Архіви 2010-12

Секретарка Пера Ноеля

Коли українські діти вкидають до реальної поштової скриньки листи до діда Мороза або до Святого Миколая, долею цих дописів навряд чи хтось опікується. Принаймні, на офіційному рівні. Французи ж до проблеми підходять серйозніше. Щороку поштові офіси винаймають на двомісячний контракт спеціальних людей, які, за можливості, або пересилають дитячі листи до Пер Ноеля їхнім батькам, або й відповідають на цю пошту. Якщо автори текстів - дорослі.
Моя приятелька Франсуаза - вільний комерсант. Працює переважно на себе. Час від часу, за короткотривалими контрактами, - на інших. Щороку на півтора місяці вона стає "добровільною секретаркою Пера Ноеля".
- На нашій пошті загалом не складно розшукати за прізвищами батьків дітей, якщо ці прізвища чітко виписані. - розповідає жінка. - Але найбільша проблема - не діти, які чекають подарунків. Справжній клопіт - то сповіді дорослих.
Франсуаза з пам'яті цитує кілька таких листів. "Мене звіти Марі, мені 50 років. Я самотня й хвора. На Різдво не хотіла б нічого іншого, крім співчуття й доброго слова." "Мене звати Кароліна. Мій наречений розбився на мотоциклі два місяці тому. Якщо буде його душа пропливати поряд із вами білою хмаркою, передайте теплий цілунок від мене". Або ще такі дитячі листи: "Дорогий Пер Ноель. Мене звати Самі, мені 10 років. Я не хочу подарунків від тебе, бо ми - мусульмани. Але зроби, будь ласка, щось, аби моя мама так гірко не плакала кожного дня".
Психологи кажуть, що почуття самотності в тих, хто від нього потерпає, традиційно загострюється на різдвяні свята. "Людський розпач шукає виходу, - вважає психотерапвет Катрін Дюпре. - Часто такі "листи в нікуди" виконують своєрідну терапевтичну функцію."
Кожна пошта у Франції має під Різдво спеціальний бюджет до розпорядження "секретаріату Пера Ноеля". Франсуаза каже, що на цій своїй тимчасовій посаді вона має право надіслати листівку у відповідь. Або й маленький подарунок: якусь ручку, гральні карти, брелок... Для тих, хто скаржиться на цілковиту самотність.
Секретарки Пера Ноеля також зобов'язані попереджати соціальні служби про листи від тих, хто каже про бажання піти з життя. "Час від часу вдається врятувати людину від необачного кроку, - пригадує Франсуаза. - Якось була така 20-річна дівчина. Рідна тітка її звинуватила в крадіжці. Добре, що лікарі встигли вчасно. Дівчину потім півроку лікували від депресії, але нині все гаразд".
Проте переважна більшість листів до Пера Ноеля, звичайно ж, від дітей. З проханням про подарунки, але також - про подорожі.
- З поїздками допомогати не можемо, - пояснює приятелька. - Але в нашому приватному секторі всі всіх знають. Завжди є можливість передати інофрмацію близьким дитини. Трапляється, що рідні й не здогадуються про заповітні мрії малюків.
Знайома зізнається, що коли працює "секретаркою Пера Ноеля", прочувається "трохи шахрайкою":
- Я ж доросла людина, - пояснює. - Щодня, як іду на роботу, усвідомлюю, що видаю себе за когось іншого. Але це весело. Як дитяча гра в перевдягання. Врешті Різдво - ще й чудова нагода для дорослих повернутися в дитинство на кілька днів.

З ленінським привітом!

Французька комуністична партія цими днями святкує свої 90 років. Без зайвих комплексів чи бодай сумнівів речник партії Олів'є Дартіголь проголошує: "Нам є чим пишатися, озираючись у минуле". І впевнено перераховує оплачувані відпустки, участь у Русі спротиву за Другої світової війни, боротьбу "з диктатурою фінансових ринків"...

Попри 130 000 дійсних членів на 60 мільйонів населення, французька компартія почувається на політичній шахівниці досить комфортно. Чому б ні? У цій країні не так багато кажуть про злочини комуністичних режимів.

А термін "класовий геноцид", що його запропонував історик Стефан Куртуа, спричинив був таку хвилю обурення і заперечень, зокрема і з-поміж помірковано-центристських дослідників, що близького морального суду над комунізмом у цій країні чекати годі.

По небагатих паризьких передмістях і досі, з повоєнних часів, мерами обирають прихильників серпа і молота. Загалом таких населених пунктів - понад 800 по цілій країні. Вулиці Леніна в цих містечках популярні так само, як у нас за Брежнєва.

А голова ради регіону Лангедок-Русійон Жорж Фреш цього літа заходився будувати ще й пам'ятник Леніну. Якого, звичайно ж, дуже бракувало його рідному місту Монпельє. "Не буду ставити монументів різним політичним гномам - Міттерану, Шираку чи Саркозі, - нахвалявся цей можновладець пресі. - Мене не цікавить мораль, лише політика."

Жорж Фреш помер кілька тижнів тому, фактично на робочому місці. Поки що прес-служба регіону, населеного двома з половиною мільйони мешканців, яким він керував, не знає, чи буде скасовано рішення про пам'ятник Леніну. "Це залежить від нового голови регіональної ради, а його ще треба обрати, - кажуть речники. - Ніхто особливо не поспішає."

Цього літа в Монпельє не відбулося жодної демонстрації протесту проти появи у місті символу кривавого тоталітаризму. Народ кепкував з дивакуватого політика, казав про його надмірну екстравагантність, бажання будь-що привертати до себе увагу...

Але не про сутність ленінізму і не про мільйони невинних жертв концентраційних таборів, які Радянський Союз почав будувати ще за Леніна. Справжнього переусвідомлення східно-європейського досвіду на французькій землі ще не сталося.

Чому це так? Історики кажуть, зокрема, про вплив культу Великої Французької революції 1789-1793 років та про паралелі з російською революцію 1917 року, що міцно вкорінилися у масовій світомості. Поза тим, французький філософ Андре Глюксманн вважає: якщо й існує подібність між французькою буржуазною та більшовицькою революцією, то лише в тому, що робилися обидві "силами меншості та в інтересах меншості", а також супроводжувалися великим кровопролиттям. Але ці аргументи не всі чують.

Це лише Чехія, Болгарія, Латвія, Литва, Румунія та Угорщина цими днями звернулися до Європейської Комісії з вимогою заборонити не визнавати злочини комунізму так само, як заборонено заперечувати злочини фашизму.

Франція навряд чи їх активно підтримає. Хоч при владі й правий уряд.

За даними "Чорної книги комунізму", яка була написана саме на французькій землі, від злочинів комунізму загинули понад 90 мільйонів людей.

Французька компартія мирно собі святкує черговий ювілей та розмірковує про участь у найближчих президентських виборах.

BBC © 2014Бі-Бі-Сі не несе відповідальності за зміст інших сайтів

Цю сторінку краще видно в останній версії браузера з активованою функцією CSS