Чому "Болі - нєт!", а не "Болю - ні!"?
|2010-08-17, 13:36
Останнім часом у мене створюється враження, що ми живемо в якійсь дивній країні. Тож я намагаюся знайти відповідь на питання, чи Україна - це незалежна держава, чи й досі перебуває в колоніяльному статусі. Наприклад, перелік країн, представники яких беруть у часть у нарадах, прес-конференціях чи ще в якихось заходах, здійснюють за російським, а не за українським алфавітом. На нещодавній конференції в Ялті, наприклад, були представлені Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Казахстан, Росія, Україна. За українською абеткою другою мала б бути Білорусь, а потім Вірменія. Але російська назва цієї країни - Армєнія, тому при перекладі тексту українською мовою порушено абетковий принцип.
Або взяти назви харчових чи побутових виробів навіть українського походження. Чомусь ці назви - російські, а не українські: "Растішка", "Утьонок" тощо. По радіо раз по раз передають про безкоштовну телефонну лінію, на якій допоможуть позбутися чи уникнути будь-яких хвороб. Можливо, це й так. Але чому ця лінія зветься "Болі - нєт", а не "Болю - ні"? Чому ж ми так повільно виходимо зі свого колоніяльного минулого?
Тепер відповідаю на запитання, які надійшли останнім часом. Багато хто з радіослухачів запитує, яка відмінність між сполучниками "або" та "чи"?
Розділовий сполучник "або" вживаємо для підкреслення того, що з низки перелічуваних предметів та явищ можна вибрати тільки один. Цей сполучник підкреслює також, що перелічувані поняття взаємовиключають одне одне.
Наприклад, "Добудь нові слова, новії струни або мовчи" (Леся Українка). Цей сполучник уживаний у фразеологізмах на зразок "або пан, або пропав", "зі щитом, або на щиті". Останній вислів походить із стародавньої Спарти. Одна мати, проводжаючи сина на війну, дала йому щит і сказала: "З ним або на ньому", тобто повернися переможцем або чесно загинь у бою. Тоді був звичай виносити загиблого воїна на його щиті.
Сполучник "чи" вживаємо тоді, коли з перелічуваних предметів та явищ можливі обидва варіанти, бо вони не взаємовиключають одне одного. Наприклад, "чи в пшениченьку, чи в жито досхочу розкошував і цілісінькеє літо не вгаваючи співав" (Леонід Глібов). Цей сполучник використовують також на початку з'ясувального речення: "Хочу засісти за роботу, хоч не знаю, чи вдасться се зробити зараз". (Михайло Коцюбинський). Мають ці сполучники й спільну функцію, коли виступають у значенні слова "тобто". Наприклад, "Вони, кажу вам, прозябають, або, по-вашому, ростуть, як та капуста на городі". (Тарас Шевченко). "Для чого ви існуєте, чи то пак, живете?" (Олесь Гончар).
Радіослухачі запитують також, яка відмінність між словами "об'ява" й "оголошення" і яке з них краще, доцільніше. Річ у тім, що "об'ява" й "оголошення" - не синоніми, а дублети, тобто, слова, що не відрізняються ні значенням, ні емоційним забарвленням. А слова-дублети не співіснують у мові довго - одне з них виходить з ужитку. Ось таким невдалим щодо словотвору виявилося слово "об'ява". Тому воно майже вийшло з ужитку, поступившись слову "оголошення", яке тепер переважає в різних стилях української мови.
КоментаріЗалиште допис
Вибачте, але дозволю собі не погодитися із Вашою думкою про слова-дублети. В англійській мові їх дуже багато (переважно пари тевтонського та романського походження), і вони продовжують існувати. Чому в українській мові ситуація має бути іншою? Особливо беручи до уваги, що такі дублети ісрували ще в 19 столітті, коли із двох варіантів мови конструювалася єдина українська літературна мова
Шановний пане професоре!
Щиро дякую за Ваші дописи, вони є дуже корисними і я з увагою стежу за Вашим блоґом. Маю до Вас два запитання (одне - мовне й одне - загальніше), одне заперечення й одну заувагу.
Запитання 1. Зрозуміло, що правильно "йти дорогою", а не "йти по дорозі". А от чи та сама ситуація у словосполученні "видерся на дах драбиною (мотузкою)" - чи "видерся на дах по драбині (мотузці)"?
Заувага. На шапці Вашого блоґу написано "Блог професора Пономарева" (до речі, через "г", а не "ґ"), водночас на окремих постах нижче висвітлюється "блог професора Пономаріва", і так само в RSS, через який я підписався, щоб стежити за Вашими оновленнями. Я розумію, що це технічне, але бажано було б Вам привести це все узгодити одне з иншим. На мій погляд, "Блоґ професора Пономарева" є найправильнішим варіянтом.
Заперчення. Щодо "об'ява" й "оголошення" - майже в усьому згоден з Вами, за винятком одного значення: "об'ява" як "одкровення" - тут "об'ява" вже не є дублетом слова "оголошення" і, як на мене, може бути вживане, наприклад: "Об'ява Івана Богослова".
І, нарешті, запитання 2. Яка Ваша думка щодо доцільности вживання "харківського" правопису з огляду на нинішні суспільно-політичні обставини? У приватних листах і своїх творах я користуюся саме ним, але бувають ситуації, коли треба донести щось суспільно важливе, і починаєш міркувати: когось "незвичний правопис" може відштовхнути раніше, ніж він замислиться над суттю того, що я хочу донести. Я зазвичай у таких ситуаціях вдаюся до традиційного правопису. Узагалі, сьогодні, коли загрожене майбтнє української мови як такої, чи є доцільною непоступливість стосовно правописних нюансів, чи не призведе вона до зворотнього ефекту?
P.S. Згадав іще принагідно зі старих запитань. Шанований мною Євген Сверстюк зазвичай пише "Київа". Мені здається це неправильним, навіть при відданості "харківському" правопису - адже чергування голосних все одно має бути?
З повагою,
Кирило Булкін.
"я намагаюся знайти відповідь на питання, чи Україна - це незалежна держава, чи й досі перебуває в колоніяльному статусі..."
Пан професор, чому ви не намагаэтеся знайти відповідь на це питання для аргентинця, де украинська одна з державних мов?
З повагою росіянин (або москаль) з України
Vlad aus Engelsstadt.