І ворогів не треба
|2010-06-03, 12:58
Несподівана відставка президента Німеччини Хорста Келлера, очевидно, стане прецедентом в історії Світової мережі. Приводом до неї став вислів політичного лідера, підхоплений одним з блогерів: про бажаність німецької збройної присутності в Афганістані для захисту німецьких інтересів у регіоні. Ніхто б і не помітив недбало сформульованої думки, якби не передруки з сайту на сайт, з сторінки на сторінку...
Втрата посади через публікацію в Інтернеті, коли йдеться про президента одної з найпотужніших країн світу - подія символічна. Бо вона не поодинока. На значно нижчому рівні, в звичайному житті, втрачають роботу банківські службовці та продавці, дістають дисциплінарні покарання студенти з школярами, а кандидатам на нову працю відмовляють у роботі виключно через необережні вислови в тій чи іншій соціальній мережі.
Хтось каже про фатум нових часів, а хтось намагається боротися за право людства на приватність. З-поміж поборників свободи від наслідків публікацій у мережі - Наталі Косюшко-Морізе, французький держсекретар з питань цифрових технологій та досліджень майбутнього. Вона і термін новий запропонувала: "право на цифрове забуття".
Цими днями пані Косюшко здійснила на підтримку своєї законодавчої ініціативи інтернет-голосування на урядовому сайті Франції. Бажаючих звільнитися від наслідків прикрих публікацій, - переважно на чужих блогах, - виявилося 74 відсотки. Держсекретар використовує цю цифру під час виступів у Парижі та Брюселі, сподіваючись затвердити спеціальну Хартію між великими соціальними мережами та урядами бажаючих країн.
"Не досить того, що "Facebook" та "Google" відбулися від наших офіційних запитів розпливчастими відписками. Мовляв, ми створимо додаткові можливості для захисту інформації самими користувачами, - заявила Наталі Косюшко-Морізе в недавньому телевізійному інтерв'ю. - Нині кожен бажаючий може подивитися на тому ж сайті "Facebook" усі фото профілю, сторінки, які вам подобаються, список ваших друзів. Ми сподіваємось зобов'язати "Facebook" забезпечити право на цілковито закриті профілі користувачів".
Зобов'язати, але як? Власник сайту, Марк Зукерберг, є громадянином США. Тож французьким законам та брюсельським директивам підкорятися не зобов'язаний. Залишається одне - домовлятися. І не з ним одним.
Ще одна технічна проблема на шляху до здійснення "права на цифрове забуття" - передруки на іноземних сайтах. Скопійовану та розтиражовану інформацію повністю видалити з мережі надзвичайно складно. Це щоб не сказати - не можливо.
Отже, правники радять дбати про себе самим. Не записувати в "друзі" невідомо кого, не писати про себе зайвої інформації, не розміщувати тих фото, які б не бажано було побачити начальнику.
Щоб не вийшло, як з тою секретаркою одної приватної паризької контори. Дівчина офіційно лікувалася від "глибокої депресії", але не забувала оприлюднювати на своїй сторінці "Facebook" фоторепортажі з дружніх вечірок, пляжних прогулянок та інших розваг. "Ви повністю одужали", - отримала вона лаконічного листа від начальника. Дівчину не лише звільнили з роботи, а також зобов'язали відшкодувати лікарняні виплати.
Інший випадок - гірший. Банківський клерк втратив місце через фото з п"яної гулянки зі сторінки свого приятеля. Хтось знайшов та допровадив компромат до відділу кадрів... Як убезпечитися від таких "крадених" фотографій? Хіба що не забувати, що нові технології надають нові, необмежені можливості до нової вимогливості. Професійної, громадянської, подружньої, - глобальної.
КоментаріЗалиште допис
це ве як велікій брат - якій николі не спіть/// прізнаюсь чесно - сама по роботи переглядала жж колєг - але скорише задля того - щоб знаті - хто чім невдоволеній/ хто збірається скоро лішаті компанию - и кому шукаті замину/ повінна також сказат - що це стало видомім - и колєгі булі невдоволени - що їх чіталі/ навищо ж пісалі??? информация - повторюсь - була видкріта/ не вважаю це пидляданням у шпаріну/ а Ві/ шановній авторе - що скажете з цього пріводу???
Чи вдасться забезпечити "право на електронне забуття" в умовах тотального панування "світової павутини"? Питання радше риторичне. На світ, що з"єднаний інформаційно, неможливо накласти цензуру. Чи можливо попередити прикрі "потрапляння не в ті ворота" з інформацією, поширення якої небажане? Мабуть, але справа тут - у "фільтрах". Мусиш свідомо фільтрувати свою поведінку, публічні (та й приватні) висловлювання, якщо ти - людина відома і не хочеш, аби твої опоненти і недоброзичливці стріляли по тобі твоєю ж зброєю.Приклад німецького президента - повчальний, безумовно. Але навіть на "нижчому" рівні - якщо ти дозволяєш приватній інформації, родинним фото спокійно "гуляти" в "паутині", то чи варто потім нарікати на долю? Знайомий нещодавно ледве не втрапив у халепу - виставивши на своїй сторінці у "Facebook" знімок з власного дня народження, був змушений довго пояснювати начальнику, що "нічого такого" він не мав на думці. Хіба ж він міг передбачити, що його шеф, що мило бесідує на задньому плані знімка з якоюсь панною, раптом потрапить на очі власній дружині? Яка, на жаль, не звикла "сприймати життя з гумором"...
Мабуть, людям треба вчитися більшої вимогливості до себе. Розуміти наслідки своїх дій. Така проста справа: спочатку подумати, а потім - написати про себе ту інформацію, яку може прочитати хто завгодно. Напевне, варто бути послідовним та відповідати за свої дії. Розуміти, що читати можуть не лише приятелі, але й роботодавці...
Алло, дякую за цікаву статтю. До використання інформації особистого характеру з інтернету в цілях пов"язаних із професійною діяльністю ставлюсь скептично і не вважаю порядною справою. Робота закінчується на приватному житті і навпаки. А на минулі висловлювання слід дуже обережно звертити увагу. Ми не можемо знати в яких умовах і з чим пов"язані висловлювання.Ситуація змінюється завжди і ставлення до явищ людей теж змінюється. В юриспруденції не перевірене і не підтверджена у встановленому порядку інформація не може вважатись доказом. Більше того, якщо інформація здобута шляхом не передбаченим законом, вона також не може бути доказом. Можливо це і впливає моє на ставлення до цієї проблеми.
Бажаю всього найкращого і подальших цікавих публікацій.
Дякую пані Лазарєваої за цікавий блог.
Взагалі-то я давно обмежив не тільки доступ до моєї сторінки вконтакті, а й доступ до моєї стіни: наприклад, мені можуть надіслати пост чи зображення на стіну, але не можуть передивитись її, оскільки мені не подобається, що по постах можна вичислити, хто які мої друзі писати і визначати, хто у моїх друзів. А свої фото я взагалі видалив.
Взагалі-то ситуація дійсно мені дуже знайома, я б сказав. У мене був величезне бажання виставити фотографії, які декому б дуже не подобались, але я-таки відмовився. Все ж як-не-як робота була мені дорога.