"Духінтерн" чи православна дипломатія?
|2010-03-25, 10:23
Незабаром поряд з Ейфелевою вежею в Парижі постане новий храм Російської Православної церкви. Сума контракту на закупівлю ділянки під будівництво не розголошується. Але численні французькі джерела сходяться на цифрі, не меншій за 60 мільйонів євро.
"Новий собор має прикрасити Париж", - пообіцяв російський посол у Франції, щойно стало відомо про результати тендеру на купівлю землі в двох кроках від усипальниці Наполеона. Московський проект переміг супроти канадського та саудівського. Канадійці воліли б побудувати на набережній Сени нову амбасаду. Саудівська Аравія сподівалася поставити нові мечеть та культурний центр.
Дивна естетська примха - прикрашати й без того гарні міста. Тим більше, якщо згадати, що 25 мільйонів російських громадян не дотягують до прожиткового мінімуму. А гроші за ділянку було сплачено не з незалежних церковних фондів, а напряму від Управління у справах Президента Росії. Ще цікавіше спостерігати за подіями, якщо зауважити: нові храми Російської Православної Церкви будуються нині також в Мадриді, Римі, Гавані, Астані та навіть у Токіо.
Ніби ніде не було чути, буцімто прибічників саме РПЦ по цих столицях різко побільшало. Але очевидно інше. Відтоді, як Російську Православну очолив патріарх Кирил, між Кремлем та РПЦ почалася нова фаза активнішої співпраці.
Хоча Російська церква з часів Івана Грозного ніколи не випадала з-під її контролю політичної влади, роль церкви, залежно від смаків різних господарів Кремля, щораз уточнювалася. Якщо опорою Владіміра Путіна були і є його рідні спецслужби, Дмітрій Медведєв, - мабуть, у пошуках бодай відносно автономного іміджу, - шукає інші точки відліку.
Подейкують, ніби "сірим кардиналом" проекту "Російський світ", що його активно просуває на міжнародній арені патріарх Кирил, є саме дружина президента Світлана Медведєва. Саме її вважають особою, що має найбільший вплив на нового керівника РПЦ. Саме Світлана буцімто навернула свого чоловіка-президента на активне відвідування церкви та публічну набожність. Що наочно відрізняє його від чекіста Путіна. "Може бути, що ця владна й амбіційна жінка намагається збудувати Дмітрію Медведєву цікавіше політичне майбутнє після того, як Владімір Путін знову стане Президентом Россії", - не виключають російські колеги, акредитовані в Парижі.
Так воно чи ні, але концепція "єдності духовного простору Святої Русі" активно шукає собі втілення не лише в Україні та Білорусі, але також і на французькій території. Не тільки коштом щедрих інвестицій в нові культові споруди, але й спробами привласнити російські храми, побудовані на кошти білої еміграції в Парижі та в Ніцці.
Французький історик Ален Безансон називає цей новий московський вектор комунікації "Духінтерном". Більшовицький Комінтерн із гаслом "побудови Раю на землі" себе ідеологічно вичерпав. Сама лише газова дипломатія слабує на відверту споживацьку обмеженість. Для ефективної експансії впливу та присутності її не досить.
Отже, Москва активізує церковну тематику. Як не зі своїм статутом до чужого монастиря, то зі своєю, вірною державним інтересам, церквою по чужих землях. Православна дипломатія продукує нові символи. Офіційний Париж проти цього не заперечує.
КоментаріЗалиште допис
There goes the neighborhood!
Російська православна церква, на чолі з Медведєвим, намагається зібрати негатив з усього світу під своє лоно. Це має комерційний сенс.
Комерційний - безумовно. Але й політичний також. Бо навіщо б привласнювати, скажімо, церкви білої еміграції в Західній Європі через суд, якщо це не з метою краще знати та контролювати паству тих церков?
І в майбутньому зробити з тієї пастви щось схоже на паству у пострадянських країнах?
Виглядає на те. Аби збільшити свій вплив на всіх цих пострадянських вихідців у Франції, які мають загальну православну культуру та час від часу заглядають до церкви. Врешті, все це вже було - спочатку в 20-х роках, а згодом, на Західній Україні, - в 40-50 - х..
І на цьому наглядному прикладі ми вкотре можемо переконатися в тому, що історія рухається по спіралі. Таким чином, з достатнім ступенем ймовірності, ми можемо спрогнозувати розвиток подій в найближчому майбутньому. І комусь від цього може стати сумно...