Касетні збірки пісень: сповідь меломана

Звідки в нас ця ностальгія за старими аудіокасетами? Поетеса і письменниця Лавінья Грінлов вирішила "відмотати" історію на кілька десятиліть назад.

У підлітковому віці я була саме тим музичним тираном, який завжди тримав руку на кнопці магнітофона. Коли до мене заходили друзі, вони обов'язково мали прослухати цю пісню, або цю, або цю. Я ніколи не могла дочекатися, поки дограє одна мелодія, і вже вмикала наступну.

Збірки пісень на касетах (англ. "mixtape") були саме для таких, як я. Це коли ви так обожнюєте музику, що прагнете, щоби й інша людина закохалися в те, що ви слухаєте, а заразом - і у вас. Це як збирати моделі літаків чи порцелянових ляльок. Ваші колекції ніби кажуть про вас: "Ось, хто я, ось, що я знаю, ось, чим я можу поділитися з тобою".

Ви, напевно, здогадалися, що підлітком я була вже не так й недавно. Моя юність припадає на кінець 70-х і початок 80-х – часи, коли магнітофонні касети і запис збірок пісень були на піку моди. Музичні записи коштували чимало, та й дістати їх теж було важко. Тому, як тільки ми отримували доступ до магнітофона, ми переписували касети один в одного.

Портативні касетні плеєри – ці перші бумбокси – подарували чудову можливість мати музику завжди поруч.

Раптом з'явилася можливість втручатися в хід речей. Замість того, щоби слухати альбоми від початку до кінця або постійно шукати і перемотувати треки, я могла тепер записати пісні саме в такому порядку, який мені подобався.

Та легким цей процес не був. Треба було роздобути двокасетний магнітофон, узгодити входи і виходи, вирівняти рівень звуку, підключити кабелі у правильні входи, одночасно натиснути "ЗАПИС" і "ПУСК", а потім "ПАУЗУ" на одній касеті, потім точно відмотати плівку на початок пісні на іншій касеті, і одночасно відпустити "ПАУЗУ" на одній касеті і натиснути "ПУСК" – на іншій. Потім треба було чітко "зловити" кінець треку і шукати іншу пісню.

Ідеальна касетна збірка мала відбивати смаки адресата. Автор добірки ніби казав: "Я знаю тебе, знаю, що тобі подобається, я враховував твої смаки". Вибір пісень мав повести слухача знайомим шляхом. Якщо він – шанувальник Rolling Stones, можна додати кілька блюзів від Джона Лі Гукера або Lightnin 'Hopkins.

Якщо йому подобається Емі Вайнхаус, запропонуйте щось із госпелів або соул-співачку на кшталт Бессі Бенкс. Її пісня Go Now, між іншим можете додати ви, є оригіналом, який звучить так переконливо і зовсім не схоже не те, що з нього зробили The Moody Blues.

Добірки пісень присвячували певним подіям або настрою: збірка для танцювальної вечірки, в дорогу або для релаксу. Збірка мала відповідати порі року. Хто слухатиме Summer Breeze гурту The Isley Brothers в листопаді? Для осені краще підійде шелест і меланхолія Майлза Девіса у його Sketches of Spain, приміром.

Сміливі мікси

Обкладинка касети була не менш важливим візуальним компонентом запису. Тут було де розгулятися дизайнерським талантам: список пісень можна було надрукувати, написати від руки, скласти з літер, вирізаних із газети, можна було щось намалювати, зробити колаж або обпалити куточки паперу.

Обкладинка могла містити детальний опис: тривалість треків, продюсери, музиканти, або лаконічно повідомляти – Dance або New Wave. Касети, як і записи на них, не були вічними. Плівка слабшала, і магнітофон починав "тягнути" або "жувати" її, тоді касету треба було зупинити і перемотати, що робили за допомогою олівця. "Зношені" касети було видно неозброєним оком – плівка в них не прилягала щільно. Але я роками зберігала і їх.

Перші збірки мого авторства взагалі не були збірками, я просто робила копії альбомів і додавала кілька треків наприкінці, щоби заповнити вільне місце. Та коли я почала цікавитися історією музики і впливом одних музикантів на інших, створення збірок пісень отримало цілком нове значення.

Важливими стали тонкі нюанси і натяки, які міг би оцінити справжній меломан. Отже, збірка могла починатися з мелодії Missa Luba, африканської версії католицької меси, зі стрічки "Якщо" Ліндсі Андерсона про хлопчика зі школи-інтернату. А слідом – School’s Out Еліса Купера. Після цього можна було зробити посилання на мюзикл "Південь Тихого океану" і за допомогою кількох джазових композицій підкреслити іронічний контекст добірки.

Насправді касетні збірки більше розповідають про їхнього автора, ніж про того, для кого їх робили, принаймні в моєму випадку це було саме так. Лише десять років тому я все ще робила збірки в стилі "послухайте це або це".

Хіба я не знала, що цей мій друг ніколи не слухав джазу, а ця подруга жодного разу не була на дискотеці? У мене є улюблена пісня, без якої не обходиться жодна збірка. Це Yoo Doo Right німецького авангардистського рок-гурту 70-тих Can – 22-хвилинний фрагмент психоделічної імпровізації з мантроподібним читанням вокаліста, яке нагадує довгу і нудну розповідь про чийсь сон. Навряд чи це те, що вам вкрай потрібно знати.

Натисніть перемотати

Деякі збірки, заслухані "до дірок", визначають спогади про певні події мого життя. Один скрутний момент життя я пережила за допомогою збірки рок-балад – U2, Santana, Simple Minds – яку відтоді ніколи не слухала. 25 років тому я їздила на роботу під добірку з Soul II Soul, The Jam та Елли Фітцджеральд. Щоразу, коли проїжджаю сьогодні цим шляхом, ці мелодії лунають у моїй голові саме в такому порядку, як і чверть століття по тому.

Востаннє я записали збірку пісень кілька тижнів тому. Ми із братом і сестрами поїхали розвіяти прах батька. Ми не збиралися такою компанією вже багато років і знову відчули себе підлітками.

Я і мій брат вже давно мали дуже різні музичні смаки: я слухала панк, а він був хіпі до мозку кісток. І ось ми сиділи на задньому сидінні авто і слухали через навушники добірку синглів, яку я зробила на своєму смартфоні за допомогою функції "Play next". Він впізнав кожен наступний трек, вигукуючи "Боб!" "Лу!" "Джоні!" і дивувався наскільки близько мої музичні пригоди привели мене до його улюбленої музики.

Я не сумую за часами, коли знайти і послухати музику було цілою справою. Чудово, що сьогодні можна прослухати пісню, як тільки згадаєш про неї. Але збірки пісень залишаються дуже особистою формою спілкування. Вони повертають до життя події, які з плином часом починають розчинятися у пам'яті.

Сьогодні нам не потрібно виконувати складний шаманський обряд із касетним програвачем. Ми можемо створювати плейлісти будь-якої довжини і змінювати їх за бажанням. Але чому тоді ідея пісенних збірок жива й до сьогодні? Можливо, тому, що у світі величезної музичної пропозиції є певне задоволення в тому, що хтось робить цей вибір за вас, що вам мне треба вирішувати, яким буде наступний трек.

А особливе задоволення в тому, що цей вибір роблять не лише ЗА вас, але й ДЛЯ вас. Збірка пісень – це інтимна зустріч двох людей, як лист або танець. Це найкращий засіб дозволити музиці висловити ваші почуття.

<italic>Прочитати <bold><link type="page"><caption> оригінал</caption><url href="http://www.bbc.com/culture/story/20151015-the-joy-of-mixtapes" platform="highweb"/></link></bold> цієї статті англійською мовою ви можете на сайті <bold><link type="page"><caption> BBC Culture</caption><url href="http://www.bbc.com/culture" platform="highweb"/></link></bold>.</italic>