Хто кому вчора?
|2011-01-23, 22:29
- Ти лише подивися, їх одне цікавить: як там американці? Випередили за впливом чи не виперелили? - обурюється Фатіма, гортаючи паризьку пресу.
Фатіма -- 18-річна студентка журналістики. Її матір -- родом з Тунісу, а сама дівчина народилася в Марселі. Всі події у своїй "напіврідній", як каже, країні сприймає настільки гостро, наскільки тому сприяє відстань, родинні легенди та палкий підлітковий темперамент.
- От скажи, чому Помаранчева Революція в Україні почалася так добре, а завершилася так прикро? - домагається конкретної відповіді на загальне запитання майбутня колега.
- По-перше, - відповідаю, - вона ще не закінчилася. А може бути, до ладу і не почалася. До того ж, є такі дослідники, які вважають, що українська визвольна революція взяла початок під час Першої світової війни та триває досі. Бо зміни кордонів, режимів та назв держав, до яких за різних історичних часів входили українські землі -- то лише елементи прелюдії до модерної української історії. Можна по-різному дивитися на події.
Фатіма на якийсь час замислюється. Далі пропонує:
- Давай шукати те, що між Україною та Тунісом є спільного. Нам треба засвоїти уроки української поразки, щоб політичні шахраї не вкрали перемогу в повсталих тунісців.
Спільного за якісь півгодини нам вдалося познаходити чимало. Політичні переслідування потенційних конкурентів, під будь-яким приводом. "Особливі умови" для близьких до влади кланів. Відверта корупція. Безсила й паралізована судова влада. Прудкі перебіжчики, які стрибають з опозиції до влади й навпаки. Управлінська некомпетентність лідерів протестного руху. Підозри щодо "американської інтриги" з боку Європи. Нарешті, очевидна зацікавленість у ситуації колишніх колонізаторів.
Але є і суттєві відмінності. Москва, наприклад, у 2005 році не побажала видати "сумнівно придбані" українськими провладними олігархами об'єкти нерухомості та промислові потужності. Натомість Париж пообіцяв повернути новій владі Туніса награбоване родиною президента Бен Алі. Франція також відмовилася експортувати нове устаткування "для відновлення громадського спокою", яке була пообіцяла колишньому режиму. І навіть вибачилася, устами міністра закордонних справ, за існування цього двостороннього проекту.
- Вам менше пощастило з колонізаторами, - щиро поспівчувала Фатіма.
Офіційний Париж дійсно дещо ніяково почувається в зв'язку з несподіваним поваленням режиму Бен Алі. Партнерство в "боротьбі з тероризмом" було тою індульгенцією, за яку французький політичний клас "не помічав" очевидні грубі порушення прав людини в Тунісі. До речі, м'який тон та забудькуватість у спілкуванні з Росією має аналогічну аргументацію: боротьба з тероризмом. Очевидно, лише зовнішнім. Бо тероризувати й залякувати власне населення "важливим партнерам" ніхто особливо не заважав.
- Гадаєш, правильно буде сказати, що Туніс сьогодні -- це Україна вчора? - з певною тривогою запитала Фатіма.
- Радше, - кажу, - Україна може стати Тунісом завтра .
Якщо певні сили при владі не схочуть вчитися на чужих помилках.
