З ленінським привітом!
|2010-12-16, 11:17
Французька комуністична партія цими днями святкує свої 90 років. Без зайвих комплексів чи бодай сумнівів речник партії Олів'є Дартіголь проголошує: "Нам є чим пишатися, озираючись у минуле". І впевнено перераховує оплачувані відпустки, участь у Русі спротиву за Другої світової війни, боротьбу "з диктатурою фінансових ринків"...
Попри 130 000 дійсних членів на 60 мільйонів населення, французька компартія почувається на політичній шахівниці досить комфортно. Чому б ні? У цій країні не так багато кажуть про злочини комуністичних режимів.
А термін "класовий геноцид", що його запропонував історик Стефан Куртуа, спричинив був таку хвилю обурення і заперечень, зокрема і з-поміж помірковано-центристських дослідників, що близького морального суду над комунізмом у цій країні чекати годі.
По небагатих паризьких передмістях і досі, з повоєнних часів, мерами обирають прихильників серпа і молота. Загалом таких населених пунктів - понад 800 по цілій країні. Вулиці Леніна в цих містечках популярні так само, як у нас за Брежнєва.
А голова ради регіону Лангедок-Русійон Жорж Фреш цього літа заходився будувати ще й пам'ятник Леніну. Якого, звичайно ж, дуже бракувало його рідному місту Монпельє. "Не буду ставити монументів різним політичним гномам - Міттерану, Шираку чи Саркозі, - нахвалявся цей можновладець пресі. - Мене не цікавить мораль, лише політика."
Жорж Фреш помер кілька тижнів тому, фактично на робочому місці. Поки що прес-служба регіону, населеного двома з половиною мільйони мешканців, яким він керував, не знає, чи буде скасовано рішення про пам'ятник Леніну. "Це залежить від нового голови регіональної ради, а його ще треба обрати, - кажуть речники. - Ніхто особливо не поспішає."
Цього літа в Монпельє не відбулося жодної демонстрації протесту проти появи у місті символу кривавого тоталітаризму. Народ кепкував з дивакуватого політика, казав про його надмірну екстравагантність, бажання будь-що привертати до себе увагу...
Але не про сутність ленінізму і не про мільйони невинних жертв концентраційних таборів, які Радянський Союз почав будувати ще за Леніна. Справжнього переусвідомлення східно-європейського досвіду на французькій землі ще не сталося.
Чому це так? Історики кажуть, зокрема, про вплив культу Великої Французької революції 1789-1793 років та про паралелі з російською революцію 1917 року, що міцно вкорінилися у масовій світомості. Поза тим, французький філософ Андре Глюксманн вважає: якщо й існує подібність між французькою буржуазною та більшовицькою революцією, то лише в тому, що робилися обидві "силами меншості та в інтересах меншості", а також супроводжувалися великим кровопролиттям. Але ці аргументи не всі чують.
Це лише Чехія, Болгарія, Латвія, Литва, Румунія та Угорщина цими днями звернулися до Європейської Комісії з вимогою заборонити не визнавати злочини комунізму так само, як заборонено заперечувати злочини фашизму.
Франція навряд чи їх активно підтримає. Хоч при владі й правий уряд.
За даними "Чорної книги комунізму", яка була написана саме на французькій землі, від злочинів комунізму загинули понад 90 мільйонів людей.
Французька компартія мирно собі святкує черговий ювілей та розмірковує про участь у найближчих президентських виборах.
