Секретарка Пера Ноеля
|2010-12-23, 10:25
Коли українські діти вкидають до реальної поштової скриньки листи до діда Мороза або до Святого Миколая, долею цих дописів навряд чи хтось опікується. Принаймні, на офіційному рівні. Французи ж до проблеми підходять серйозніше. Щороку поштові офіси винаймають на двомісячний контракт спеціальних людей, які, за можливості, або пересилають дитячі листи до Пер Ноеля їхнім батькам, або й відповідають на цю пошту. Якщо автори текстів - дорослі.
Моя приятелька Франсуаза - вільний комерсант. Працює переважно на себе. Час від часу, за короткотривалими контрактами, - на інших. Щороку на півтора місяці вона стає "добровільною секретаркою Пера Ноеля".
- На нашій пошті загалом не складно розшукати за прізвищами батьків дітей, якщо ці прізвища чітко виписані. - розповідає жінка. - Але найбільша проблема - не діти, які чекають подарунків. Справжній клопіт - то сповіді дорослих.
Франсуаза з пам'яті цитує кілька таких листів. "Мене звіти Марі, мені 50 років. Я самотня й хвора. На Різдво не хотіла б нічого іншого, крім співчуття й доброго слова." "Мене звати Кароліна. Мій наречений розбився на мотоциклі два місяці тому. Якщо буде його душа пропливати поряд із вами білою хмаркою, передайте теплий цілунок від мене". Або ще такі дитячі листи: "Дорогий Пер Ноель. Мене звати Самі, мені 10 років. Я не хочу подарунків від тебе, бо ми - мусульмани. Але зроби, будь ласка, щось, аби моя мама так гірко не плакала кожного дня".
Психологи кажуть, що почуття самотності в тих, хто від нього потерпає, традиційно загострюється на різдвяні свята. "Людський розпач шукає виходу, - вважає психотерапвет Катрін Дюпре. - Часто такі "листи в нікуди" виконують своєрідну терапевтичну функцію."
Кожна пошта у Франції має під Різдво спеціальний бюджет до розпорядження "секретаріату Пера Ноеля". Франсуаза каже, що на цій своїй тимчасовій посаді вона має право надіслати листівку у відповідь. Або й маленький подарунок: якусь ручку, гральні карти, брелок... Для тих, хто скаржиться на цілковиту самотність.
Секретарки Пера Ноеля також зобов'язані попереджати соціальні служби про листи від тих, хто каже про бажання піти з життя. "Час від часу вдається врятувати людину від необачного кроку, - пригадує Франсуаза. - Якось була така 20-річна дівчина. Рідна тітка її звинуватила в крадіжці. Добре, що лікарі встигли вчасно. Дівчину потім півроку лікували від депресії, але нині все гаразд".
Проте переважна більшість листів до Пера Ноеля, звичайно ж, від дітей. З проханням про подарунки, але також - про подорожі.
- З поїздками допомогати не можемо, - пояснює приятелька. - Але в нашому приватному секторі всі всіх знають. Завжди є можливість передати інофрмацію близьким дитини. Трапляється, що рідні й не здогадуються про заповітні мрії малюків.
Знайома зізнається, що коли працює "секретаркою Пера Ноеля", прочувається "трохи шахрайкою":
- Я ж доросла людина, - пояснює. - Щодня, як іду на роботу, усвідомлюю, що видаю себе за когось іншого. Але це весело. Як дитяча гра в перевдягання. Врешті Різдво - ще й чудова нагода для дорослих повернутися в дитинство на кілька днів.
