Дві Франції
|2010-09-07, 23:27
Чверть державних службовців, третина вчителів, поштарів, працівників державних лікарень, кожний п'ятий водій громадського транспорту висловилися в цей вівторок проти пенсійної реформи, яку попри все сподівається здійснити Президент Саркозі. З два мільйони страйкарів взяли участь у демонстраціях протесту. Поліція каже про найвищу соціальну активність за останні два роки.
- Цю країну не можливо реформувати, - зауважує моя приятелька, соціолог за фахом. - Бо існує дві Франції, приблизно однакові за розміром. Франція А категорично не погоджується на реформи лівих. Франція Б готова страйкувати тижнями собі на шкоду, аби не дати поставити до дії реформи правих.
Нинішній страйк - очевидний зоряний час Франції Б. У її соціальному активі - переважно представники державного сектору. Найактивніша вікова категорія - ті, кому за 50. Або нехай за 45, не принципово. Покоління бебі-буму, романтичного ідеалізму та запізнілої інфантильності. Однаково звичне до власного комфорту, гарантованої заробітньої платні та високих слів на користь бідних і знедолених.
Насправді, з-поміж учасників сьогоднішніх протестних акцій, навряд чи знайдеться бодай один автентично наївний активіст, хто не знав би, що Франція, як і весь світ, приречена на цілу серію пенсійних реформ. Скрізь, у бідних та багатих країнах, перехід до пізнішого виходу на пенсію буде в той чи інший спосіб несправедливим. Особливо ж для тих, кому випаде стати піонерами пенсійних нововведень. А що такі піонери рано чи пізно будуть, - в Україні, в Британії, у Франції та на Канарських островах, - немає сумнівів.
То чому сьогодні страйкують мільйони громадян, коли вони знають, що реформи не оминути? Чому 70 відсотків французів, попри очевидні незручності від перебоїв з транспортом, підтримують акції протесту?
- Вірність символам, - каже мій сусіда, лівий радикал та типовий представник Франції Б. - Несправедливість є фундаментом світового порядку. Але показувати на неї пальцями - справа честі.
Ліберальна та ощадлива Франція А натомість зауважує, що відкласти реформи на потім - це ошукати майбутні покоління. Що прагматизм - не примха, а обов'язок сучасного світу. Що мова глухого протистояння, яку використовують чимало французьких профспілок, давно застаріла й відповідає іншим часам, іншому економічному контексту...
Дві життєві філософії в одній державі. Кожна намагається будь-що не поступатися опонентові. Франція А та Франція Б по черзі гальмують реформи політичних супротивників. Чи можна таку систему противаг вважати втіленням розвиненої демократії? В певному сенсі так, бо плюралізм є очевидним. Але глухий кут, в котрий раз по раз потрапляють праві та ліві французькі уряди, намагаючись хоч щось модернізувати в своїй країні, поки що не дуже виглядає на модель до запозичення.
КоментаріЗалиште допис
Культура страйків та протестів потрібна кожній країні. Пострайкують та й заспокояться.
Французи, зокрема, кажуть про культовість власних страйків, про щось природне, властиве національному характеру. Пояснюють таку особливість історичними причинами: у ХІХ столітті французька держава фактично знищила будь-яку можливість діалогу між найманим працівником та роботодавцем. Згодом, не без впливу марксизму, профспілковий рух формувався не для діалогу з владою, а для протидії владі.
Але нині страйки помалу втрачають популярність, порівняно до вуличних демонстрацій. Демонстрації видовищні, ефектніші...
Можливо - у нас на Україні немає страйків через те - що не всі планують дожити до пенсії. Молодь 20-30 років цими питаннями не переймається -а люди пенсійного віку ходять хіба що на першотравневі демонстрації/
"Хай там як, але наше покоління вже встигло потримати в руках непогані суми, хоч кілька разів отримати пристойні гонорари, побачити країни Європи, дозволити собі здати аналіз у платній лабораторії, а не в районній поліклініці залізничників. І це одне з перших поколінь, яке абсолютно не вірить у "пенсію". А ви хоч приблизно уявляли, на які кошти збираєтеся жити після 55-60 років (про "сподіваюся не дожити" не треба)?
Які там є варіанти у городян. Жінки вигулюють чужих дітей, в'яжуть светри на замовлення, дають нелегальні уроки англійської, за гроші пишуть коментарі на сайті "Кореспондент-2025" і дисертації для депутатів, знімаються в mature porn? Чоловіки сподіваються у свої 60 писати мудрі колонки для бюлетеня "Українська зоря" і дитячі казки, охороняти парковку машин, тримати мікровантажівку для перевезення меблів, монтувати двері та стругати баляси, тримати кіоск із виготовлення ключів? Чи у вас збережеться гарний смак, помножений на досвід років, і ви будете не гірше за молодих конкурентів робити дизайн сайтів "Домашня піца"? Чи всі колись вшиються на село вирощувати картоплю і продавати її під Києвом?.. Ви вже планували, на що житимете, коли вже нікому не будете потрібні у професійному плані? " - це цитата з сторінкі живого журналу ось цього автора - https://pani-grunia.livejournal.com/ - внизу на першій сторінці є обговорення