Чому ми сміємося недоречно?

Часто ми не можемо втриматися від сміху у найбільш невчасний момент. Утім, психологи кажуть, що цей недоречний регіт є найважливішою та найглибшою рисою підсвідомості людини.

Моя розмова із Софі Скотт майже закінчилася, коли вона раптом повернулася до комп'ютера і показала мені відео, на якому майже оголений чоловік пірнає у заледенілий басейн. Він розминається майже хвилину, а потім з розгону стрибає, але крижана кірка навіть не тріскається й чоловік сильно вдаряється о лід. Друзі, які спостерігають за доволі екстремальним трюком, лускають зі сміху.

"Вони починають реготати, як тільки бачать, що він не розбився вщент, – говорить Софі Скотт. – Вони просто лопаються від сміху. (Ви можете подивитися це відео <bold><link type="page"><caption> тут</caption><url href="https://www.youtube.com/watch?v=zd7c5tQCs1I" platform="highweb"/></link></bold>, але попереджаємо, воно містить ненормативну лексику).

Чому ми не можемо стримати спалахи реготу – навіть, коли бачимо, що іншій людині боляче? І чому це так заразливо? Вчена невролог з Університетського коледжу Лондона Софі Скотт декілька останніх років вивчає це питання. Під час свого <bold><link type="page"><caption> виступу</caption><url href="https://conferences.ted.com/TED2015/program/speakers.php" platform="highweb"/></link></bold> на TED у Ванкувері в березні цього року вона розповіла, чому сміх є одним з найважливіших і водночас найменш зрозумілих проявів людської поведінки.

Далеко не всі колеги схвалюють роботу дослідниці. Вона часто згадує, як одного разу на роздруківку її статей наклеїли записку зі словами: "Ця купа паперу – сміття (через те, про що там написано), якщо її не заберуть, її можна утилізувати. Хіба це наука?".

У якості іронічного виклику своїм опонентам Софі одягнула футболку з написом "Хіба це наука?", у якій вона сьогодні буде виступати на комедійному вечірі.

На початку своєї академічної кар'єри жінка вивчала загальні властивості голосу, зокрема, що він відкриває про особистість людини.

"За допомогою голосу можна визначити не лише стать та вік людини, але й її соціально-економічний статус, місце народження, настрій, здоров'я, і навіть здатність до взаємодії з іншими", – каже вона.

В одному зі своїх експериментів дослідниця вивчала, як професійний пародист Дункан Вісбі імітує міміку та голос інших людей. Під час сканування мозку актора, коли він зображував іншу людину, вона виявила, що в нього активуються ті відділи, які зазвичай пов'язані з тілесним рухом і візуалізацією. Інакше кажучи, він просто вживався в образ свого персонажа.

Дослідження допомогло їй також виявити відділи в головному мозку, які відповідають за акцент та артикуляцію – важливі складові унікальності нашого голосу.

Але лише під час дослідницької роботи в Намібії, вчена почала усвідомлювати, що найбагатший вокальний діапазон голосу виявляється саме в сміху.

Попередні дослідження показали, що на основі міміки ми вміємо впізнавати шість універсальних емоцій: страх, гнів, подив, відразу, сум і щастя. І культурні відмінності на це не впливають.

Але Софі Скотт намагалася дізнатися, чи можемо ми зрозуміти більше підсвідомої інформації, яку несе голос людини. З цією метою, вона пропонувала корінним намібійцям і англійцям прослухати записи голосів одне одного і визначити емоції, які відчуває мовець. До шести універсальних емоцій вона також додала почуття полегшення, радість перемоги та задоволення.

Сміх впізнавали швидше всіх емоцій в обох групах досліджуваних. "Майже відразу, я зрозуміла, що він значно відрізняється від інших позитивних емоцій", – каже жінка.

Чим більше вона дізнавалася про сміх, тим більше її дивувала ця унікальна риса людського розуму. Наприклад, вона відразу з'ясувала, що сміх часто не має нічого спільного з гумором. "Люди вважають, що сміються над жартами інших, але під час розмови найбільше сміється той, хто розповідає історію", – каже дослідниця.

Зараз вона впевнена, що сміх – це "соціальна емоція", яка нас зближує і допомагає встановити зв'язок, незалежно від того, чи жарт дійсно видався смішним.

"Коли ви смієтеся разом з іншими, ви, насправді, показуєте їм, що вони вам подобаються, що ви згодні з ними, або, що ви належите до тієї ж соціальної групи, – пояснює вчена. – Сміх є показником міцності стосунків".

Заразливий регіт

Це пояснює, зокрема, чому парочка може заходитися сміхом від жартів одне одного, у той час як люди поруч нічого смішного в цьому жарті не бачать.

"Люди кажуть: "він сподобався мені, тому що в нього чудове почуття гумору". Але, насправді, вони мають на увазі: "він мені подобається і показую йому свою симпатію, коли сміюся з його жартів".

Сміх, й справді, впливає на міцність стосунків. Дослідження демонструють, що пари, які часто сміються, швидше дають собі раду зі стресовими ситуаціями і довше залишаються разом. Інші недавні дослідження показали, що люди, які сміються разом, схильні до більшої відвертості, а отже, легше налагоджують стосунки з іншими.

Навіть сміх друзів хлопця, який стрибнув у заледенілий басейн, очевидно, слугував підтримці. "Цікаво, як швидко вони почали сміятися, думаю, для того, щоби й потерпілому стало легше", – говорить Софі Скотт.

Ці слова підтверджує дослідження Робіна Данбара з Оксфордського університету, який з'ясував, що сміх знижує больовий поріг. Це, можливо, пов'язано з викидом ендорфінів – хімічних речовин, які також відповідають за поліпшення соціальних зв'язків.

Далі дослідниця зацікавилася, як відрізнити удаваний сміх для підтримки співрозмовника від спонтанного нестримного реготу, коли нам насправді смішно.

Вона з'ясувала, приміром, що фальшивий сміх часто більш носовий, у той час, як справжній щирий сміх ніколи не відбувається за допомогою носа.

МРТ-дослідження головного мозку показали різницю, з якою мозок реагує на різні види сміху. Менш спонтанний сміх співрозмовника активує частину мозку, пов'язану з обмірковуванням речей, мабуть, тому що ми намагаємося з'ясувати, чому людина удає веселощі.

Втім, будь-який вид сміху активує віддзеркалення, імітацію дій співрозмовника. Ось чому він такий заразливий.

Здається, що розрізнити штучний і справжній сміх, не так вже й важко. Але, виявляється, що ця навичка розвивається не раніше 30 років.

Хоча нам зазвичай не подобається фальшивий сміх, дослідниця пояснює, що це, насправді, залежить від нашого сприйняття людини. Вона згадує, як її постійно дратували смішки однієї знайомої, поки вона не зрозуміла, що причина цього в тому, що вона сама не сміялася разом з нею. "Її сміх був абсолютно доречним, і якби ця жінка подобалася би мені, я би розсміялася би разом з нею й навіть не звернула би уваги".

Порівняйте <bold><link type="page"><caption> перший</caption><url href="https://soundcloud.com/bbc_com/sophie-laughing-version-one" platform="highweb"/></link></bold> зразок сміху Софі Скотт із <bold><link type="page"><caption> другим</caption><url href="https://soundcloud.com/bbc_com/sophie-laughing-version-two" platform="highweb"/></link></bold> і дізнайтеся, чи вмієте ви визначати щирий сміх.

Дослідницю також цікавила психологія сміху під час виступів коміків. "Я хотіла дізнатися, чому аудиторія починає і припиняє сміятися, і чи взаємодія між глядачами чи спілкування відбувається лише між актором і аудиторією".

Як не парадоксально, але комікам зазвичай легше працювати з великою аудиторією, тому що сміх є більш заразливим, чим більша кількість людей сміється. Вона згадує, як актор Шон Лок доводив своїх глядачів до істерики, просто вимовляючи час від часу упродовж виступу слово "кушак".

Софі Скотт й сама іноді виступає у ролі коміка. Я питаю в неї, чи допомагають їй її наукові розвідки розсмішити аудиторію. Вона це рішуче заперечує. Хоча наступного вечора я міг на власні очі переконатися, що в неї першокласне почуття гумору.

Як нагадує напис "Хіба це наука?" на її футболці, колеги-науковці не підтримують "легковажну" тему дослідження пані Скотт. Утім, вона краще за інших розуміє, що сміх є потужним інструментом виразити себе і змусити людей слухати.

"Сміх може здаватися глупим, банальним, безглуздим або недовговічним, – говорить вона. – Але він ніколи не буває просто так, він завжди щось означає".

<italic>Прочитати <bold><link type="page"><caption> оригінал</caption><url href="http://www.bbc.com/future/story/20150320-why-do-we-laugh-inappropriately" platform="highweb"/></link></bold> цієї статті англійською мовою ви можете на сайті <bold><link type="page"><caption> BBC Future</caption><url href="http://www.bbc.com/future" platform="highweb"/></link></bold>.</italic>