Архіви 2010-05

До Польщі врешті-решт прибув довгоочікуваний контингент американських солдатів із ракетною батареєю протиповітряної оборони «Patriot». Тимчасову військову базу розміщено на півночі країни у містечку Моронґ, розташованому 250 км від Варшави і 60 км від кордону з російською Калінінградською областю.

Польща реалізує домовленості, підписані ще Президентом Лехом Качинським, який був палким прихильником розміщення елементів американського «протиракетного щита» саме в Польщі. Свого часу адміністрація Джорджа Буша планувала побудувати в цій країні базу для десяти шахтних антибалістичних ракет-перехоплювачів. Досягнуто навіть ряд письмових домовленостей. Однак зміна варти у Білому домі привела до перегляду політики США відносно розгортання системи протиповітряної оборони (ППО), обмежившись розміщенням лише зенітно-ракетних комплексів «Patriot». Барак Обама вибрав дешевший варіант. Офіційним приводом такого рішення стала переоцінка загрози з боку Ірану. Виявляється, що тепер, на думку американців, вона є значно меншою, ніж передбачав Джордж Буш.

На думку Москви, Польща озброюється проти Росії. Це продовження гри, започаткованої Лехом Качинським, який не палав любов'ю до Кремля і був свідомий того, що присутність американських військових поблизу російського кордону може негативно вплинути на відносини між двома країнами. Росія також неодноразово про це заявляла. Офіційна Москва вважає, що нова система захисту в Центральній Європі спрямована виключно проти Росії. І дійсно, навіщо стільки шуму, якщо в Калінінградській області є багато ракет-перехоплювачів С-300. Вони є також на озброєнні українських повітряних сил. За деякими даними, на території України розміщено аж 47 батарей. За своїми технічними характеристиками системи С-300, які розроблено ще в період існування СРСР, кращі за американські «Patriot». С-300 здатний уражати повітряні цілі на відстані до 70 кілометрів і на висоті понад 25 кілометрів. Жодна ракета, яка б потрапила у повітряний простір України або Росії, не могла б прорватися через ППО цих країн.

Недавно чільник МЗС Російської федерації заявив, що розміщення батареї «Patriot» не сприяє зміцненню ані безпеки, ані розвитку двосторонніх відносин на базі довіри і передбачуваності. Не йдеться про погіршення обороноздатності Росії. Розміщення американських військових одиниць поблизу російського кордону є суто політичним кроком. Адже батарея ППО «Patriot», яка є (або розміщена )на території Польщі, не озброєна і не використовуватиметься найближчим часом за призначенням. Протягом двох років американські солдати навчатимуть своїх польських колег обслуговування зенітно-ракетних комплексів. І лише у 2013 році до Польщі будуть доставлені озброєні ракети ППО «Patriot» і SM-3 (Standard Missile). Відповідно до досягнутих домовленостей, тимчасова база американських військ після 2012 року стане постійною.

З огляду не вищесказане, не дивно, що Росія має сумніви щодо чесності польсько-американських заяв. Тому, у відповідь на ці плани, Росія пообіцяла збільшити кількість своїх ракет у Калінінградській області. Москва не погоджується на порушення військової рівноваги в регіоні. Символічне покращення польсько-російських відносин після авіакатастрофи літака Леха Качинського під Смоленськом не вплинуло на зміну цієї позиції. Ось і кінець очікуваного потепління між Варшавою і Москвою. Глава польського МЗС Радослав Сікорський, коментуючи критику з боку російських дипломатів, заявив, що його країна не буде вибачатися перед Росією за розміщення на своїй території американських ракет. Таким чином, риторика протистояння і звинувачень знову стає основою польсько-російських відносин, повертаючи їх у попереднє русло.

• Закладка
• links.i.ua |
• Facebook |
• Livejournal |
• Twitter
• - Що це таке?

У той час, коли політичні відносини між Україною і Польщею залишаються невизначеними, культурне життя вирує. Щороку в обох країнах відбувається ряд заходів, зокрема мовні конкурси, художні виставки та літературні зустрічі. Як правило, заходи, присвячені Україні, відбуваються в різних містах Польщі.

Минулої суботи у Польщі закінчився тиждень України. Без перебільшення - це були сім днів, присвячених української культури. Краків, Познань, Люблін, Варшава, Ельбльонґ - це лише кілька головних міст, в яких відбулися конкурси, виставки та інші культурні події.

У Любліні на сході країни відбулися ІІІ Українсько-польські зустрічі майстрів слова. Почесним гостем та членом журі була українська письменниця Марія Матіос, яка провела ряд зустрічей з читачами також у Каркові і Познані. У самому ж конкурсі брали участь студенти з України і Польщі, які презентували літературні твори сусіднього народу. Основна мета цього заходу - пропагування живого слова та зміцнення українсько-польських відносин.

Своєю чергою, в Кракові відбулися аж два заходи. За сприяння Генерального консульства України в Кракові в «Галереї панорама» у Дворі в Томашовіце відбувся вернісаж українського живопису і ремесел. Свої роботи представили викладачі і студенти Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника з Івано-Франківська. Музичну програму підготували «Капела народних інструментів» i гурт «Джаз Классік». Під час цієї зустрічі укладено ряд угод про науково-культурне співробітництво між українськими та польськими навчальними закладами і культурними установами.

У той самий час студенти Економічного університету в Кракові разом зі своїми колегами з України організували тижневу зустріч з українською культурою. У понеділок в одному з навчальних корпусів відкрито фотовиставку. Поляки мали змогу побачити сучасні українські міста і пейзажі, зокрема кримського півострова. Вівторок був днем Карпат. У молодіжному клубі «Ре» відбулася презентація українських гір, озвучена розповідями мандрівників Україною. В середу краків'яни мали можливість ознайомитися з українським кіно. Організатори провели показ репортажів про Україну, авторами яких є студенти Київського національного університету культури і мистецтв ім. Поплавського. Цікавим елементом презентації були реклами, які є в українському медіа-просторі. Під вечір поляки переглянули фільм Павла Чухрая «Водій для Віри» українсько-російського виробництва, який здобув понад десять премій та нагород. У четвер на території Економічного університету владу в свої руки перебрало козацьке братство.

Протягом тижня відбулося багато цікавих показів та виставок, зокрема виставка музичних інструментів Гуцульщини, вишиванок і дегустація українських традиційних страв. Молодий поет Андрій Любка створив неповторний вечір українського слова. Відбулася також дискусія про вплив історії на сучасні партнерські відносини між Україною і Польщею. На завершення тижня з Україною на краківському Ринку виступив Львівський духовний театр «Воскресіння». Актори на ходулях, спецефекти i вогонь зачарували публіку.

ІІІ Фестиваль культури «Українська весна» - це свято України у Познані. Організатором заходу є товариство «Україна-Польща». З огляду на спільне проведення чемпіонату Європи з футболу 2012 року про Україну говориться часто. Однак мало хто знайомий з сучасною українською літературою, музикою і мистецтвом. Саме тому товариство проводить фестиваль, щоб поляки могли більше дізнатися про своїх сусідів.

Під час фестивалю виступили: оркестр «Київська камерата», Державний академічний театр опери та балету з Донецька, хор «Благовість», джазовий квартет Володимира Соляника. Живе українське слово полякам представили письменниці Наталка Білоцерківець, Олена Голуб і Марія Матіос. У Познані побував також перший Президент незалежної України Леонід Кравчук, який розповів про сучасні політичні процеси над Дніпром. На познанському Старому Ринку в центрі міста відбувся також ярмарок, на якому можна було придбати українські вишиванки і скуштувати ласощів з українського столу. Відкрито перший український ресторан у Познані «Червона калина».

У Варшаві відбувся Міжнародний книжковий ярмарок. Як щороку в рамках виставки пройшов день української книги. У місті Ельбльонґ відбувся 44 Дитячий фестиваль української культури. Участь в цьому заході в основному беруть діти, які проживають у Польщі. Завдяки таким заходам вони можуть ознайомитися з культурою і традиціями своїх батьків. Не тільки вони, а й самі жителі міста, оскільки фестиваль внесено до списку культурних програм Ельбльонґа.

Лише на основі культурних зв'язків між Україною і Польщею можна відверто сказати, що поляки дуже зацікавлені у добросусідських відносинах з українцями. В даний час ставлення до українців у Польщі змінилося. Завдяки таким заходам поляки відкривають багатство та неповторність української землі і народу, а це позитивно впливає на всі інші відносини між сусідами.

• Закладка
• links.i.ua |
• Facebook |
• Livejournal |
• Twitter
• - Що це таке?

Цього тижня з офіційним візитом у Польщі перебував глава МЗС України Костянтин Грищенко. Це перший приїзд представника нової української влади до Варшави, не враховуючи короткого перебування у Кракові Президента Віктора Януковича у зв'язку з похороном Леха Качинського. Костянтин Грищенко завітав до польського прибалтійського міста Сопот на неформальне засідання глав зовнішньополітичних відомств ЄС та країн-учасниць «Східного партнерства».

Перед початком засідання групи міністрів закордонних справ країн «Східного партнерства» Костянтин Грищенко провів робочу зустріч з Радославом Сікорським. Перші дипломати України і Польщі обговорили ряд питань двосторонніх відносин, зокрема підготовку до чемпіонату Європи з футболу 2012 року. Міністри торкнулися також більш нагальної проблеми. Польща зараз потерпає від паводка. Стихійне лихо викликане тривалими опадами, що призвели до повені у південних регіонах країни. Найскладніша ситуація спостерігається у Малопольському, Сілезькому та Підкарпатському воєводствах. Багато сімей залишилось без домівок. Щоб допомогти польським колегам подолати наслідки повені, Україна направила рятувальний загін.

Під час цієї зустрічі міністрів затверджено календар співпраці між відомствами країн протягом найближчих двох років. На цьому закінчилися реальні досягнення і домовленості. На відміну від українсько-російських відносин, які в даний час переповнені змістом, Київ і Варшава відійшли від попереднього курсу стратегічного партнерства. В ідеологічному плані нічого не змінилося, однак, як вчить історія, Україна не може одночасно дружити і з Росією, і Польщею. Принаймні так було в козацький період, після Другої світової війни і упродовж останніх двадцяти років.

«Польща завжди була й буде для України принципово важливим партнером», - сказав Костянтин Грищенко під час прес-конференції. Це правда. Однак «принциповість» можна сприймати по-різному. Нова українська влада трактуватиме ці відносини прагматично як один з інструментів чи шляхів досягнення зовнішньополітичних цілей. Це був би непоганий сценарій. Польща дійсно підтримує євроінтеграційні прагнення України і сподівається, що Київ перестане обіцяти і вимагати, не роблячи нічого, крім висловлювання своїх прагнень. Польські та європейські політики час від часу повторюють, що цього недостатньо. Наші чільники не виконують домашніх завдань. Ось і вся таємниця недосяжного членства в ЄС. Так чи інакше глава польської дипломатії Радослав Сікорський підтвердив, що польський уряд надалі буде активно підтримувати Україну у відносинах з Брюсселем. На чому саме це буде полягати - не відомо. Ймовірно, польські дипломати вестимуть кулуарні переговори в коридорах європейських відомств.

Варто згадати, що програму «Східне партнерство» Європейського союзу розроблено саме з ініціативи поляків. Варшава також безперервно наполягає на тому, щоб ЄС встановив безвізовий режим для українців.

Чи після «чемпіонату українсько-російських політичних ігор» Київ врешті зосередиться на європейському напрямку? Хотілося б почути у відповідь «так». Однак я залишаюся помірним оптимістом і прогнозую нові перешкоди та поразки на шляху до недосяжного Європейського союзу.

• Закладка
• links.i.ua |
• Facebook |
• Livejournal |
• Twitter
• - Що це таке?

Футбол - це дуже популярний вид спорту у світі. Протягом останніх років футбольні клуби перетворилися на великі підприємства, які заробляють все більше і більше. Високодохідною фірмою є також УЕФА, яка під час проведення одного футбольного чемпіонату заробляє не менше 1 мільярда євро. Своєю чергою, країна, яка вперше організовує фінал чемпіонату Європи з футболу, окрім значних витрат і задоволення, не може розраховувати на такий же заробіток. Чому ж нас переконують, що проведення Євро-2012 в Україні - це історичний шанс заробити великі гроші?

В Україні і Польщі підготовка до спортивного дійства йде повною парою. В той час, коли чільники двох країн запевняють, що все відбувається згідно з планом, УЕФА погрожує пальцем. Адже ні Київ, ні Варшава не проводили раніше чемпіонату з футболу на такому міжнародному рівні і не мають відповідної інфраструктури. Хто будує нові дороги та готується до забезпечення громадського порядку і сполучення? Звісно, що держава. Спортивні клуби та лобісти можуть лише морально підтримати цей проект. На відміну від Польщі, в Україні ця підтримка має також матеріальне продовження (стадіони в Донецьку і Дніпропетровську).

Нещодавно президент УЄФА Мішель Платіні пригрозив Україні, що у випадку проблем з будівництвом стадіону в Києві Україна може втратити право на проведення Євро-2012. Таких погроз було вже багато, і, ймовірно, ще не раз їх почуємо. Адже 2012 рік не за горами, а підготовка до фіналу чемпіонату Європи з футболу відбувається у черепашому темпі.

Коли Україна разом з Польщею здобули право на проведення цього широкомасштабного спортивного заходу, радості не було кінця. Не стихали коментарі про престиж і фінансові вигоди для країни-організатора Євро-2012. Чи дійсно проведення міжнародного чемпіонату в Україні, яка готується до цього заходу від нуля, принесе багатомільйонний прибуток?

За підрахунками Марка Стікдорна, викладача Management Center в Інзбруку, коли 2008 року в Австрії відбувався чемпіонат Європи з футболу, країна заробила на цьому 287 млн євро. Це вистачило б на 20 км автомагістралі. У Польщі будівництво 1 км автомагістралі коштує в середньому 15 млн євро, в Україні - 9 млн євро.

Колишній глава Укравтодору Вадим Гуржос підкреслює, що 70 % українських автошляхів - а це майже 120 тисяч кілометрів дороги - вимагають ремонту. Щоб Україна змогла досягти європейських стандартів, на ці роботи необхідно виділити більше 17 мільярдів євро. Таких потужних витрат, особливо після фінансової кризи, слабка українська економіка не витримає.

Україна не має розвиненої інфраструктури у сфері туризму і спорту хоча б на такому рівні, як сусідня Польща. І знову центральна і місцева влада змушені сягати до державного гаманця. Не всюди є Ахметов чи Коломойський. На відміну від Польщі, яка є членом Європейського Союзу, Україна не може розраховувати на зовнішню допомогу. А це значна фінансова підтримка. Адже після вступу до ЄС Польща щорічно отримує біля 10 мільярдів євро, більша частина з яких йде на будівництво доріг. Однак це не означає, що Польща не фінансує цих робіт з держбюджету. 2008 року польський уряд виділив понад 3,5 мільярдів євро, а минулого року на півмільярда більше. Цьогорічні витрати на будівництво автошляхів заплановано на рівні 7 мільярдів євро.

Українські державні сейфи в даний час порожні. Попередня влада зробила небагато, а час підганяє. Звідки ж узяти кошти на підготовку до Євро-2012? Віце-прем'єр-міністр Борис Колесников, відповідальний за підготовку країни до чемпіонату, заявив, що уряд планує вирішити цю проблему завдяки випуску багаторічних державних облігацій. Це означає, що Євро-2012 закінчиться, а держава ще кілька років сплачуватиме борги.

Беручи це до уваги, а також загальну суму витрат, навряд чи Україні вдасться хоча б відробити ці кошти. Обіцянки і розповіді про золоті гори та курку, яка несе золоті яйця, - це звичайнісінька казка. Позитивним наслідком проведення Євро-2012 в Україні будуть відремонтовані дороги. Хоча в цьому плані також не варто перебільшувати. Адже коли роботи ведуться поспіхом, якість цих же автошляхів не може бути високою.

За підрахунками деяких експертів, підготовка до проведення Євро-2012 Польщі може обійтися навіть у 40 мільярдів євро. Адже чемпіонат - це не лише стадіони, але дороги, колії, летовища, готелі, громадський транспорт, громадський порядок і т.д. Навіть якщо держава безпосередньо не фінансує будівництва готелів, то робить свій внесок завдяки заохочувальним пільгам для підприємців. В Україні потрібно виділити стільки само коштів або ж навіть удвічі більше, позаяк стан доріг, готельна база і інша супутня інфраструктура є на нижчому рівні, ніж у сусідній Польщі.

Немає сумніву, що проведення Євро-2012 в Україні - це хороша міжнародна реклама. Крім мільйонів вболівальників, які приїдуть на матчі, наші міста побачить весь світ. Цього не можна перевести на гроші. Тому, хоча б з цього приводу, варто погодитись на фінансові витрати і докласти зусиль, щоб добре приготуватися. В іншому випадку великий шанс може завершитися великою компрометацією.

• Закладка
• links.i.ua |
• Facebook |
• Livejournal |
• Twitter
• - Що це таке?

У той час, коли Брюссель мобілізує всі свої сили, щоб рятувати послаблену фінансову систему, польські політики пишуть нові сценарії для Європейського Союзу. Екс-посол Республіки Польща в Росії Станіслав Цьосек недавно висловив упевненість у тому, що Росія стане членом Європейського Союзу. На форумах відразу ж зароїлося від коментарів. Поляки іронічно запитують, чому б Росії не вступити також до НАТО.

Хто як хто, але політик, який кілька років пропрацював у Москві, повинен знати і розуміти Кремль. Зрештою, не вперше польські чільники презентують сюрреалістичні пропозиції, які могли б послужити за сценарій для голлівудської стрічки. Це насторожує увагу оглядачів. Адже Польща мала бути автором східної політики Європейського Союзу відносно України, Росії та Білорусі. Такі нереальні в даний час пропозиції і оцінки компрометують польських політиків, що не дає їм права називати себе фахівцями у сфері відносин з сусідами на сході - вся східна політика Польщі є малоефективною. Якщо подивитися на сучасні двосторонні відносини з Україною, Росією та Білоруссю, Варшава не має чим похвалитись.

Польсько-російські відносини протягом останніх двадцяти років нагадували мультфільм «Ну, постривай!». На офіційному рівні панувала зима, і лише після авіакатастрофи президентського лайнера під Смоленськом настала весна. Однак сумніваюся, що дійде до літа і що дві країни утримуватимуть хороші відносини. Не вірить у це ряд польських експертів. Серед політиків є занадто багато русофобів, які ефективно блокують розвиток двосторонніх відносин.

Польсько-українські відносини формувалися по-різному. Було стратегічне партнерство, були й малі «холодні війни». Найбільше на цьому полі вдалося досягти Леонідові Кучмі і Александру Квасневському. Після «помаранчевої революції», на жаль, ці відносини були декларативними, і, окрім приємних розмов, не знайшли віддзеркалення у дійсності. Теперішня співпраця є під знаком запитання. Адже свого часу польські політики неоднозначно сприйняли Віктора Януковича як ворога демократії. Ми можемо лише сподіватися, що двостороннє співробітництво між Україною і Польщею не погіршиться і принаймні буде коректним.

Якщо говорити про польсько-білоруські відносини, то бачимо перед собою класичний приклад поразки східної політики Польщі. Варшава і Мінськ надають сигнали на різних частотах. Якщо Лукашенко інколи і споглядає на Захід, то не в бік Польщі.

Чому ж Польщі не вдається знайти спільної мови з сусідами-слов'янами? Можливо, однією з причин є некомпетентність польських політиків. Читаючи сучасні польські газети і аналітичні матеріали, можна зробити висновок, що Варшава поводиться як фахівець з пластичної хірургії. В оцінках політичних процесів, особливо в Україні, яка після «помаранчевої революції» стала предметом зацікавлення польських засобів масової інформації, поляки бачать те, що хочуть бачити: Україна не сприймається такою, якою вона є, а такою, якою вона повинна бути відповідно до польського бачення.

Переглядаючи статті польських і західних авторів, слухаючи виступи польських політиків, я звернув увагу на одну особливість. У Польщі в публіцистичних коментарях і більш глибоких дослідженнях події над Дніпром сприймаються як чисті факти, без ширшого контексту, не беруться до уваги історія, культура, політичні погляди українців. Улюблене заняття польських оглядачів - це придумувати сценарії розвитку і писати рекомендації для українських політиків, начебто Україна була сімнадцятим польським воєводством. У той самий час американські і європейські експерти сприймають Україну більш реально, як складний, живий організм. Вони свідомі того, що, говорячи про зовнішню політику Києва, не можна забувати про геополітичне положення країни між Москвою і Брюсселем. Адже це зумовлює діяльність України на міжнародній арені і її успіх у реалізації стратегічних завдань.

• Закладка
• links.i.ua |
• Facebook |
• Livejournal |
• Twitter
• - Що це таке?

Чи Україна надалі прагне приєднатись до Європейського Союзу? Це питання особливо сьогодні є дуже актуальним і обґрунтованим. Ще кілька місяців тому, коли у Брюсселі вітали новообраного Президента Віктора Януковича, оглядачі писали про нову, прагматичну політику. Перший закордонний візит до столиці ЄС, а не до Москви, сприйнято як підтвердження проєвропейського пріоритету в українській зовнішній політиці. Світові засоби масової інформації сперечалися, куди саме поїде президент, бо від цього залежатиме майбутнє України. Польська преса відстежувала кожний крок обранця українського народу, підкреслюючи, що двосторонні відносини між сусідніми країнами втратили свій дотеперішній характер поглибленого співробітництва. Однак не змінилося зацікавлення Україною. Незважаючи на авіакатастрофу президентського лайнера, яка тимчасово домінувала в засобах масової інформації, поляки надалі слідкують за діями української влади. Звісно, не бракує сенсаційних статей з заголовками «Газпром проковтнув Україну», «Янукович встановлює в Україні диктатуру», «Янукович продав Україну Москві». Хоча, висвітлюючи події в Україні, журналісти роблять це по-різному, з кожної статті можна зробити один висновок - Україна каже ЄС «прощавай».

Після трагічної смерті Леха Качинського Київ втратив лобіста в Європі. Після останніх дій Президента і уряду і занадто швидкого та «легкого» поглиблення українсько-російських відносин постає запитання, чи в даний час Україні потрібний лобіст. Чи не почуємо ми за кілька тижнів або місяців з вуст Віктора Януковича: «Прощавай, ЄС»?

Польський депутат у Європейському парламенті Яцек Саріуш-Вольський на хвилях національного радіо висловив своє занепокоєння подальшими відносинами України з ЄС. Він вважає, що дії української влади ставлять під сумнів євроатлантичний курс Києва. Адже кроки щодо газової інфраструктури і Криму можуть збільшити залежність України від Росії та поставити під знак питання її зближення з ЄС. Якщо українці залишаться «за бортом ЄС», відповідальною за це буде сама Україна. Адже Польща зробила все можливе, щоб підтримати українські прагнення. Попередні президенти Александр Квасневський і Лех Качинський не шкодували зусиль, щоб процес розширення ЄС на схід не було припинено.

Польські експерти вважають, що харківські угоди закріплюють вплив Росії в Україні і обмежують її суверенітет у сфері безпеки. Власне це є предметом кремлівської політики. Російська Федерація прагне не лише відновити втрачені позиції в Україні, але й залучити Київ до формування системи безпеки в рамках СНД. Енергетична залежність та присутність Чорноморського Флоту можуть бути використані росіянами під час різних переговорних процесів. Це послаблює позицію України у відносинах не тільки з Росією, а й з іншими країнами. Адже перебування України у зоні російського впливу сприйматиметься міжнародною спільнотою як залежність від Москви, з якою Київ буде змушений узгоджувати свої дії.

Окрім критики на адресу українських політиків, поляки бачать вину також з боку Європейського Союзу, адже відповідь Брюсселя була неповною. Можна сказати, що відповіді взагалі не було, так само як обіцянки про ймовірне членство. Навпаки, європейські, а особливо німецькі політики не бачать України серед числа кандидатів. А повторювана ними фраза, що перш за все Київ повинен подбати про добрі відносини з Москвою, здійснюється як пророцтво.

Звісно, що від самої України залежить, в якому напрямку вона піде - на Захід чи на Схід. Політична переорієнтація, свідками якої ми є, відбувається на базі демократичних процедур, і проводить її легітимна влада. Тому не можна підважити цих дій з формальної точки зору. Натомість є дилема в тому, чи правильно роблять політики? Що буде краще для людей? Де місце України? Проєвропейські політики скажуть, що на Заході, проросійські - що на Сході. А поки що суперечка про стратегічний напрямок триває і Україна залишається посередині - між молотом і ковадлом.

• Закладка
• links.i.ua |
• Facebook |
• Livejournal |
• Twitter
• - Що це таке?

Емоції вщухли, і польська політика повернулася у своє русло. Розпочалася передвиборча агітація, яка, на відміну від попередніх років, є дещо спокійнішою. Трагедія під Смоленськом повертається до медіа-простіру як бумеранг, що змушує політиків бути обережними у своїх заявах і діях. Це стосується насамперед виконуючого обов'язки президента спікера парламенту Броніслава Коморовського. Перебуваючи у скрутному становищі за обставин, що склалися, він рідко виступає у засобах масової інформації. Головним гравцем на польській політичній арені надалі є прем'єр-міністр Дональд Туск. До гри повернувся також брат покійного президента Ярослав Качинський. Лідер партії «Право і справедливість» веде себе набагато спокійніше ніж раніше. Однак можна сподіватися, що ця поведінка незабаром зміниться. Ярослав Качинський не раз проявив себе агресивним політиком. Він же в даний час використовує смоленську трагедію у передвиборчих перегонах. Закликаючи до підтримки своєї кандидатури, «Право і справедливість» розповсюджує чорно-білі фотографії та плакати трагічно померлого Президента з Дружиною. До кампанії долучилася також дочка президентського подружжя Марта Качинська, яка раніше не цікавилася політикою. Прем'єр-міністр Дональд Туск, член правлячої «Громадянської платформи», звернувся до своїх опонентів із проханням, щоб не зловживали співчуттям поляків у зв'язку з авіакатастрофою. Це дуже розсудливе звернення. Тим більше, що використовування трагедії у виборчій боротьбі не додасть Ярославові Качинському ні слави, ні голосів з боку виборців. Адже за всіма рейтингами і прогнозами політичні погляди поляків не змінилися. Надалі найбільш популярною залишається «Громадянська платформа» і її кандидат у президенти Броніслав Коморовський.

За таких політичних обставин весь час триває з'ясовування причин авіакатастрофи президентського лайнера під Смоленськом. Попри безпрецедентний характер аварії «Право і справедливість» вимагає оприлюднення результатів уже зараз, звинувачуючи уряд у неякісному розслідуванні її обставин. Ця недовіра спрацьовує так як вода на млинське колесо. На сторінках газет і на вулицях з'являється щораз більше теорій про причини катастрофи, зокрема про причетність російських спецслужб. Польські засоби масової інформації поширили відеоматеріали, зроблені одним зі свідків одразу ж після падіння літака, на якому чути кілька пострілів. Однак у даний час польські слідчі розглядають лише чотири версії, повністю відкидаючи ймовірність теракту.

За офіційним повідомленням Генеральної прокуратури Польщі, авіакатастрофа могла статися в результаті технічної несправності літака, поведінки екіпажу, невідповідної організації перельоту або через «поведінку третіх осіб».

Якщо йдеться про «поведінку третіх осіб», можливо, слідчі перевіряють версію про тиск на екіпаж. Президент міг наказати пілотам здійснити посадку, незважаючи на складні погодні умови. Таке припущення обґрунтовується рішенням Леха Качинського під час війни в Грузії. Коли пілоти відмовилися виконувати усне доручення Президента про приземлення на летовищі у Тбілісі, тоді отримали наказ у письмовій формі.

Під час виступу в польському парламенті головний прокурор країни Анджей Серемет заперечив версію, що начебто у літака Ту-154М були технічні неполадки під час старту у Варшаві. На основі зібраних даних відкинув також припущення про невідповідну підготовку пілотів, у тому незнання російської мови. Адже вони не раз здійснювали посадку у Смоленську. Однак на остаточне підтвердження цих тез треба зачекати ще кілька тижнів. Адже слідство триває.

• Закладка
• links.i.ua |
• Facebook |
• Livejournal |
• Twitter
• - Що це таке?