Суд над мільярдами
|2010-06-10, 16:15
За провідними ознаками, суд над трейдером банку "Société Générale" Жеромом Керв'єлем потрапляє під визначення мильної опери. Хіба що дія відбувається не десь у Латинській Америці, а в паризькому суді. А так - інтрига, пристрасті, ірраціональна складова та багатосерійність - цілком відповідають вимогам жанру.
Люди поспішають з роботи, аби побачити короткі прямі включення з Палацу Правосуддя: від адвокатів, журналістів, свідків. Тема мандрує з Twittera на Facebook, з діалогів у транспорті до родинних застільних бесід. Але мало хто цікавиться долею самого Жерома Керв'єля. Переважно розмови точаться довкола теми грошей, безпеки банківських вкладень, а також - самого спектаклю судового процесу, де на сцену щодня виходять нові й нові актори.
Два роки тому Жером Керв'єль розорив "Société Générale" на 4,9 мільярди євро. За пару днів. Нині він каже, ніби його керівництво було повністю в курсі тих ризикованих операцій, до яких він удавався. Численні начальники трейдера свідчать, що ні - аж настільки детально про плани свого підлеглого вони не знали.
Моя сусідка випросила на роботі відгул лише для того, щоб побачити на власні очі це втілення банківського зла - пана Крев'єля. А також послухати виступи його брата, адвоката, врешті, його самого. "Це неймовірно: майже 5 мільярдів євро, раз -- і нема", - заворожено повторюють люди. Більшість учасників суспільних дискусій не можуть уявити таку суму ані фізично, ані абстрактно.
Процес у паризькому Палаці Правосуддя - публічний. Вимоги до бажаючих почути слухання - мінімальні. Мати з собою паспорт, не приносити в сумці ножів, вибухівки, зброї. Щодня у залі суду ніде сісти, а під вечір - встати.
Цікавість парижан до акту правосуддя пояснюється просто. Французи так само часто довіряють свої гроші банкам, як українці - не довіряють. Тож у питанні власної фінансової безпеки криза підштовхнула мешканців України та Франції до майже протилежних висновків. Якщо українці гуртом побігли забирати гроші з депозитів та з поточних рахунків, французи заповзялися вимагати від банків та уряду кращого контролю над фінансами.
"Банки не люблять втрачати гроші, але й витрачати не люблять, - розмірковує моя сусідка по поверненні з Палацу Правосуддя. - Треба по всіх рівнях домагатися від них збільшити контроль над операціями на біржі." Ось тут і починається правова держава, якої досі не збудовано в Україні, - подумалося мені. Західні європейці - через депутатів, адвокатів, на рівні індивідуальної ініціативи - звикли спілкуватися зі своїми банкірами та урядовцями на рівних. Або майже на рівних. Українці ж до такого демократичного комфорту досі не мали нагоди звикнути. Й банки, депутати, уряд мають до зловживань необмежене поле можливостей.
Якщо подивитися на нинішній скандальний процес дещо відсторонено, виглядає так, ніби дійсно судять не конкретну людину, а ставлення французького суспільства до грошей. Власних, державних, приватних... Можливо, настав час переглянути деякі автоматизми суспільства споживання. Позаяк майже 5 мільярдів євро, що розчинилися від біржевих операцій, як у мороку, очевидно, змогли б знайти за часів кризи цікавішого застосування.
