Ів Сен-Лоран: людина, яка назавжди змінила моду

Нещодавно в світі відкрилися одразу два музеї Іва Сен-Лорана - в Парижі і Марракеші. Оглядач BBC Culture з питань моди і дизайну досліджує, яким було життя геніального кутюр'є.

Понад півстоліття від того часу, як Ів Сен-Лоран відкрив свій будинок моди, світ продовжує захоплюватися легендарним дизайнером.

2014 року вийшли одразу дві біографічні стрічки, присвячені його життю.

Одна з них, "Ів Сен-Лоран" режисера Джаліля Леспера, була офіційним байопіком, друга - "Сен-Лоран. Стиль - це я" - була знята без дозволу правовласників.

І керівництво Будинку Yves Saint Laurent, і друг та партнер стиліста П'єр Берже рішуче виступили проти зйомок фільму, який, однак, отримав чимало номінацій.

Нещодавня смерть Берже викликала нову хвилю уваги до спадщини дизайнера, який народився в Алжирі, а жив і працював у Парижі та Марракеші.

Тисячі шанувальників об'єднала й боротьба за цілісність модного бренду, назву якого 2012 року скоротили до Saint Laurent.

Паризький модний бутик Colette навіть випустив футболки з гаслом "Ain't Laurent Without Yves" ("Без Ів не Лоран").

Життя та творчість Іва Сен-Лорана тепер увіковічили ще два музеї.

Паризький музей розташований за знайомою адресою: в особняку на авеню Марсо, де понад 30 років була штаб-квартира Будинку YSL, а потім - фонд П'єра Берже.

А мзей дизайнера у Марракеші побудований біля саду Мажорель і вілли Oasis, які Лоран і Берже придбали в 1980 році.

Територія музею площею понад 4 тис. кв. м містить простори для експозицій, концертні та лекційні зали, театри, кафе і бібліотеку.

Обидва музеї мають надзвичайно багату експозицію.

Ів Сен-Лоран, який спочатку працював у Крістіана Діора і після його смерті очолив модний будинок, був одним із перших модельєрів, хто почав систематично зберігати найкращі зразки своїх колекцій.

Експозиція паризького музею налічує 5 тисяч предметів одягу, 15 тисяч аксесуарів та тисячі малюнків і ескізів, документів зі специфікаціями тканин та кольорів, зразків текстилю, відео показів та вирізок з преси.

"Ідея полягає в тому, щоби показати відвідувачам весь творчий процес створення одягу", - розповідає директор музею Олів'є Флавіано.

Все про Сен-Лорана

Музей дозволяє зазирнути й в приватне життя модельєра. Експозиція містить особисті фотографії Лорана і Берже та їхніх численних будинків, які цікавлять шанувальників дизайнера не менше, ніж створений ним одяг.

Музей ретельно відтворив й оригінальну студію Сен-Лорана. "За цим простим столом він працював", - пояснює Флавіано.

Серед інших предметів інтер'єру - пара бронзових левів, які належали дизайнеру. Ів Сен-Лоран вірив у забобони, а лев був його знаком зодіаку. Тут також висить його портрет пензля Бернара Бюффе, фотографії його собак і ціпок Діора.

На відкритті музею в Парижі показали колекцію Сен-Лорана 1962 року. Вона містила знамените двобортне пальто-бушлат - одну з його найбільш новаторських ідей, завдяки якій утилітарний чоловічий одяг увійшов у жіночу моду.

Залу для показу оформили в стилі славетного еклектичного інтер'єру паризької квартири на Рю де Бабілон, де Лоран і Берже жили в 1970-тих.

Розкішні меблі ар-деко від Ейлін Грей та Еміль-Жака Рульмана доповнює декор в стилі поп-арт - портрети замисленого Іва Сен-Лорана, написані Ворголом, і табуретки-вівці французького подружжя скульпторів Франсуа-Ксавьє та Клода Лаланнів.

Експозиція музею в Марракеші містить понад тисячу одиниць одягу, наданих паризьким фондом. Приміщення музею складається з постійного і тимчасового виставкових просторів, дизайн яких розробив Крістоф Мартін.

А також бібліотеки з багатою колекцією книжок про історію та мистецтво Марокко, лекторію для дизайнерів та істориків моди, книжкової крамниці і кафе.

Герметичний фасад музею, розроблений французькою архітектурною фірмою Studio KO, не містить вікон. Це має насамперед практичну мету, пояснює директор Бьорн Далстрем.

"Колекція одягу потребує захисту як від сонячного світла, так і від значних перепадів температури в Марракеші вдень і вночі. Оптимальна температура в приміщенні має бути від 20 до 25°С", - додає він.

Два міста - дві історії

Музеї невипадково відкрили саме в цих містах - тут дизайнер провів більшу частину свого життя. Сен-Лоран вперше відвідав Марракеш у 1966 році, і місто одразу зачарувало його.

Воно стало віддушиною для нього, де він міг відпочити від свого напруженого робочого графіка в Парижі.

З кінця 1960-х років він відпустив волосся, як у Христа, влаштовував богемні вечірки для своїх паризьких друзів, курив гашиш і носив розкішні східні халати, вицвілі джинси та сорочки в стилі хіпі, розстебнуті до поясу.

Сен-Лорана п'янила екзотика та гедонізм Марракеша. "У Марокко я зрозумів, що кольори, які я використовую у колекціях, я несвідомо запозичував з мозаїк палаців та традиційних джелабів і кафтанів", - якось зазначив він.

"Сміливою палітрою своїх моделей я зобов'язаний цій барвистій країні", - казав модельєр.

Марокканська культура, вочевидь, надихнула й низку його найвідоміших колекцій у фольклорному стилі, яким дизайнер починає захоплюватися в 1970-х роках.

Це й російська колекція 1976 року, в якій він використовує деталі козацького і селянського національного одягу та черпає натхнення в костюмах Дягілєвського балету.

І його китайська колекція 1977-го з червоними лакованими капелюхами та силуетами у формі пагоди.

І хоча данина фольклорній традиції й змушує ці колекції виглядати дещо консервативно, важливо пам'ятати, що Сен-Лоран прославився насамперед як бунтівник і авангардний дизайнер.

Революціонізувати моду він почав ще у Будинку Dior. У колекції 1958 року він замінив класичний діорівський силует у формі пісочного годинника сукнями-трапеціями.

А свою останню колекцію у Діора 1960-го року він випустив у переважно чорних тонах, присвятивши її поколінню бітників.

У 1966 році він створює свою знакову модель Le Smoking - жіночий штанний костюм зі смокінгом у маскулінному стилі.

Смокінг і його інші класичні штанні костюми та комбінезони поступово звільняють жінок від стереотипу суконь і спідниць.

Того ж року Сен-Лоран першим із кутюр'є запускає лінію готового одягу "прет-а-порте". Демократичність його колекції, без сумніву, надихнули травневі протести в Парижі в 1968 року і дух свободи, який витав у повітрі.

А 1971 року, знявшись в оголеному вигляді для реклами перших чоловічих парфумів Yves Saint Laurent, дизайнер відверто виступив за сексуальне звільнення.

Надзвичайній привабливості дизайну Лорана сприяли і його творчі союзи з такими іконами стилю, як Палома Пікассо, що розробляла аксесуари для його колекцій, та Лулу-де-ла-Фалез, а також зі знаменитою нью-йоркською Студією 54.

У 1964 році Сен-Лоран вирішив вести архів своїх колекцій, зберігаючи найкращі екземпляри з показів, зазначає Флавіано.

"Як розповів Берже, все почалося одного дня, коли Сен-Лоран подивився на коричневе коктейльне плаття і сказав: "Воно таке гарне, що я хотів би залишити його".

Поступово в його колекції накопичувалося дедалі більше предметів одягу.

Спочатку їх тримали просто в чемоданах - у 1960-х ще й не думали про окреме приміщення для архіву, а про спеціальні умови зберігання одягу й поготів.

З 1982 року Сен-Лоран починає позначати моделі, які би він хотів зберегти для архіву, літерою "M", тобто "музей". А з 1997 року для колекції створили спеціальне сховище в парку Ла-Вілетт у Парижі.

Попри притаманну йому сором'язливість та депресію, від якої він страждав в останні роки життя, Сен-Лоран був абсолютно впевнений у художній цінності своїх творів і прагнув зберегти їх для нащадків.

Можливо, його пристрасне захоплення мистецтвом - вони з Берже мали вражаючу художню колекцію, а його моделі нерідко надихали митців - дозволило дизайнеру усвідомити, що його творчість розмиває кордони між мистецтвом та модою.

Втім, у справі збереження спадщини видатного кутюр'є головна заслуга належить усе ж таки Берже.

Це була його ідея створити ретроспективу творів Сен-Лорана у нью-йоркському музеї Метрополітен у 1983 році.

На роль біографів кутюр'є він запрошував зірок французької літератури, зокрема Маргеріт Дюрас, Франсуазу Саган, Бернара Анрі-Леві, намагаючись надати його творчості не лише художнього, але й інтелектуального статусу.

Не менш амбітну мету тепер втілюють два нових музеї Іва Сен-Лорана.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Culture.

Стежте за нами вTelegram! Ми надсилаємо головні новини і добірку найкращих статей.