Чому коти загрожують бандикутам

Коти, яких завезли європейці, знищують корінні види австралійських тварин. Наразі вчені намагаються навчити їх виживати поруч із незнайомим хижаком.

Спекотний, ясний день в австралійській глибинці, десь за 560 км на північ від Аделаїди. Я у заповіднику Arid Recovery, заснованому 1997 року подружжям Мосебі. 12 тисяч гектарів червоної землі й чагарнику оточені двометровою загорожею, яка захищає тварин заповіднику від диких котів та лисиць.

Усередині головного бар'єру є декілька невеликих загонів. Кілька років тому Кетрін Мосебі, доктор наук у галузі біології, вирішила помістити котів у деякі з них.

Причина досить проста. Екосистема австралійської дикої природи змінилася так кардинально, що для виживання тваринам також доведеться еволюціонувати.

Можливо, їх можна навчити ховатися від диких котів, яких завезли в Австралію британські колоністи і які тепер населили всю країну.

У країні наразі мешкає близько шести мільйонів диких котів, які щороку вбивають 800 мільйонів корінних тварин. Лисиці, також завезені британцями, поширені майже так само. Однак контролювати їхню популяцію зараз дещо легше.

Протягом останніх кількох років Мосебі та її колеги з Arid Recovery експериментують з двома сумчастими видами, які перебувають під загрозою знищення.

Це - кролячий бандикут, схожий на маленького кролика з довгим носом, а також невеличкий за розмірами кенгуровий щур.

Пустивши диких котів на частину території заповідника, дослідники сподіваються поступово змінити поведінку тварин, а можливо, й вплинути на їхню еволюцію.

Так австралійські сумчасті зможуть виживати поруч із новим хижаком.

"Існує безліч доказів того, що еволюція може відбуватися протягом дуже короткого часу, насамперед коли існує сильний відбір", - говорить Мосебі.

В Австралії вимирання ссавців відбувається найшвидшими у світі темпами. Завезені види знищили або суттєво скоротили популяції місцевих тварин.

Одна з причин, чому коти і лисиці заподіяли шкоду, - це завезення й інших європейських тварин, як-от кроликів.

З 1859 року, коли їх привезли на континент, вони розмножились і поширились до сотень мільйонів особин лише за декілька десятиліть.

Кролики не лише конкурували з корінними ссавцями, але й спричинили вибух популяції котів і лисиць. Хижаки могли знищити всіх корінних ссавців, але все одно мали достатньо їжі.

Маленький кролячий бандикут і пустельний бандикут "не мали шансу еволюціонувати, тому що все відбулося дуже швидко", пояснює дослідниця.

Вона має надію, що введення хижаків невеликими групами, дозволить тваринам пристосуватися до співіснування з ними. Результати спостережень наразі - досить обнадійливі.

В ході одного експерименту дослідники випустили п'ять котів у загін із кількома сотнями великих кролячих бандикутів і залишили їх там на два роки.

Після цього вони зловили частину вцілілих бандикутів, а також кількох бандикутів із загону без хижаків і прикріпили їм до хвостів радіопередавачі.

Обидві групи перевели у вольєр із більшою кількістю котів. Через 40 днів серед "недосвідчених" бандикутів вижила лише чверть, але серед "досвідчених" - дві третини.

Іншими словами, тварини, які вже зустрічалися з дикими котами, мали кращі навички виживання. Але чи зможуть вони передати ці навички потомству - під питанням.

"Механізм є, але невідомо, як швидко він запрацює?" - каже Кетрін Мосебі.

Кетрін Мосебі "найбільш інноваційна дослідниця в галузі екології з усіх відомих мені", - зазначає Деніел Блюмштейн, професор екології та еволюційної біології з Університету Каліфорнії в Лос-Анджелесі.

Утім, проєкт зі збереження видів Кетрін Мосебі далеко не єдиний.

Австралійські вчені зараз працюють над виведенням коралів, які зможуть виживати у теплішій воді.

Вони схрещують корали з центральної частини Великого Бар'єрного рифу, де вода прохолодніша, з коралами з північної частини рифу, де температура води вища. Виведені таким чином нові види випробують у лабораторіях морського симулятора.

Для виживання коралів потрібні й нові види коралових симбіонтів (крихітних водоростей, якими живляться корали), які також повинні навчитися виживати у теплішій воді.

Цей підхід отримав назву "допоміжна еволюція".

Через кліматичні зміни в останні 30 років Великий Бар'єрний риф втратив майже половину популяції коралів.

Утім, багато вчених скептично ставляться до "допомоги в еволюції". На їхню думку, під час щорічного нересту корали самі активно схрещуються і так здатні еволюціонувати самостійно.

Це не збереже рифового різноманіття, а може навпаки призвести до переваги кількох незвично пристосованих видів.

"Я вважаю, що це завдасть більше шкоди, ніж користі", - аргументує Ендрю Берд, еколог з Університету Джеймса Кука.

З появою технології редагування генів Crispr можливо ідентифікувати гени, пов'язані з кращою температурною витривалістю, і змінити геном коралів.

За допомогою технології генного приводу відредаговані гени вдасться передати потомству.

За допомогою цього методу можна корегувати цілі екосистеми, приміром, очистити віддалені острови від щурів і мишей.

Вчені Австралії пропонують у такий спосіб зменшити популяцію диких котів. Хоча всі ці проєкти наразі лише розробляються, їх можуть реалізувати вже наступними роками.

Ідея використання генної інженерії для збереження природних систем здається доволі божевільною. Що може бути менш природним, ніж істота, створена в лабораторії? Є і небезпека, що процес може вийти з-під контролю.

Однак у добу, коли межа між природним і створеним людиною, диким і синтетичним стає все більш розмитою, генетичне редагування видів заради їхнього збереження виглядає привабливо.

Дослідники з коледжу довкілля та лісового господарства SUNY у Сіракузах у штаті Нью-Йорк створили генетично модифікований каштан, стійкий до шкідливого грибка, який на початку XX століття знищив майже всі каштани у Північній Америці.

Проєкт модифікованого каштана наразі подали на федеральне затвердження, його рішення очікують наступного року.

Проте метод "допоміжної еволюції" існував задовго до винаходу й цього терміну, й генної інженерії. Наприклад, Американський фонд каштанів десятиліттями працював над створенням сорту, стійкого до шкідника, за допомогою звичайних методів селекції.

Ці дерева мали б бути гібридами - американським каштаном, схрещеним із китайським. І вони також містили б гени двох різних видів, хоча й тісно пов'язаних між собою.

Як зазначають автори майбутньої книжки "Дивна природа" Кент Редфорд і Білл Адамс, "ідея, що екологи повинні захистити природу, є цілком зрозумілою. Однак "розрізнити що є природним, а що створеним людиною стає дедалі складнішим".

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.

Хочете поділитися з нами своїми життєвими історіями? Напишіть про себе на адресу [email protected], і наші журналісти з вами зв'яжуться.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

--