Гігантський летючий кускус. Тварина без крил, що ширяє у повітрі

"Вперше я побачила його під час нічної екскурсії, - згадує Венді Бітелл з Vision Walks Eco-Tours. - Ми почули шелест у скронях евкаліптових дерев, і щоб добре роздивитись, одягли окуляри нічного бачення - секретну зброю нічних туристів у тропічних лісах північного Нового Південного Вельсу".

"Його видав дуже довгий пухнастий хвіст, - каже Бітелл. - Тваринка - симпатична, але не така витончена, як може здатись".

Гігантський летючий кускус (він же великий летючий посум) - найбільша з сумчастих тварин, що здатна ширяти над землею. Ці симпатяги мають великі пухнасті вуха, круглі очі та хвіст, що нагадує пір'яного удава.

Їхня стихія - дерева, на землі кускуси почуваються непевно.

"Вони нагадують живих ляльок, - каже еколог Австралійського національного університету Кара Янгентоб. - Більшість людей знають цукрових посумів [яких активно експлуатують у незаконній міжнародній торгівлі тваринами]. А гігантські кускуси - їхні пухнасті побратими, тільки більші за розмірами".

Гігантський летючий кускус - єдиний представник родини посумів, який не має чіпкого хвоста. Він також відрізняється від своїх родичів тим, що харчується виключно листям евкаліпта (як коала) і має літальні перетинки від коліна до ліктя, тоді як в інших сумчастих літунів вони розміщені від литки до зап'ястка.

"Коли кускуси стрибають, то виставляють свої маленькі лапки перед собою, як Диво-жінка, - каже Янгентоб. - Подібно до героїні коміксів, цей вид може стрибати на великі відстані - до 100 метрів між верхівками дерев".

Три види

Раніше наука знала лише один вид гігантських летючих кускусів (Petauroides), а тепер їх три.

Вони широко поширені в Австралії, їх також можна зустріти в Новій Гвінеї й Тасманії.

Такий великий ареал разом з відмінностями, що відзначали біологи з різних частин країни, породили припущення, що це може бути зовсім не єдиний вид ссавців. Тому вчені вирішили перевірити цю теорію за допомогою генетичного аналізу.

Результати підтвердили їхні припущення. На додаток до вже визнаного виду, який раніше вважали єдиним представником виду Petauroides, виявили ще два самостійних види. Тепер великі поссуми діляться на P. volans (південні регіони Австралії), P. armillatus (центральні регіони) та P. minor (північні регіони).

Результати дослідження оприлюднили в листопаді 2020 року.

"Біорізноманіття Австралії стало значно багатшим. Не кожного дня підтверджується існування нових ссавців, не кажучи вже про відразу два невідомі раніше види", - робить висновок співавтор дослідження Ендрю Крокенбергер.

"Поділ великого летючого посума на кілька видів показує, як мало у нас інформації про фауну Австралії", - каже дослідниця Кара Янгентоб.

Екологічні загрози

Коли замість одного виду маємо три, це ускладнює завдання зберегти для них середовище існування, вважає Кара Янгентоб.

"Минулого літа під час лісових пожеж весь південний ареал гігантських кускусів охопило полум'я. І ми дуже перелякались, тому що знали, що цей вид мешкає тільки тут", - згадує вона.

Однак, згідно з дослідженням професора Австралійського національного університету Девіда Лінденмаєра, південна популяція кускусів ще до лісових пожеж скоротилася на 80%. Головна причина - вирубка лісів, що призвела до знищення багатьох дуплистих дерев - головного ареалу цих тварин.

В 2016 році влада Австралії додала їх до списку видів, що перебувають під загрозою зникнення.

"Лісозаготівля не лише руйнує ареали кускусів, - пояснює Лінденмаєр. - Вона стимулює лісові пожежі та змінює ландшафт, знищуючи кормові рослини цих тварин".

Ще один фактор, що негативно впливає на цей вид - зміна клімату.

На думку вчених, тривалі періоди спеки, що охопили багато районів світу, виявились небезпечними для здоров'я людей і тварин.

Минулого року метеорологи зафіксували в Сіднеї рекордну спеку за всю історію спостережень.

У спекотну погоду гігантські кускуси втрачають апетит.

"Ці тварини зберігають мінімальні запаси жиру, тому без достатньої кількості їжі вони не проживуть більше кількох днів, - пояснила Янгентоб. - Спека їх вбиває".

"Нічний туризм"

Гіганські кускуси активні тільки вночі. Вони зазвичай проводять час на верхівках дерев, уникаючи житлових районів, де більші за розмірами побратими (посуми щіткохвості) відбирають у них їжу. Тому побачити цих загадкових тварин не так вже й просто.

Це певною мірою пояснює, чому "кускусовий туризм" поки що не став популярним. Але він може сприяти їхньому збереженню.

Щоб підтримати програми збереження гігантських кускусів, австралійські екологічні організації проводять періодичні екскурсії в ареалі їхнього існування.

"Якщо поїхати туди в сезон розмноження, вам може пощастити, і ви побачите залицяння кускусів - під час парування вони зазвичай переплітаються хвостами", - каже дослідниця університету Джеймса Кука Деніз Макгрегор.

"Південні види мають різний окрас. Якщо світлі й темні кускуси сидітимуть поруч, є можливість насолодитись крутим контрастом кольорів", - каже Янгентоб.

Під час такої нічної екскурсії я побачила багатьох інших мешканців тропічних лісів: довгоносих бандикутів, падембунів, коротковухих опосумів, чагарникових щурів і навіть величезних змій з грубою лускою. І лише надрізи на стовбурах дерев вказували на те, що десь поблизу мешкає гігантський кускус.

"Ми не відразу знайшли його, - згадує Венді Бітелл, - але, побачивши, зітхнули з полегшенням. Він тут. І це чудово".

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою можна на сайті BBC Future.