Їздіть потягами і літайте літаками
|2010-08-10, 7:51
Ірина з Києва запитує, як правильно називати професію людей, що борються з вогнем. Чоловік цієї радіослухачки ображається, коли вона називає його пожежником, і каже, що треба називати пожежним. Пані Ірина запевняє, що поважає і чоловіка і його мужню професію, і просить розсудити, хто з них має рацію.
Часто і на радіо, і на телебаченні, і в друкованих засобах масової інформації не можуть розрізнити відмінність між словами "пожежний" і "пожежник". До сплутування призводять переважно матеріали російськомовні. У російській мові "пожарник - тот, который потерпел от пожара". Так росіяни кваліфікують це. А фахівець, який гасить пожежу, у російській мові називається "пожарный". Мабуть, російським мовознавцям краще знати, як у їхній мові це розрізняти, а в нас той, що гасить пожежу, - тільки "пожежник". А той, хто зазнав пожежі, українською мовою називається "погорілець". "Пожежний" у нашій мові - це прикметник, який не є назвою професії. Наприклад, пожежний кран, пожежна машина, пожежна команда.
До інших питань. Іван Котовенко нагадує в своєму листі, що Борис Антоненко-Давидович у книзі "Як ми говоримо" зазначав, зокрема, що вислів "наступна станція - Хрещатик" є помилковим. На його переконання, треба казати "дальша станція". Певне, Борис Дмитрович помилявся, бо розглядав прикметник "наступний" лише в часовому значенні. Чи це так?" - запитує Іван Котовенко.
Відомий борець за культуру мови Борис Антоненко-Давидович уважав, що потрібно казати "наступний рік", але "дальша, або чергова" (а не наступна) зупинка. Спочатку, за часів Антоненкової молодості, слово "наступний" мало тільки часове значення: "наступний тиждень, наступний рік". Але згодом, уже всередині минулого століття, лексема набула й просторового значення. Наприклад, "Проїхали так з кілометр до наступного повороту" (Олесь Гончар). Отож, вислови і "наступний рік", і "наступна зупинка" цілком правильні.
Ще одна слухачка Ірина запитує, як правильно: їхати поїздом чи на поїзді, летіти літаком чи на літаку?
Яку форму вибрати, коли йдеться про засоби пересування, - чим їхати чи на чому їхати? У літературній українській мові треба віддавати перевагу висловам типу "їхати потягом (або поїздом)", "летіти літаком", "їхати човном". Отже, назва засобу пересування "потяг, човен, літак, автобус" повинна стояти в орудному відмінку, а не в місцевому з прийменником "на". "Човном", а не "на човні". "Літаком", а не "на літаку".
КоментаріЗалиште допис
Доброго дня.
Дуже потрібну роботу робите.
Вибачте, що у блозі пишу, ал цікатить таке "Як правильно сказати "по Українськи" чи "чи Українською"?
Доброго дня, пане професоре!
Дозвольте запитання. Чи буде правильно українською "точка зору"?
Дякую
Добрий день, пане Олександре. Я – аспірант одного з технічних вишів, і саме зараз працюю над текстом своєї дисертації. Як і в будь-якій технічній роботі, мені часто-густо доводиться писати про технічні та математичні операції, а подеколи – й про природні явища. У матеріялах численних конференцій та семінарів з проблем фахової та науково-технічної мови (та в деяких спеціялізованих словниках), я бачу, що дедалі ширшає підхід називати такі («процесові») поняття віддієслівними іменниками на ння ( ття) з урахуванням тривалости або результативности відповідних процесів, а саме: наголошуючи на перебігові процесу, вживають віддієслівні іменники, утворені від дієслів недоконаного виду (наприклад, перетворювання), а наголошуючи на наслідковости процесу – іменники, утворені від дієслів доконаного виду (наприклад, перетворення). Такій підхід деталізовано (зокрема, уведено поняття дії, події та наслідку події) та зафіксовано в держстандарті ДСТУ 3966-2000 «Термінологія. Засади і правила розробляння стандартів на терміни та визначення понять». Як на мене, запропонований підхід видається вельми логічним та цілісним, але я вбачаю проблему в тому, що його запропонували та розвивають здебільшого фахівці з технічних наук. Мовознавці ж, які, здавало б ся, мають брати безпосередню участь у внормуванні мовних явищ, чомусь оминають цю тему. Принаймні, мені не траплялися серйозні праці з цієї теми. Ба більше, в рецензії на один з підручників з фахової української мови, відомий філолог Катерина Городенська критикує цей підхід. Тому я зараз стою, сказати б, на роздоріжжі: чи дотримуватися традиційного підходу, чи активно застосовувати новітні (та добре забуті старі – бо словник А. Кримського та С. Єфремова, наприклад, розрізняє , щонайменше, процес та його наслідок: обробляння – обробка) рекомендації. Цікавою була б Ваша, пане Олександре, думка з цього приводу.