Раніше ніяких Альон не було
|2010-12-29, 15:49
Вітаю вас! Порада слухача Андрія "запозичити польський досвід" у відтворенні імен та прізвищ дуже слушна.
Ось що пише один із наших радіослухачів: "Здається, в Україні нема законів про надання імен. Наприклад, подружжя так званих нових українців має двох синів. Один Даніїл, а другий - Даня. Батько стверджує, нібито це різні імена.
Зустрів у документах записи - "Сєргєй", "Ніколай", "Лєонід". У Польщі, де я проживаю, працівники відповідник органів дуже прискіпливо ставляться до цієї справи. Є банк даних, і працівник, який реєструє ім'я, перевіряє існування імені та його правопис польською мовою. Чому в Україні такого нема?" - запитує радіослухач.
Справді, чому?
За радянських часів таким банком даних був словник Лариси Скрипник та Ніни Дзятківської "Власні імена людей", що витримав багато видань. У всіх загсах орієнтувалися на нього, незважаючи на примхи батьків. В офіційних документах записували тільки нормативні форми імен та прізвищ відповідно до фонетико-морфологічних законів української мови: "Сергій", "Микола", "Кирило", "Леонід", "Данило", "Віра", "Олена", "Катерина" тощо. Тоді нікому й на думку не спадало записати як офіційне ім'я "Альона", "Єкатєріна", "Вєра", "Даніїл", "Лєонід" чи "Даня". Тепер записують будь-що, тому й маємо спотворення прізвищ на кшталт "Кіріченко", "Козіцький", "Лісіцин" замість нормальних "Кириченко", "Козицький", "Лисицин" тощо. Думаю, коли в Україні буде справжній український президент, який відповідатиме принаймні трьом вимогам, що ставляться до лідера нації, - мати блискучу освіту, бути патріотом і володіти високими моральними якостями, - то такий президент мусить видати указ про приведення українських імен та прізвищ у відповідність до наших традицій та законів мови.
Радіослухач Олександр запитує про правопис греко-латинських префіксів "ди" та "три" в українській мові.
За так званим правилом дев'ятки пишемо в іншомовних словах після звуків "д", "ж", "з", "р", "с", "т", "ц", "ч", "ш" перед приголосними "и": "дилема", "жирафа", "зигота", "ринг", "система", "тип", "цитологія", "чинара", "шина". Після решти приголосних пишемо "і": "лірика", "міраж", "фільтр" тощо. За цим правилом і пишемо "діафрагма", "дієз", "діоксид". Так само мали б писати складник "трі": "тріод", "тріатлон" тощо. Але компонент "tri" (латинський і грецький) збігається з українським числівником "три". Тому й пишуть у багатьох випадках "и", а не "і": "триоксид", "триоксазин". Можливо, цей різнобій варто було б усунути, уніфікувавши написання.
КоментаріЗалиште допис
Гадаю, це сумне явище спотворення імен слід розглядати в одному руслі великодержавної русифікації і хохлацьких лінощів. Хоч і був довідник імен, але не було, мабуть, довідника прізвищ, от і ставали Миколаєнки Ніколаєнками, Омелянчуки Омєльянчуками (мій колега), Бублики (мій дід) Бубліковими та ін., причому не з тієї причини, з якої Мина Мазайло став Мєзєніним. У нас в Харкові палац спорту “Локомотив” має ім'я “Кірпи” (не тільки наше пиво назвали “півом”, а й нашу кирпу “кірпою”!). Станція метро “імені Ващенко” (був тут такий партдіяч КПСС чоловічої статі). На Ворсклі був такий хутір чи село з божественою назвою БуймИрівка(!). Там ще за радянських часів з'явилась база відпочинку “БумЄровка”, прости Господи! Там тепер СПА-курорт, хазяїн індус, йому, зрозуміло, байдуже, Беруля, чи Боруля, але й так само байдуже місцевим і заїжджим людям, що там працюють. Я там бував у справах і намагався вказати на це перекручення, але...Та що там казати: Ви, пане Олександре, правите наші зрусифіковані мізки, багато людей дуже вдячні Вам. Але подивімось правді у вічі: журналісти ВВС читають Ваші блоги? Слухають Ваші виступи в їхніх же передачах? В словники заглядають? Якось я вів список явних мовних помилок на ВВС, а потім кинув. От сьогодні: “цей закон вдарить по журналістаМ”. І таке вживання давального відмінка замість місцевого з прийменником “по” на ВВС не рідкість. “ВипАдок “ теж буває, а “цілА”, “цілИй” - це їхнє фірмове. “Переслідування ЛуценкО (не ЛуценкА) і Тимошенко”... Хто має вуха, почує, чи ні?
Правильно! Повністю згоден з професором щодо імен! Ніяких "Альон", "Єкатєрін", "Вєр", "Даніїлов", "Лєонідов"! Набагато милозвучніші для нас Джон, Мері, Брюс, Ганс і т.д.
Аби не було ні Альонушєк, ні Джонів − треба триматися, чи радше знову навертатися до своїх рідних, питомо Українських імен! Див. Іменослов Галини Лозко lozko.front.ru/imenos.html
Шановний пане професоре, чому Ваш блог називається "...професора ПономарЕва", а не ".... професора ПономарІва"?
Дякую.