Каталонська душа
|2010-09-03, 13:50
Найвища каталонська гора Канігу має дві маківки. Здалека вона нагадує карпатську Чорногору з Говерлою та Попом Іваном. Для каталонців, як і для українців, священна гора є втіленням мрії про незалежність, символом спротиву та нескореності.
Це як недосяжний ідеал, - сумно зауважує, дивлячись на вкриту снігом верхівку, вчитель каталонської мови Мікель. Рідну мову він викладає відразу в декількох ліцеях французької Каталонії, а також в Андоррі - єдиній державі світу, де каталонська є єдиною державною мовою.
Наші розмови про долю народів, що втрачали незалежність на довгі століття, можуть тривати годинами.
Розумієш, - зізнається Мікель французькою, - я можу спілкуватися німецькою, іспанською, англійською. Але людина, яка не знає моєї рідної каталонської мови, ніколи не стане мені по-справжньому близькою. Це жодним чином не ксенофобія. Лише бажання захистити, не дати винищити своє.
Десь я вже чула подібні міркування. І не раз. Від українських, латвійських, грузинських друзів. Скрізь, де сильніша сусідня, домінантна культура помалу розчиняла в собі мовні та духовні світи підкорених народів.
З-поміж каталонців не всі - і навіть не половина - мріють про повноцінну незалежність. Розкиданий між трьома державами народ з Середньовіччя привчився до подвійної ідентичності. У Південній, іспанській Каталонії сепаратистські настрої потужніші. У Північній, французькій вони є майже маргінальними.
Це як Східна й Західна Україна! - порівнює Мікель, який свято вірить, що в історії наступні покоління завжди розраховуються за помилки попередніх. - Відмовитися від своєї душі, аби фізично вижити - це частково померти.
Родина Мікеля належить до того вузького кола поборників каталонської ідеї, які вкладають останні сили та кошти в діяльність літнього Каталонського університету, друк навчальних посібників з мови та історії, організацію мистецьких виставок... Це не дуже багаті й не завжди високо дипломовані, але надзвичайно вперті люди. Вони переконані, що регіональна політика Євросоюзу дає реальний шанс спочатку до зміцнення каталонської культури й економіки, а згодом - до дедалі тіснішого, аж до злиття, партнерства південних та північних земель.
Таких мрійників, за оцінками французьких соціологів, не більше 10 відсотків. Іспанські каталонці прагматичніші. Вони потроху виборюють в Мадрида більшу й більшу автономію: фінансову, адміністративну, правничу. Під гаслами внутрішньої консолідації, не чіпаючи політичного відокремлення. Хтось вірить, що прийдуть інші часи. Інші ж кажуть, що час безнадійно згаяно.
Лише маленька Андорра, - крихітне князівство на верхівках Піренеїв, під самим небом, - залишається автентичним вогнищем каталонської культури. Але це - менше ста тисяч мешканців. З-поміж кількох десятків мільйонів тих, що визначають себе приналежними до каталонської нації.
В священної гори - дві верхівки, а в того народу, що його мусить захищати гора від лиха, є подвоєна душа, - цитує Мікель якусь стару притчу. - І не судилося тому народові спільної на всіх долі...
Не пригадую, чи існує в українському фольклорі подібна легенда.
КоментаріЗалиште допис
так Андорра теж не є суто каталонською: населення — 71 тисяча осіб (2006) (з них 33 % андорці, 43 % іспанці, 11 % португальці, 7 % французи). Державна мова — каталанська. Основна релігія — католицизм. Цікава історія у каталнаців
Так, в Андоррі живуть не самі каталонці. Але отримати право на помешкання - це одне, а громадянство - зовсім інше, удже важко. Хоча, звичайно, Андорра - замала держава задля того, аби відігравати роль форпосту каталонського впливу в світі. Це радше символ своєрідної невмирущості мови та культури.
У Каталонії настрої самоідентичності справді дуже сильні. Пригадую Анжела - нашого провідника до Андорри. Всю дорогу від Барселони до крихітної країни в Піренеях наш гід не втомлювався наголошувати: каталонці окрема самобутня нація і бідкався, що історія була несправедлива до них – не дала шансу відокремитися від Іспанії. У містах Каталонії впадає в око величезна кількість каталонських прапорів, які люди вивішують на балконах, демонструючи свою ідентичність.
Це правда. Навіть над овочевими рундуками по крихітних селах можна бачити каталонські прапори...