Як зупинити насильство?

Світ у третьому тисячолітті не стає спокійнішим. Війни, теракти, повстання та й мирні мітинги, які раптом перетворюються на криваві сутички, здається, стали невід'ємною частиною сучасного життя.

Поки правоохоронці розслідують чергові трагічні події, громадськість замислюється, що спричиняє спалахи насильства, чому мирні акції часто перетворюються на бійки.

Науковці вже певний час активно шукають відповідь на це питання. Вони намагаються визначити неврологічні та біологічні механізми, які змушують людей вчиняти акти насильства.

Кінцева мета досліджень здається трохи ідеалістичною – навчитися передбачати та не допускати агресію в суспільстві.

Ця нова наукова галузь вже привернула увагу органів національної безпеки різних країн, зокрема США. Питання, що мотивує людей приєднуватися до повстанських та терористичних груп, виявляється дуже актуальним для багатьох націй і, очевидно, Україна серед них.

Один з учасників дослідження Піт Гатемі у пошуках відповідей звернувся до різних соціальних груп від буддійських ченців до палестинських бойовиків. Він приділив значний час збору генетичних зразків людей, які беруть участь в актах насильства.

"Це непросте дослідження. Ми маємо знаходити місця, де нещодавно були спалахи політичного насильства, такі як Газа, Західний берег ріки Йордан, Сирія, Єгипет, Північна Ірландія та інші", – пояснює професор Університету штату Пенсильванія.

Один із популярних напрямків дослідження, в якому бере участь професор Гатемі, – вивчення так званого "гена воїна", також відомого як МАО-А. Цей ген, присутній у геномі майже кожної людини, виробляє фермент із такою же назвою. Він регулює різні нейромедіатори в мозку, такі як серотонін. Утім, якщо цей ген більш "войовничий", він виробляє меншу кількість регулюючого ферменту, що спричиняє підвищення серотоніну в організмі.

"Ген воїна" отримав свою назву після досліджень на мишах, які показали його зв'язок із агресивною поведінкою. Деякі тести за участю людей підтверджують це, проте наукова спільнота гаряче сперечається з приводу них.

"Божевільна гра"

Професор Гатемі застерігає від поспішних висновків, що причина агресії – лише в одному з чинників.

"Тільки тому що людина виросла у міському гетто, ще не означає, що вона обов'язково стане агресивною або приєднається до злочинного угруповання, – каже дослідник. – Те ж саме стосується й генетики. Втім, наявність певного генотипу у взаємодії з чинниками середовища можуть підвищити вірогідність агресивного складу особистості. Така людина відповідатиме на насильство насильством".

Результати досліджень професора Гатемі часто не відповідають очікуванням. Коли він тестував спортсменів змішаних бойових мистецтв, у жодного з них він не виявив "гену воїна". Втім, переважна більшість буддійських ченців його мала.

"Очевидно, [ченці] свідомо обирають таке середовище, яке не дозволяє гену вступити у взаємодію із зовнішніми факторами і призвести до зростання агресії. Нам здається це надзвичайно цікавим відкриттям", – додає вчений.

Професор Гатемі подорожує по гарячих точках світу, досліджуючи наслідки актів насильства, а професор Рене Вебер із Каліфорнійського університету у Санта-Барбарі застосовує інший підхід.

За допомогою відеоігор професор комунікації імітує ситуації агресії в лабораторних умовах.

Він використовує гру під назвою Carmageddon, сюжет якої походить від культового фільму "Смертельні перегони 2000". Герої фантастичного бойовика у пост-апокаліптичній Америці беруть участь у жорстоких перегонах, під час яких учасники мають збивати пішоходів.

В грі Carmageddon, чим більше стогонів жертв та крові, тим більше балів отримує гравець.

"Це божевільний гра", – каже професор Вебер.

Втім, на його думку, ця кривава віртуальна гра допомагає зрозуміти реакцію мозку на насильство. В лабораторії завжди було дуже важко проводити дослідження агресії. Адже вам треба змусити людей пережити ситуацію з насильством, але водночас вони мають залишатися нерухомими в апараті МРТ, який сканує, що відбувається в їхньому мозку.

Рене Вебер, завзятий геймер, спочатку вважав, що використання відеоігор для дослідження агресії – це божевільна ідея. Але пізніше за допомогою колег він винайшов спосіб, як це зробити.

Дослідники розмістили екран монітору на задній стінці томографа, а учасники експерименту могли бачити його у дзеркальному відображенні і за допомогою джойстика управляти своїм персонажем у грі. Досліджуваний "полює" на невинних жертв, а вчені вимірюють активацію нейронних шляхів.

"Ми зафіксували стан "абсолютного" насильства. Випробувані кермують автівкою і чавлять маленьких тварин, – розповідає професор Вебер. – Вони їх вбивають. Це просто жахливо".

Шість років тому вчений та його колеги довели, що жорстокі відеоігри активізують ті ж самі нейронні шляхи, що й насильство у реальному житті.

Зараз дослідницька група вивчає питання, чи можна пригнітити цю мозкову реакцію за допомогою хімічних речовин, як приміром, кветіапін (нейролептик, який застосовують для лікування психічних захворювань та зниження агресії). Особливо вчених цікавить реакція людей з "геном воїна".

У недавньому експерименті професор Вебер і його колеги протестували дві групи людей. Одні грали у Carmageddon, а контрольна група – у ненасильницьку версію гри. Протягом трьох днів до початку експерименту перша група випробуваних отримувала кветіапін, у той час як контрольна група – плацебо.

Результати показали, що кветіапін, дійсно, змінює нейронні шляхи, які відповідають за агресію, припускаючи, що препарат може модулювати агресивну реакцію на насильство. Наступний крок, каже вчений, – це перевірити вплив препарату на носіях "гену воїна".

Професор Вебер зауважує, що дослідження знаходиться лише на початковій стадії. І поки що рано припускати, що насильство, а тим більше політичне насильство, можна подолати за допомогою ліків.

Утім, вчені наполегливо працюють у цьому напрямку. Головною метою професора Гатемі є розробка практичних методів боротьби з насильством. "Ми намагаємося знайти способи швидко визначати і, можливо, втручатися у ситуації політичного насильства, щоб знизити рівень агресії", – каже вчений.

Застосовувати ці методи в сучасних зонах конфлікту, таких як Лівія, Єгипет або Ємен, можливо, вже надто пізно. Адже ідея професора Гатемі полягає в тому, щоб виявляти генетичну схильність до насильства ще у дитинстві і корегувати особистість, змінюючи її оточення та середовище.

"Втручання не принесе користі у дорослому віці, – пояснює професор Гатемі. – Змінити особистість, коли вона сформувалася, дуже складно".

Виникає питання, чому органи національної безпеки зацікавилися дослідженням неврологічних або біологічних причин насильства. Вчені поки що не знають, як застосувати результати цих тестів на практиці. "Звісно, Пентагон та інші військові організації мають стежити за розвитком науки у цій галузі, – каже професор Вебер. – Але про конкретні практичні рекомендації говорити ще дуже рано".

<italic>Прочитати <bold><link type="page"><caption> оригінал</caption><url href="http://www.bbc.com/future/story/20120913-searching-for-a-cure-to-violence" platform="highweb"/></link></bold> цієї статті англійською мовою ви можете на сайті <bold><link type="page"><caption> BBC Future</caption><url href="http://www.bbc.com/future" platform="highweb"/></link></bold>.</italic>