Чи зникнуть диктаторські режими?

Для мешканців демократичних країн диктатура означає репресії, порушення прав людини, бідність і нестабільність. Диктаторські режими забрали життя багатьох людей: 49 мільйонів жертв сталінського режиму, майже 3 мільйони загинули під час правління камбоджійського лідера Пол Пота.

З огляду на сумні уроки історії, чи не краще було б покінчити з диктатурами назавжди? Але хіба це можливо насправді? Що дозволяє диктаторським режимам процвітати, чи може ситуація змінитися у майбутньому?

Терміни "диктатор" і "диктатура", звичайно, можуть звучати суб'єктивно, навіть образливо. Втім, у науці це поняття має цілком чітке визначення, засноване на фактах. За словами Наташі Езров, старшого викладача кафедри державного управління в Університеті Ессекса, більшість науковців погоджуються з простим визначенням: "Диктатура – це політичний режим, при якому відсутня зміна виконавчої влади".

Отже, диктаторський режим може побудувати одна людина, навколо якої виник культ особистості, єдина правляча партія або військова олігархія.

Диктаторські режими, на думку дослідників, мають ще кілька спільних ознак. На відміну від монархів, які походять з дуже вузького кола осіб – зазвичай, королівської родини – диктатори можуть прийти до влади з будь-якої верстви населення. Втім, їхня переможна коаліція, як правило, дуже невелика, їхню владу забезпечує доволі обмежена група людей.

Для порівняння, у Великій Британії кількість коаліції виборців, які приводять політиків до влади (так званий селекторат), становить, зазвичай, 25%, а у Сполучених Штатах – більше 30%.

Але в деяких країнах питання, хто залишиться при владі, в реальності визначають кілька сотень, а іноді й десяток осіб.

Диктаторські режими можуть спиратися на державний терор, а можуть й не застосувати його. Втім, дослідники погоджуються, що диктатура майже завжди заснована на змові, головна мета якої привласнення державних коштів обраною клікою поплічників.

"Коли ваша влада залежить від підтримки дуже небагатьох людей, то ефективним способом керування є корупція, підкуп, шантаж, вимагання і так далі, – говорить Брюс Буено де Мескіта, професор політології в Університеті Нью-Йорка. – Щоб зберегти відданість прибічників, треба їм добре платити".

Враховуючи це, диктатор, який хоче залишатися на вершині, працюватиме в інтересах не більшої частини населення, а лише купки людей, від яких залежить його влада.

"Деспотична поведінка диктаторів – це не психічне відхилення певної людини або нещасна випадковість, через яку до влади прийшов психопат, – пояснює професор Буено де Мескіта. – Диктатура – результат політичної структури, яка провокує саме таку модель поведінки".

Навіть після того, як диктатор задовольнив апетити своїх поплічників, в його руках, як правило, залишається значна кількість неврахованих грошей. Саме тут відбувається справжнє випробування характеру диктатора, вважає вчений Буено де Мескіта. Він може взяти ці гроші для себе і своїх спільників, або використати їх, щоб поліпшити життя своїх громадян.

Утім, навіть якщо диктатор й обере другий шлях – а багато з них так і роблять – це не означає, що все буде добре. Гарні наміри покращити життя суспільства не перетворюються автоматично в розумні ідеї щодо реалізації цих намірів, як продемонструвала більшість диктаторських режимів.

Намагаючись поліпшити добробут громадян, авторитарні лідери у дійсності робили життя своїх підданих тільки гірше.

"Отже, диктатура як політичний устрій теоретично може функціонувати, але це дуже ризикована гра, – підкреслює професор Буено де Мескіта. – Диктаторський режим дуже легко перетворюється на клептократію (політична влада, яка базується на корупції і фінансових зловживаннях. – Ред.), а добра від цих людей важко очікувати".

Дослідники визначають іншу спільну рису диктаторів. Диктатори не є злом самі по себе, але більшість з них поділяють не дуже приємні риси. Як правило, це люди, які жадають необмеженої влади, краси, слави, пошани і домінування, але водночас вони геть позбавлені вміння співчувати іншим.

"Здається, "посада" диктатора притягує найгірших представників людського роду, зокрема, нарцисів", – каже Стівен Пінкер, професор психології Гарвардського університету.

Життя при диктаторському режимі, здавалося б, має багато недоліків, утім, політичний устрій багатьох країн – значно більшої кількості, ніж ви можете собі уявити – цілком відповідають науковому визначенню диктатури.

Неурядова організація Freedom House зі штаб-квартирою у Вашингтоні (округ Колумбія), яка проводить дослідження демократичного устрою, вважає, що близько двох третин громадян світу живуть в умовах диктатури, два мільярди людей потерпають від гніту деспотичної влади. За даними Freedom House, у світі сьогодні існує 106 диктатур або часткових диктатур, що складає 54% націй світу.

Основні причини виникнення диктатур не змінилися за багато століть. Більшість диктатур в Античному Римі виникали за часів надзвичайних ситуацій. "У скрутні часи владу передавали одній людині, як це, наприклад, було з Юлієм Цезарем, а потім, коли ситуація стабілізувалася, від диктатури відмовлялися, – пояснює Річард Овері, історик з Університету Ексетера. – Але, як правило, диктатор не поспішав відмовлятися від влади".

Багато диктатур сьогодні або у недалекому минулому виникали в періоди значних потрясінь, приміром, режими Адольфа Гітлера та Беніто Муссоліні. Цілком імовірно, що так буде і далі.

"Наступне століття зустріне ще не одну кризу, – каже професор Овері. – Отже, я не думаю, що світ у найближчому майбутньому позбавиться диктатур, не закінчаться в ньому війни".

Втім, так само як в історичній перспективі знижується рівень агресії в світі, так і кількість диктаторських режимів поступово зменшується, особливо з 1970-х років, коли впали більшість диктатур Латинської Америці та Східної Європи.

Існують певні коливання. Крах Радянського Союзу супроводжувався різким падінням диктатур, але зараз багато країн цього регіону поступово повертається до колишніх форм управління. Однак, в цілому диктаторських режимів стало менше, ніж у минулому.

"Сьогодні урядам важче виправдовувати диктаторське управління, почасти тому, що всі вони знаходяться у полі зору світових ЗМІ, – вважає професор Овері. – Сьогодні не так легко приховати деякі речі, як це було раніше".

Саме тому дні багатьох існуючих й досі диктатур вже злічені, особливо, якщо їхнє деспотичне правління сприяє росту внутрішніх економічних проблем. "Коли економічні обставини прискорюють крах диктатора, його прихильники починають нервувати, що він не зможете більше підтримувати їх, і шукають, кому продати себе дорожче", – пояснює професор Буено де Мескіта.

Такі ситуації іноді призводять до військових переворотів, додає вчений, які, зазвичай, підштовхують країну у більш позитивному напрямку, принаймні, так свідчать приклади історії.

Деякі диктаторські режими, однак, не виявляють жодних ознак занепаду. "Багато сучасних диктатур дуже міцні, – каже Еріка Ченовет, доцент міжнародних досліджень в Університеті Денвера. "Ті з них, хто лишився до сьогодні, досягли досконалості в мистецтві диктаторського управління".

Непохитні

Приміром, деякі країни Африки та Близького Сходу достатньо заможні для того, щоб живити подальше існування своїх диктаторських урядів.

"В африканських країнах спостерігався поворот демократичного устрою, але у них є ресурси, як-от алмази, нафта і мінерали, які не тільки створюють нестабільність, але й дозволяють державі підкупити людей, – розповідає Наташа Езров. – На Близькому Сході не існувало достатньо вагомого зовнішнього тиску для створення демократичних урядів в країнах регіону. Ситуація в них залишається стабільною, а іншим країнам важлива ця стабільність".

Ще одна причина, яка дозволяє деяким диктаторським режимам залишатися у влади, а іншим – виникати, полягає у тому, що демократія, яка це ні парадоксально, сприяє цьому.

"Люди мають наївне уявлення, що демократичні уряди зацікавлені у розповсюдженні демократії, – говорить професор Буено де Мескіта. – Але це не так".

Основне завдання демократичних лідерів, пояснює вчений, – здійснення політики на користь добробуту своєї країни, а не іншої. Оскільки диктатору треба вгамовувати апетити своїх поплічників, демократичні лідери часто платять йому, щоби він робив те, що їм потрібно. Це виграшна ситуація як для диктатора, якому потрібні кошти для підтримки свого режиму, так і демократів, які мають своєю політикою відповідати на очікування виборців.

Отже, хоча і важко передбачити, де виникне і зберігатиметься наступний тоталітарний режим, очевидно, світ поки що не позбавиться диктатур. "Я думаю, що в кожній країні існує ризик виникнення диктатури", – додає Еріка Ченовет.

Всупереч поширеній на Заході думці, диктатура не завжди має бути поганою формою правління для всіх країн і націй. Не всі диктатури закінчуються занепадом, не кожний народ хоче жити в демократії.

"Погана демократія може буде гіршою за гуманну диктатуру", – каже професор Пінкер.

Насправді, немає доказів того, що прагнення свободи і демократії є притаманними людській природі, вважає професор Езроу. Поки якість життя залишається високою, а люди мають можливість жити, як вони бажають, громадяни залишатимуться цілком задоволеними диктатурою.

Деякі нації навіть починають ностальгувати за авторитарним режимом, після того, як вони його скинули.

"У роки моєї молодості, коли я була студенткою аспірантури, я була впевнена, що всі люди прагнуть жити в умовах демократії, – розповідає Наташа Езров. – Але дані соцопитувань в країнах з авторитарними режимами свідчать, що люди цілком задоволенні таким станом".

Іншими словами, скинення диктаторського режиму не є ідеальним рішенням для всіх. Поки лідери уникатимуть негативних наслідків авторитарного режиму і будуть брати до уваги побажання своїх громадян, диктатура є просто іншою формою керування країною, яка на передній план висуває порядок, а не індивідуальні свободи своїх громадян.

Як пише професор Езров: "Для деяких націй безпека і стабільність має більше значення, ніж свобода".

<italic>Прочитати <bold><link type="page"><caption> оригінал</caption><url href="http://www.bbc.com/future/story/20150531-will-dictators-disappear" platform="highweb"/></link></bold> цієї статті англійською мовою ви можете на сайті <bold><link type="page"><caption> BBC Future</caption><url href="http://www.bbc.com/future" platform="highweb"/></link></bold>.</italic>