщо, наприклад, "швець" - "майстер із пошиття й лагодження взуття", то відмінюємо так: швець, шевця, шевцеві, шевця, шевцем, на шевцеві, кличний відмінок - шевче. А прізвище "Швець" - Швеця, Швецеві, Швецем і так далі.
Так само "чернець". Коли це синонім до слова "монах", відмінюємо: ченця, ченцеві, ченця, ченцем, на ченцеві, кличний відмінок - ченче. А прізвище "Чернець" - Чернеця, Чернецеві і так далі.
Спотворення прізвищ та переписування їх на російський манер, про яке пише пан Євген із Харкова, набрало розмірів стихійного лиха, на жаль, уже в незалежній Україні.
Ви, Євгене, наводите тільки давні приклади - "Ніколаєнко", "Омельянчук", "КірпА" замість нормальних "Миколаєнко", "Омелянчук", "КИрпа". Цей список можна вести далі: "Козіцький", "Кіріченко", "Алексеєнко", "Бєлоконь", "Волік" замість "Козицький", "Кириченко", "Олексієнко", "Білокінь", "Волик" тощо. Винні в цьому не тільки ті, хто пише так у документах, а й носії таких прізвищ, які, наслідуючи героя комедії "За двома зайцями" Голохвостого, що запевняв, ніби його прізвище Ґалафастов, з гордістю кажуть, що в них так записано в паспорті.
Якось мені довелося брати участь в обговоренні перекладу однієї наукової праці, редактором якої була пані на прізвище Стадніченко. Я зауважив, що в прізвищі помилково написано "і" замість "и". Пані відповіла, що вони насправді всі були Стадниченками, а нещодавно її син одержав паспорт, де написано "Стадніченко". Через це вона, аби мати однакове з сином прізвище, пішла до паспортного столу і поміняла своє прізвище "Стадниченко" на "Стадніченко". Мені здається, що це клінічний випадок. За нормальних умов потрібно було зробити навпаки.

• Закладка
• links.i.ua |
• Facebook |
• Livejournal |
• Twitter
• - Що це таке?

За українським правописом 1928 року іменники четвертої відміни жіночого роду, що закінчуються на два приголосних: "радість", "сміливість", "юність", "смерть", "чверть", у родовому відмінку однини мають закінчення "и", у давальному і місцевому - "і". Наприклад: "Щасливі дні моєї юности", але "В юності і дні видаються довші, і небо ясніше, і сонце яскравіше".
Крім іменників названого типу, закінчення "и" в родовому відмінку мають слова "кров", "любов", "осінь", "сіль", "Русь", "Білорусь". Коли ближчі і дальші родичі казали, що українська мова - це не мова, а діалект, Іван Франко тоді написав вірш, у якому є така строфа: "Діалект, а ми його надишем
Міццю духа і огнем любови
І нестертий слід його запишем
Самостійно між культурні мови.
Що спільного і відмінного мають іменники "сім'я" і "родина",- запитує радіослухач Олександр.
Ці слова мають спільне значення: "група людей, що складається з чоловіка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом", а також "група тварин із самця, самиці та малят".
Наприклад: "Чумак народився в селянській родині десь на Чернігівщині" (Василь Еллан), "Тут біля хати уся моя сім'я: бабуся, мама й тато, два братики та я" (Наталя Забіла). Обидва слова вживані і в переносному значенні: "група людей, пов'язаних дружбою, спільними інтересами". "Мені вони - брати, вони - родина, близька душі моїй" (Леся Українка), "Шумить учнівська сім'я" (Володимир Сосюра).
"Родина" (не "сім'я"), крім того, має такі значення: біологічне "група кількох родів тварин або рослин, схожих будовою та близьких походженням". Наприклад, "Білки й ховрахи утворюють родину білячих" (з підручника), "Родина пальмових - одна з найчисленніших. Вона налічує понад 1700 видів" (журнал "Хлібороб України").
Радіослухач Андрій просить пояснити значення слів "умисний", "зумисний", "навмисний". Перелічені прикметники мають те саме значення - "зроблений з певним наміром, свідомо". Відрізняються частотою вживання. Найчастіше використовуване слово "навмисний". Рідше - "умисний", ще рідше - "зумисний". Так само характеризуються з погляду частотности утворені від них прислівники "навмисне - навмисно", "умисне - умисно", "зумисне - зумисно".

• Закладка
• links.i.ua |
• Facebook |
• Livejournal |
• Twitter
• - Що це таке?